У 2022 році визначаться питання, які впливатимуть на розвиток України, Європи і світу на найближчі років 10-15, – Чалий

Про ризики у розв'язанні російсько-українського конфліктного вузла український дипломат, політик, Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Чалий розмовляв в ефірі "Студії Захід" на Еспресо з журналістом Антіном Борковським. 
 

Невідомо, чим закінчаться ці довгі перемовини Байдена і Путіна, проте, наскільки я розумію, питання не лише в широкій рамочній угоді про безпеку, про що говорить Путін. Це питання України зокрема. А з іншого боку, мене не полишає відчуття, що переговори загортаються в занадто дивні дипломатичні папірці. Просив би вас розвіяти деякі наші підозри, бо таке враження, що ми втрачаємо контроль над так званою компромісністю.

Насамперед я хотів би привітати всіх наших громадян і в Україні, і за кордоном, у різних країнах світу, подякувати за те, що ми єдині в захисті майбутнього нашої країни. А також тих, хто вірить в щасливе майбутнє України, а я належу саме до таких людей, думаю, і ваша програма якраз про це. Ми боремося зараз саме за такий шлях для України. Упевнений, що цей рік – 2022-й – буде насправді набагато кращим, тому що саме в цьому році визначиться багато питань, які будуть впливати на розвиток України, Європи і світу на найближчі років 10-15. Думаю, цей рік стане переломним. Але й ризики дуже великі.

Ризики зараз ми бачимо, це намагання перекроїти Європу після "холодної війни", яка начебто вже давно закінчилася, але Росія, накачавши мілітаристські, військові біцепси, намагається повернути всіх назад, за стіл перерозподілу Європи.

Я давно не вірю в російські фрази, коментарі, заяви і навіть в документи. Коли були зруйновані всі наші двосторонні домовленості, де гарантувалась територіальна цілісність України, коли окупували Крим і частину території на сході держави, то вірити ми вже не можемо. Це зрозуміло.

Читайте також: Путін готується до застосування хімічної зброї проти України, – Роман Безсмертний

Ми розуміємо, як цинічно, з яким куражем Путін відповів на так звані гарантії – гарантії будуть ті самі, що за часів підписання Будапештського меморандуму. А ми ці гарантії досі з кров’ю вихаркуємо.

Зараз ніхто ніяких гарантій уже не дає, навіть відповідно до міжнародного права. Грає у світі право сили. Невелика пауза, яка зараз створена, я думаю, свідомо, з намаганням якось затягнути процес, ні до чого путнього не призведе. Найгірший сценарій для України – ми про нього часто говоримо - якщо сильні світу цього повирішують питання, а потім як звернуться до України, то виявиться, що навіть за бажання президента, виконавчої влади і навіть за підтримки монобільшості в парламенті контрреволюційні рішення не пройдуть. Вони не сприймаються українським суспільством, а особливо активною частиною громадянського суспільства. На жаль, все знову буде повернуто на протистояння, але в цьому протистоянні неможливо Росії постійно ганяти танки і шантажувати ядерною дубинкою. Колись цьому прийде кінець. 

Власне, все може розпочатися після російсько-американських переговорів 12 січня. Ми розуміємо, якщо вони не домовляться, якщо росіяни не погодяться на американські умови, то тоді що? Наскільки я розумію, нападу на країни Балтії чи на Польщу не буде, а ракетні обстріли окремих квадратів української території можливі.

Не будемо зараз обговорювати різноманітні сценарії. У мене майже немає сумнівів, що Росія так чи інакше раніше чи пізніше завдасть удару по Україні. До цього треба ставитися, як до можливого сценарію. Нас не залишать у спокої. Україна може бути сильною, тільки коли в обороні захистить своє право на європейське, євроатлантичне майбутнє. Путін пришвидшує цей момент. Коли він настане – я не знаю. Це можуть бути різні сценарії, але зіткнення України з Росією буде. І тут питання, як наші союзники і партнери діють. На мою думку, вони діють дуже дивно. Очевидно, у них є свої національні інтереси. Але в цьому випадку наші національні інтереси збігаються стосовно недопущення російської агресії в Європі. І розтягнути, вибачте на слові, це задоволення – це неправильне рішення. Якщо вони хочуть розтягнути його просто на декілька років і чекати, поки зійде зі сцени Путін, то я хотів би їх розчарувати – там, у Кремлі, таких "путінів" повно. Російська пропагандистська машина за останні роки попрацювала дуже потужно, там так промили мізки, що вже по-іншому навіть не уявляють свій розвиток, крім зовнішньої експансії. Тому цю зовнішню експансію на якомусь етапі треба зупиняти. Перенесення цього питання – це поганий сценарій. Хоча можливий і такий, якесь певне замороження конфлікту чи російських атак на сході, при тому тримаючи контроль над частиною української території. Тобто, можливо, це, власне, займе час. Але я точно впевнений, в разі такого рішення, якщо воно буде прийняте в Росії, саме військової атаки на Україну, а вона може бути доповнена гібридними додатковими рішеннями, вона буде мати руйнівні наслідки для Росії. Ті генерали, які сиділи на зустрічі з Путіним, мали дуже сумний вигляд – вони прекрасно розуміють, що зайти на територію України можна, а от закріпитися і залишитися тут неможливо.  

Читайте також: Путіну не пройде "фінський план" в Україні, – Марк Фейгін

Зайти на територію України можна, а виїхати хіба що в "двохсотому" цинку. З іншого боку, ми розуміємо, що російська істерія сягнула небачених вершин. Тобто йдеться про регулярні істерики Марії Захарової, до неї долучився Кадиров і так далі. Тобто вони запустили такий маховик, що, напевно, Геббельс міг би позаздрити. Градус істерії підняти можна, а як з нього виходити?

Беруть, як "гопник в подворотне, на испуг". На жаль, щось таки вдається. Хоча вже протверезіння прийшло, тож, сподіваюсь, якихось помилок не буде. Але вже стосується їх, це інша історія. Росія вже підняла планку загроз для Європи загалом, а не тільки для України. Україна просто опинилася на передньому фланзі.

Насправді я дивлюсь дуже оптимістично. У нас було багато дискусій, чи можливо Україні вибратися з тіні Росії, піти на Захід, піти в Європу не як громадяни, що їдуть на заробітки, їдуть по безвізу, а саме як країні приєднатися до цієї цивілізованої групи держав, підняти економічний розвиток, соціальний розвиток? Це можливо, на жаль, тільки якщо ми повністю зупинимо зараз Росію у спробах атакувати нас. Це єдиний спосіб. Або мусимо чекати ще 10-15 років, хоча, думаю, чекати не варто. 

З іншого боку – у нас є безліч питань до переговорного кейсу. Коли нас запевняють в тому, що, мовляв, без України жодне питання не обговорюватимуть, а натомість поговорили між собою Байден і Путін, а на наступний день подзвонили Зеленському і повідомили, то це не зовсім відповідає заявленому. Я розумію, що є якісь допоміжні треки, перемовини на рівні Блінкена і так далі, але якщо Путін обговорює з Байденом долю Центральної Європи, зокрема і України, це не зовсім комільфо (не пристойно).

Так, справді, є питання. Такий формат послідовних розмов уже почав домінувати. Я розумію, якщо держсекретар президенту України один раз подзвонив і щось повідомив, якусь ситуацію, з’ясував якісь факти і далі рухається процес. Таке буває і було раніше. Але якщо вже чітко встановлена схема – з президентом України говорить держсекретар США, при цьому президент Сполучених Штатів Байден каже, що прямий діалог лідерів – це правильний формат, і сказав, що розмова з Зеленським буде. Тобто як буде – після всього, як уже Путін свого досягне, а потім повідомлять нас про результат. Це неправильний сценарій. І мене дивує, що наша дипломатія спокійно спостерігає за цим процесом.

Читайте також: "В оточенні Байдена діє проукраїнська лінія Блінкена та проросійська Саллівана", – Піонтковський

Умовно кажучи, заколисують: все добре, все якось буде, ми домовляємося.

Технологічно навіть складно довести Путіну свої якісь позиції в такому форматі. Тому це треба міняти, Україна має бути за столом переговорів.

За моєю інформацією, 10 січня має бути зустріч делегації на чолі з першим заступником держсекретаря США і Рябкова з Росії в Женеві. Тобто вони будуть обговорювати - і Держдеп, і Пентагон, далі Росія-НАТО 12 січня, і далі ОБСЄ. І в мене велике питання – у цей тиждень, який буде дуже насичений, - де тут Україна? Просто цікаво. Я не думаю, що це правильні рішення. Насправді, я вважаю, що зараз відбувається сценарій, при тому, що нас заспокоюють, не найкращий для України. Тому що потім виходити з цієї ситуації, коли не всі питання проясненні з Україною в безпосередніх переговорах, неможливо. Тим паче на кону стоїть обговорення безпеки Європи. Тобто Путін досяг того, що він каже своїм громадянам: я посадив за стіл переговорів Байдена. Всі російські канали радіють, "яка слабка Америка", "дивіться, як вони злякались". Все, посадив і є гарна картинка. В мене виникає дуже просте питання – чого ви досягли раніше, коли в Женеві зустрілися? Чого досягли після цього?   

Не хочеться, звісно, в перший день нового року про це говорити, але така ситуація, що саме ці дні визначальні. І що дивно, всі ці зусилля кинулися робити якраз в такі дні, коли люди святкують Різдво, Новий рік, відповідно всі захоплені зараз цим. А в цей час відбувається велика геополітика. Потім всіх поставлять перед фактом

Що можуть вирвати з таких реальних шматків українського суверенітету?

Нас можуть просто перевести в інший порядок денний. Ми в минулому році говорили постійно про захоплений Крим, про загиблих на Донбасі. А подивіться про що говоримо зараз. Відведення російських військ на своїй території – це що, перемога? А що зміниться для нас? Мене турбує саме те, що для нас нічого не зміниться. Тоді для чого воювали, для чого стільки людей загинули, для чого величезні ресурси держави направляються? Тобто це не той сценарій, який нам потрібний.

Це песимістичні роздуми. Я все таки оптиміст. Думаю, все залежить від наших людей. Зараз всі відсвяткують, привітають одне одного, скажуть добрі слова, побажають успіхів, щастя. А потім оця наша справжня українська частина суспільства просто вийде і скаже: а шо ви тут понавирішували? Я тільки сподіваюся на український народ, на нашу діаспору, на людей в Балтії, Польщі, сподіваюсь на ту частину громадян у Сполучених Штатах, які вже зрозуміли, хто такий Путін, і підтримують позицію Маккейна, що ця бензоколонка з ядерною зброєю не може диктувати нікому умови, і в очах Путіна три букви "КБД". Усі ці люди і ми з вами, переконаний, свою правду доведемо. Жодних ілюзій не повинно бути – ні в нас, ні в Росії – вони не переможуть. Перемога буде за нами. Це мій оптимістичний прогноз, який я хочу зараз переказати всьому українському суспільству.   

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.