Робота та адаптація.  Історія подружжя з Харкова,  яке опинилося на Буковині

Такими і є герої матеріалу, – харків'яни Анастасія Бучма та Микола Бучма, передає "Еспресо.Захід". 

Анастасія Бучма виїхала з Луганської області в 2014 році разом з трьома синами та чоловіком Миколою. Проживаючи в Харкові, 24 лютого 2022 році знову поїхала в невідомість.

Анастасія каже, що з жахом згадує всі ті події, адже у 2014-му їх довелося виїхати з Луганщини після ракетного удару в їхню будівлю, і тепер доводиться проживати весь жах знову.

Жінка з сім’єю поїхала у Львів, та коли залунали перші сирени, вирішила поїхати в ще спокійнішу атмосферу, тому довго не думаючи вирішили з чоловіком перебратися на Буковину.

"Це було найкращим прийнятим рішенням за все своє життя, – зі сльозами на очах ділиться Анастасія. – Ми не вперше в Чернівцях, але тепер для нас – це місце сили, попри те, що тут також часто лунають сирени. Нова сторінка життя почалась дуже важко, але потрібно виховувати дітей, в мене їх троє, найстаршому – шістнадцять років, молодшим – три і вісім".

Жінка розповідає, що їй доводилось освоюватись в новому місті та шукати роботу.

"За фахом – я юрист, але на радість, проблем жодних не виникло, мені допомогли в центрі зайнятості отримати роботу, зі школою та дитсадком проблем також не виникло, всім допомогли налаштуватись на "нове життя", – говорить харків'янка.

Разом з чоловіком вона очолює волонтерський рух з допомоги ВПО з Харківської області.

"Мета руху – допомога людям з інвалідністю, також до нас звертаються сотні людей, з проханням допомогти з одягом, їжею, різними юридичними питаннями. Всіма силами допомагаємо, тому що бачимо в їх очах те ж саме що і відчували ми, а саме: апатію, відчай та без планів на майбутнє. Дещо ми закуповуємо за власні кошти, також передають допомогу інші волонтерські рухи з Європи. Моїм дітям, на жаль, доводилось бачити всі жахіття війни, проте, кожного дня вони знаходяться поруч з нами – допомагають перебирати ліки, фасують продукти, відбирають одяг, трирічний Сашко з задоволенням відбирає іграшки  для найменших", – додає жінка.

Вона також поділилася тим, що їх спонукає до волонтерства: "Ми хочемо, щоб наші діти й онуки жили тільки на своїй землі, в Україні, щоб відчували себе вільними людьми". 

"Наразі кількість ВПО зменшилася. Дуже багато людей повернулось додому. У Чернівцях залишилися ті, в яких більше немає домівок. Більшість тих, хто жили у Харкові повернулися назад. У нас залишилися люди з Херсону, Краматорська. І вони шукають себе тут", – ділиться чоловік Анастасії Микола Бучма.

Подружжя наголошує, що тепер головне допомогти людям заробити кошти, на які вони зможуть прожити та допомогти морально

"Ми щиро вдячні людям, які допомогли та прихистили  нас. Нам дуже подобається Буковина. Гори, чисте повітря, привітні люди, а найголовніше спокійна та тихіша атмосфера. Намагаємось робити все, щоб бути корисними для країни, наших дітей та людей, яким потрібна допомога. Не знаємо, що чекає нас в майбутньому, проте, з нами все гаразд, ми живі. Сподіваємось, якнайшвидше повернутись в тихий та гарний Харків", – підсумовують Анастасія та Микола.

Марія Боднарашек