Про музичну критику між громадянським обов’язком і естетичною позицією. Блог Лідії Мельник

Спробую при цьому аналізі залишатися максимально об’єктивною, як того вимагають наші цехові закони. Отже, ситуація: на 36-му дні війни в Україні у світі відбуваються дві музичних події. Подія перша: український диригент Кирило Карабиць диригує в Страсбурзі (сьогодні та завтра) концерт з творами Стравинського і Рахманінова. Подія друга: українська диригенка Оксана Линів, віднедавна головна у муніципальному театрі міста Болонья (Італія), ставить "Іоланту" Чайковського. В програмі – також троє солістів із Росії, а ще двоє з Болгарії і двоє з України.

В світлі мною ж підтримуваної (і підтримуватиму я особисто її до переможного кінця) ідеї про "культурну блокаду" російської культури, постановки її на паузу в цілому світі ситуація, звісно, обурлива для нашої спільноти. Але тут є кілька об’єктивних моментів.

- У даному випадку обидвоє цих диригентів є запрошеними, тобто не репрезентують конкретно Україну, не є задіяними в міжнародних мистецьких акціях підтримки, а є, грубо кажучи, українськими громадянами, котрі працюють у інституціях інших держав. Сценаріїв розвитку тут могло бути декілька:

- Диригенти висловлюють свою громадянську позицію (як громадяни України) і відмовляються в світлі актуальних подій виконувати російську музику. Їх роботодавці або приймають цю позицію і вносять зміни до програми, або ні, і відповідно, вносять зміни до їх контрактів.

- Диригенти зберігають програми і намагаються, умовно, обгорнути обкакані квіточки в барвистий целофан, що фактично і сталося. Були інформації, що концерт у Страсбурзі проведуть на підтримку України – сподіваюся, цього не відбудеться, це було б дуже грубою стратегічною помилкою. Оксана Линів на своїй сторінці у ФБ висловлює позицію про те, що, цитую, "шедеври Чайковського були використані у власних цілях путінським режимом, який веде зараз злочинну війну в Україні, яку також підтримує більшість населення Росії - викликає в мене ненависть до Путіна, рос. артистів і культурних діячів, які представляють його інтереси в світі, його прибічників, але не до композитора, який на мою думку був би першим, хто виступив би зараз на захист і проти варварського знищення України і її народу".

- Я, як людина допитлива і навчена різним мовам, іду далі і читаю інформації про події на веб-сторінках згаданих вище інституцій. Наприклад, про автора "Іоланти" - compositore russo del tardo romanticismo, geniale e versatile, forgiò uno stile proprio consolidando l’uso di convenzioni compositive della musica classica accanto alla musica tradizionale russa.
Russo, russo, russo… Шановні, ну ще такого не було, аби головний не зміг прийти до літчастині в театрі і внести зміни до тексту програмки, хто обізнаний у театральній рутині, той зрозуміє. То не на ФБ треба списи ламати, а принаймні хоч так до інформаційної війни включатися!

- Решту пунктів виношу на дискусію.

Джерело.

Про автора. Лідія Мельник – музична критикиня, докторка мистецтвознавства.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.