"Президент Макрон намагається знову загнати Україну в радянське ярмо, але Україна зі своєю поведінкою стає лідером вільного світу", – Андрій Піонтковський

У розмові журналіста Антіна Борковського з Андрієм Піонтковським, яка відбулася у "Студії Захід" на Еспресо.TV, з'ясовували нові настрої в середовищі російської еліти, спричинені провалом путінського плану блискавичного захоплення України, – передає "Еспресо.Захід".
 

Коли Путін не знає, що сказати, тоді це озвучує Маша Захарова. І от зараз Маша Захарова викотила чергову фазу ультиматуму. Тобто глобальний ультиматум, виклик всьому Заходу, мовляв, забирайтеся за вал Адріана чи ще кудись, завершився українським питанням. І Кремль зараз вимагає знезброїти Україну повністю.

Я б тут поставив зустрічну пропозицію – винести від Маші Захарової весь одяг, який вона придбала на Заході, тоді вона залишиться без трусів і може продовжувати дипломатичну діяльність уже в такому вигляді, оголеному.

Можливо, вона ходить в трусах фабрики "Большевичка" або в якихось китайських…

Та ви гуманіст – вирішили прикрити сором Маші Захарової фабрикою "Большевичка".

Це такий самий ультиматум, такого ж плану, як поставлений паном Рябковим – "пакуйте речі і забирайтеся звідси". Це новий стиль російської дипломатії. Вони переслідують якусь іншу мету – виправдати певні подальші дії Росії. Це тактика Росії, і ви, думаю, вже до неї звикли.

Читайте також: "Путін хоче підвищити градус, щоб українці сказали: "Підпишіть що-небудь, тільки б у нас війни не було", − генерал-лейтенант МВС

Значно цікавіші інші голоси в Росії, якщо вже ми почали з московських діячів. Багато хто говорить про звернення Івашова, і воно не єдине. Була стаття дуже авторитетного і лояльного до влади офіцера Генштабу у відставці Ходарьонка, перед цим ми вже говорили з вами про серію статей цивільних, так званих "оренбургів" – всі говорять про одне й те саме: що повномасштабне воєнне вторгнення в Україну буде катастрофою для Росії. І я звертаю увагу – це не друзі України, це такі ж імперіалісти, як Путін і Патрушев. Скажімо, той же Івашов. Війна триває 8 років, а ми за цей час жодного разу не чули від нього якось засудження російської агресії. Мені видається, ви навіть не до кінця оцінили це явище. Це може свідчити про велику перемогу України, визнання готовності її нової армії та суспільства до агресії.

Івашов, на відміну від того ж Шойгу, по-перше, знає, що таке війна. По-друге, він знає, що таке армія. І по-третє, він справді не якийсь там відставник-пенсіонер, який долучився до дивного військового союзу ветеранів. Генерал-полковник Івашов був людиною, яка реалізувала колосальну спецоперацію в 90-х, ідеться про захоплення аеропорту в Приштині. І якщо вірити генералу Джексону, власне тоді світ стояв на порозі можливої війни, тому що американці та британці були готові стріляти в російські війська, які порушили конвенцію, захопивши аеропорт у Приштині. Саме Івашов був серед тих десяти людей, які загалом знали та розробляли цю операцію.

Так, причому в таємниці від президента Єльцина. Я б не перебільшував масштаб цієї операції, хоча в мене немає сумнівів у професіоналізмі військового експерта Івашова. Крім того, кремлівські "пропагандони" нагадують нам, що він відставник, що його офіцерські збори не мають ніякої ваги. Але я б звернув увагу на ще одну обставину. Крім того, що голос Івашова, Ходарьонка та інших військових експертів дуже вагомий, їхні статті та звернення публікуються на сайтах дуже популярних політичних видань, причому ліберального напрямку. А на "Эхо Москвы" не лише звернення Івашова, а й інтерв’ю з ним. І ці інтерв’ю і статті вже набрали більш, ніж мільйон переглядів. От я завжди пишався, що збираю рекордні прочитання у вашій програмі й на "Ехо Москви". Ну для мене там 200-300 тисяч – це рекордні перегляди. І от Івашов зараз перевершив усіх, хто коли-небудь публікувався на "Эхо Москвы". Це свідчить про те, наскільки ця ідея вторгнення заперечується не тільки військовими експертами, що дуже важливо, а й суспільством загалом. Це висока оцінка готовності української армії та українського суспільства до відбиття російської агресії. Тому я б сказав, що війна ще не закінчилася, але ви вже отримали серйозну перемогу, ви виграли дуже важливий бій – на повномасштабне вторгнення з метою окупації України й приведення до влади маріонеткового уряду Москва вже не наважиться.

Читайте також: Це будуть жахливі випробування для російських збройних сил, – генерал США про ймовірне вторгнення агресора

Вони можуть створити таку ситуацію, яка викличе колосальний суспільний резонанс, йдеться про різні спроби нахилити Київ чи Банкову, чи президента Зеленського до того чи іншого формату капітуляції, або того плану, який би в Кремлі могли продати на Заході чи в самій Україні та Росії як капітуляцію.

Усі ці військові коломийки навколо України передусім мають на меті змусити Україну погодитися з московською інтерпретацією мінських домовленостей, легалізувати в політичному правовому просторі воєнно-терористичний плацдарм ОРДЛО і відкрити шлях до центру України. Ми ж бачимо, яка шалена активність зараз довкола цього. Для цієї цілі використовувався, як завжди, французький президент. Взагалі французький президент, незалежно від його особистості – чи то Саркозі, чи то Оланд, чи то Макрон – має певну свою функцію, він – хлопчик на побігеньках Кремля. Пригадуєте, як прибіг Саркозі з паперами оформляти російську агресію на Кавказі у 2008 році? Ось з тим самим приїхав і Макрон. Навіть насмілився, хоча в нас немає офіційного підтвердження, пропонувати план "фінляндизації" України. А що таке "фінляндизація"? Фінляндія так само як країни східної Європи, була фактично окупована Радянським Союзом після війни, проте Фінляндії зробили певне потурання: дозволили не заганяти людей у колгоспи й не відправляти фінську інтелігенцію в концтабори, натомість Фінляндія повинна була повністю підкоритися внутрішньополітичній стратегії Радянського Союзу. Так от вся революція гідності, яка відбулася у Східній Європі в 1989-1990 роках, звільнила ці країни від радянського диктату, в тому числі і Фінляндію. А тепер Макрон, президент вільної Франції, намагається загнати Україну в те саме радянське ярмо, в якому були всі країни Східної Європи 40 років після завершення Другої світової війни.

Читайте також: Путіну не пройде "фінський план" в Україні, – Марк Фейгін

Але чому Путін тоді не погодився на різні формули Макрона, а замість того публічно почав його тицяти обличчям в "букет з квітами" дипломатичними?

Путін перебуває в абсолютно іншій безумній реальності, де йому треба по-хамськи проявляти свою велич. Усі приниження та образи Макрона просто блякнуть на тлі того жахливого вибрику на адресу президента Зеленського і в його обличчі всієї України, коли він висловив цю цинічну і вульгарну частівку.

До речі, щодо тих же мінських домовленостей, що їх Москва так протискає, змушує Київ прийняти. Вони ж не приховують цього інструменту. Ми з вами саме обговорювали фразу Лаврова, мовляв, "ми ніколи не дозволимо Зеленському зіскочити з гачка мінських домовленостей, нехай повисить якнайдовше". Але цього Путіну видалося замало. Ця фраза "нравится не нравится терпи, моя красавица"… Я не можу зараз у прямому ефірі процитувати попередній рядок…

Ну там така відверта некрофілія.

І це людина, з якою ви маєте справу. Поки що ви дуже вдало, ефективно і достойно чините спротив. Ба більше, і я декілька разів це говорив і з задоволенням повторю ще раз, - Україна своєю поведінкою стає лідером вільного світу. Адже та позиція, яку зараз зайняла американська адміністрація, вибудувана в результаті піврічної боротьби між пропутінською фракцією Саллівана і проукраїнською фракцією Блінкена. Цієї перемоги досягнуто завдяки зусиллям перш за все української дипломатії та українських військових, які вибудували систему оборони. Зараз інтенсивно йдуть постачання озброєння з боку Сполучених Штатів. Це стало можливим саме завдяки достойній позиції України, яка як новий лідер вільного світу зупинила цей вільний світ на краю фактично капітуляції перед Москвою.

Наскільки я розумію, і Макрон, і Шольц з обох боків будуть тягнути президента Зеленського в Стамбул, де Ердоган також приєднається. І не дарма всі ті люди просто "моляться" на мінські формули.

Тим паче коли зараз ті самі Івашов, Ходарьонка і, я думаю, що й Герасимов, діючі офіцери й генерали не можуть говорити те саме публічно, що відставники, вочевидь, переконали Путіна, що пряма воєнна масштабна акція проти України буде самовбивством для російської держави. У нього залишився один інструмент підкорення України – змусити її легалізувати воєнно-терористичний плацдарм, визнати особливий статус ОРДЛО і просто відкрити цим "ордлам" шлях до серця України. Все тепер буде сконцентровано на цьому, зокрема переговори Єрмака з Козаком.

Ще раз скажу, я не приховую свого дуже скептичного ставлення до пана Єрмака, адже весь 2019 рік він, по суті, вів Україну шляхом капітуляції, підписуючи один за одним протоколи з Сурковим, потім з’явився, як я називаю, "колективний маннергейм" і Зеленський почав артикулювати цю позицію. Але Єрмак нікуди не подівся, він займає дуже важливу посаду, у нього чудові відносини з Козаком, тож він максимально братиме участь у тій лінії тиску Кремля на Зеленського та українську державу.

Мене не полишає внутрішня рефлексія щодо ситуації з генерал-полковником Івашовим. Як на мене, колосальна і основна відмінність ситуації наприкінці 30-х років у Рейху і теперішньої ситуації в Росії – це те, що жоден публічний, наприклад, діяч, діючий офіцер Генштабу чи міністерства оборони не написав заяву про відставку. За часів Гітлера це теж було не надто популярним.

А ви можете собі уявити в гітлерівському Рейху публікацію такої пропозиції відправити у відставку Гітлера? До речі,  у своєму інтерв’ю тому ж "Эху Москвы" Івашов сказав дуже цікаву річ, мовляв, ми обговорювали з панами офіцерами, висловлювали різні думки і дуже багато хто наполягав не на відставці, а на арешті Путіна і відправлені його під суд, проте ми вирішили наразі обмежитися такою пропозицією. Якась можливість для висловлювання опозиційних поглядів чи просто думок, що суперечать вождю, все-таки є. Пан Івашов – це російський імперець, антизахідник. Ось ви навели приклад його прекрасної військової операції, яку він провів усупереч волі президента Єльцина. Можливо, до того ж він ще й сталініст. Але я захоплююся його особистою мужністю, бо що в нас коїться – з одного боку ми можемо ще публікуватися на "Эхо Москвы", а з другого – опозиціонерів травлять "Новичком", кадировські загони їздять по Росії й в будь-який момент можуть ліквідувати неугодних. Я сам був змушений залишити Росію, коли Чеченський парламент почав вимагати мого арешту, і я чудово розумів, що за цим слідуватиме. Це дуже хороший знак, що російське суспільство все-таки не вмерло повністю і спротив цій агресії вперше так явно відчутно. І воно вже відіграє практичну роль. Звичайно, якісь гібридні операції будуть зроблені найближчим часом з використанням провокацій на лінії зіткнення або провокації російських диверсантів, яких є величезна кількість в Україні. І сам тиск на Зеленського з метою зробити крок до прийняття російської інтерпретації – це теж частина провокацій. Тому що Москва прекрасно розуміє: якщо Козак з Єрмаком підпишуть щось у Берліні, то це викличе величезне обурення громадянського суспільства, виникне хвилювання в Києві. І ті самі диверсанти, якими нашпигований Київ, скористаються ситуацією для провокування безладів. І тоді Москва скаже, ось, дивіться, що діється в Україні, треба якісь миротворчі акції провести й так далі. Тож вітаю вас з однією перемогою, однак це не означає, що ви можете розслабитися – ворог не відмовився від своїх планів, і цей ворог дуже небезпечний.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.