У підземеллях захована золота карета Калиновських: історія та легенди Сидорівського замку
Сидорівський замок – 400-літня пам'ятка оборонної архітектури, що розташована в селі Сидорів на Тернопільщині. Руїни цієї монументальної споруди досі вражають своїх відвідувачів
"Еспресо.Захід" розповість про цю фортифікаційну споруду, яка поєднує в собі красу середньовічної архітектури та свідчення про буремний історичний шлях регіону.
Створення замку в контексті історії
Село Сидорів розташоване в мальовничій місцевості на річці Збруч. Воно має давню історію, адже вперше згадується в літописах ще в 1398 році. За однією з версій, назва села пов’язана з засновником, який мав ім’я Сидір (Сидор), яке було поширене в ті часи. До речі, станом на 2013 рік в Україні зареєстровано 3167 носіїв такого прізвища і найбільше – саме на Галичині.
Тож у XVI столітті це поселення стрімко розвивалося, свідченням цьому є наказ польського короля Сигізмунда І Старого, який дав привілей Якубові Потоцькому на заснування тут міста. Однак історія Сидорова пов'язана насамперед з родиною Калиновських гербу Калинова, які й побудували тут замок.
Перший замок у Сидорові був дерев’яний. Однак польний гетьман коронний Марцін Калиновський розпорядився збудувати родову кам’яну фортецю на острівці на високому пагорбі, що омивається з трьох боків річкою. Період її створення збігся із часами частих татарських нападів, які становили загрозу для регіону.
Загалом архітектура замку відповідає оборонним потребам того часу. Замок мав природний захист із трьох боків. Його стіни формують видовжену форму, схожу на корабель, що додає йому унікальності серед інших замків України. Фортеця розміром 30 на 178 метрів (як футбольне поле) мала сім бастіонів, які утворювали єдиний оборонний комплекс, оснащений артилерійськими позиціями.
Бої та значення
Сидорівський замок неодноразово ставав епіцентром військових конфліктів. Найзначніші бої відбувалися під час Хмельниччини, коли українські козаки разом із союзниками протистояли Речі Посполитій.
У 1672 році замок був атакований турецькими військами під час їхнього наступу на Поділля. Хоча фортеця мала потужний захист, вона не витримала натиску яничар султана Мухаммеда IV і була захоплена. Та вже за рік поляки відвоювали замок. Однак за кілька років османи повторили свій наступ та знову захопили Сидорівський замок. Згодом фортеця таки повернулася до польської корони, але була значно пошкоджена.
Замок був відбудований за допомогою кам'янецького каштеляна з роду Калиновських, який також фінансував будівництво костелу, де пізніше були поховані він і його дружина. Однак впродовж XVIII століття замок поступово втратив своє оборонне значення через зміну військових стратегій та технологій. До того ж зникла і Річ Посполита, яку розшматували її сусіди.
Занепад замку та теперішній стан
Після втрати військового значення Сидорівський замок почав занепадати. На початку XIX ст. замок купив Іґнатій Пайґерт, і Сидорів став власністю родини Пайґертів, які володіли ним аж до початку Другої світової.
У 1840 році син Ігнація – Юзеф зводить тут свій палац, поряд з яким розташовувався парк і фонтан. А замок стає непридатним для житла, та й не потрібним родині. Попри це Пайґерти не дають його зруйнувати, однак свою справу зробив час.
Кажуть, що вже за радянських часів, а саме у 1950-х рр. замок хотіли повністю підірвати, зокрема, від підриву була знищена південно-східна стіна.
Сьогодні Сидорівський замок перебуває в стані руїни, але його обриси все ще вражають своїми масштабами та оригінальною формою. Від стін і бастіонів збереглися значні фрагменти, які дозволяють уявити первісний вигляд фортеці. Будівля включена до пам'яток архітектури місцевого значення.
Південно-східна частина замку повністю зруйнована, а найкраще збереглася північна частина. Тут домінує двоярусна трикутна дозорна башта, що має дещо закруглену форму ззовні. Також збереглася південна напівкругла бастея з в'їзною аркою та контрфорсами, хоча вона знаходиться в напівзруйнованому стані.
На жаль, про якусь реконструкцію замку наразі не йдеться, тому він продовжує руйнуватися. Хоча місцеві громади й ентузіасти прагнуть зберегти цей унікальний архітектурний об’єкт для майбутніх поколінь. Бо Сидорівський замок є важливим свідченням багатої історії Поділля та Галичини. Його руїни нагадують про боротьбу людей за свою землю, культурну спадщину та оборону від загарбників. Навіть зараз подивитися на Сидорівський замок – це унікальна можливість відчути дух середньовіччя та доторкнутися до історії минулого.
Легенди Сидорівського замку
Сидорівський замок, окрім своєї історії, також є місцем оповитим легендами. Вони додають фортеці містичного ореолу та приваблюють тих, хто цікавиться не лише історією, а й загадковими оповідями минулого.
Легенда про прокляття Калиновського
За легендою, засновник замку Марцін Калиновський був суворою і непохитною людиною. Він керував своїми землями залізною рукою, а всіх, хто ослухався його наказів, жорстоко карали. Одного разу він наказав стратити місцевого селянина за дрібну провину, не дослухавшись до його виправдань. Перед смертю селянин прокляв Калиновського та його замок, сказавши:
"Нехай твоя фортеця ніколи не стане притулком, а лише руїною, де житимуть вітри й тіні забутих душ!"
Кажуть, що після цього кожна облога замку завершувалася його падінням, а сам Калиновський загинув на полі бою, не отримавши спокою навіть після смерті. Справді, Марцін Калиновський, який воював проти військ гетьмана Богдана Хмельницького, таки загинув у бою в 1652 році.
Скарби замку
Ще одна легенда говорить, що перед захопленням замку турками один із шляхтичів роду Калиновський наказав заховати скарби фортеці в підземеллях. За переказами, у цих скарбах були не лише золото та коштовності, а й рідкісні книги й ікони. Турки, шукаючи багатство, знищили значну частину підземних ходів, але скарб так і не знайшли.
Кажуть, що вхід до підземель охороняють духи воїнів, які загинули.
Золота карета Калиновських
Інша легенда розповідає, що у власника замку було дві доньки. Одна вийшла заміж за запального шляхтича, а іншу викрав і проти волі батьків узяв за дружину Адам Калиновський. Між чоловіками виникла ворожнеча. Після смерті господаря замку шляхтич із крутою вдачею потай вивіз усі багатства фортеці – золото, срібло, хутра, клейноди, а також легендарну золоту карету Калиновських. Кажуть, замок тоді покинуло 200 возів із різноманітним добром. Згодом Адам Калиновський відвоював скарби й заховав їх у підземеллях замку. Відтоді чимало шукачів намагалися знайти золоту карету, але без успіху.
Чорний пес на бастіонах
Місцеві жителі часто розповідають про чорного пса, який з'являється на руїнах замку в місячні ночі. Легенда свідчить, що це дух одного з охоронців, який загинув, захищаючи замок від нападників. Перед смертю він поклявся, що буде охороняти замок навіть після смерті…
Говорять, що якщо пес довірливо підійде до людини, то це ознака удачі, але якщо він почне гарчати або просто зникне в темряві – це попередження про небезпеку.
Привид дівчини
Ще одна відома легенда розповідає про молоду дівчину, яку силою видали заміж за жорстокого шляхтича, наближеного до Калиновського. Дівчина була закохана в простого козака, але її волі ніхто не питав. У день весілля вона втекла до замку, шукаючи прихистку, але наречений наздогнав її. З відчаю вона кинулася з башти у прірву...
Місцеві жителі стверджують, що в тихі ночі можна побачити її тінь у білому вбранні, яка блукає замком і тихо плаче. Вважається, що її душа досі не знайшла спокою.
Тож легенди Сидорівського замку додають йому особливої атмосфери та привертають увагу як дослідників, так і романтиків, які шукають історій про незвідане. Вони є невід'ємною частиною культурної спадщини цього місця.
Читайте також: Двічі знищений росіянами: давня історія й таємничі легенди Тернопільського замку
- Актуальне
- Важливе