Англоготична перлина Тернопільщини: таємниці та легенди Білокриницького замку-палацу

"Еспресо.Захід" розповість про англо-готичний палац у селі Білокриниця, як він виник на руїнах давнього замку та які цікаві історії з цим пов’язані. 

Як у Білокриниці виник замок

Перша згадка про село Білокриниця датується XV століттям, точніше 1438 роком, як частина володінь Кременецького замку. Та вже за сто років тут звели свою фортецю. Щодо назви села, то вона походить, імовірно, від того, що воно було розташоване біля криниці, джерело якої мало біле крейдяне дно.

Тож у другій половині XVI столітті на пагорбі, який оточували мальовничі ліси, було зведено перший мурований замок. Це зробили князі Збаразькі –  відомий руський (український) магнатський рід, що володів великими маєтностями на Волині й Поділлі.

Будівельні роботи провадив князь Андрій Збаразький, а потім продовжив його син Микола Збаразький. Вони звели його як оборонну споруду, що мала захищати місцевих жителів від татарських набігів та інших загроз. Чотирикутний замок складався з кам'яних стін, бастіонів та рову, наповненого водою.

Протягом століть замок неодноразово руйнували й відновлювали. Наприклад, у 1603 році його зруйнували татари, але вже через три роки він був відновлений. Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у середині XVII століття фортеця також зазнала значних пошкоджень.

Після смерті Юрія Збаразького у 1631 році Білокриниця перейшла до іншого князівського роду – Вишневецьких. Вони володіли ним майже сто років, коли у 1725 році, після шлюбу Урсули-Франциски Вишневецької з Михайлом Радзивілом, замок перейшов до найбагатшого литовського роду Радзивілів. 

Цікаво, що замок відвідували відомі діячі того часу, наприклад, у 1617 році тут побував польський королевич Владислав, а у 1705 році – гетьман Іван Мазепа, який став хрещеним Урсули-Франциски Вишневецької. 

Період трансформації: замок стає палацом

У XVIII столітті, коли сталися значні політичні пертурбації й Річ Посполита зникла з карти світу, фортеця у Білокриниці, що опинилася у складі Російської імперії, також поступово занепала. А після пожежі на початку XIX століття, коли згоріли майже всі дорогоцінності, що збирали тут століттями, будівля залишалася в руїнах понад 40 років.

На той час замок належав шляхтичу Чосновському, чий нащадок у середині XIX століття вирішив збудувати на руїнах фортеці новий палац у неоготичному стилі. Лише частина давніх замкових мурів була використана як стіни нового палацу, решту розібрали на будівельний матеріал для нової споруди. Однак через приналежність до польських революціонерів та високу вартість робіт Олександр Чосновський збанкрутував, тому мав продати свій палац.

У 1866 році маєток придбав російський граф і поміщик Олександр Воронін, який відновив господарство та заповів палац для відкриття сільськогосподарської школи. У 1892 році тут відкрилася трирічна рільнича школа.

У міжвоєнний польський період у Білокриниці діяли агрономічна та лісова школи під управлінням Кременецького ліцею. За радянських часів тут працював лісотехнічний технікум, який нині називається Кременецьким державним лісотехнічним коледжем. Територія разом із парком займає 32 гектари, а в палаці діє музей, де розповідають про давню історію цієї цікавої будівлі. 

Також відзначимо, що за незалежної України палац зазнав часткової перебудови, коли був добудований третій поверх. 

Архітектурні особливості палацу

Загалом Білокриницький палац збудований у стилі псевдоготики (яку часто називають англоготикою) з елементами ренесансу. Про це свідчать дві триповерхові вежі із зубчастими завершеннями та унікальна неоготична в'їзна брама. Хоча автентичний інтер'єр палацу зберігся лише частково, у коридорах досі можна побачити характерні готичні арки.

Поруч із палацом розташований Білокриницький дендропарк — мальовничий парк, який доповнює історичний ансамбль та є важливою частиною культурної спадщини цієї місцевості. Парк, заснований у XIX столітті, є популярним місцем для прогулянок і дослідження унікальної флори.

А щодо старовинного замку, то від нього залишилися лише фрагменти рову, що колись оточував фортецю.

Легенди замку-палацу

Білокриницький замок-палац, як і багато історичних споруд, овіяний легендами, які додають йому загадковості. 

Легенда про Білу панну

За однією з легенд, у давнину в замку жила прекрасна дівчина, дочка одного з власників. Вона закохалася в простого хлопця з околиць, але батько, дізнавшись про це, розлучив їх. З горя дівчина кинулася в колодязь, що був у дворі замку. 

Кажуть, що її душа досі блукає палацом у вигляді примари Білого силуету, яку місцеві називають Білою панною. Її можна побачити вночі біля залишків рову чи у вузьких коридорах палацу.

Легенда про скарб князів Збаразьких

Існує переказ, що під час татарських нападів у XVII столітті князі Збаразькі, які володіли замком, сховали величезний скарб у підземеллях. Говорять, що доступ до скарбу охороняють закляття, а той, хто наважиться його шукати, ризикує згубити свою душу. 

Таємничий підземний хід

Місцеві жителі розповідають про існування підземного ходу, що з'єднував замок із Кременецьким замком. Цей хід нібито використовували для втечі під час облоги або для доставки провізії. Однак через численні обвали знайти його нині неможливо. Подейкують, що в цьому ході можна зустріти духів колишніх охоронців замку.

Читайте також: Двічі знищений росіянами: давня історія й таємничі легенди Тернопільського замку