Еспресо. Захід
Інтерв’ю

"Майже рік не бачив неба, а лампочка була нам за місяць": азовець Іван Сокаль про російський полон. Частина 2

19 січня, 2025 неділя
08:53

Пережити полон: історії вільних українців. Іван Сокаль — воїн полку "Азов", який обороняв Маріуполь. Після здачі в полон на хлопця чекало 2 роки й 4 місяці пекла. Про своє перебування там він розповів "Еспресо.Захід"

Зміст

У першій частині інтерв'ю Іван розповів "Еспресо.Захід" про бої в Маріуполі.  Прочитати її можна тут. На третю частину розмови з Іваном можна перейти за покликанням.

 

Здача у полон. Як ви сприйняли наказ?

Це була максимально правильна дія, тому що, якби не було такого наказу, а був наказ "стоїмо далі", ми знову щодня втрачали б людські життя. Боєприпасів з кожним днем ставало все менше, поранених все більше. Це було розумне рішення, бо життя зберегли та зробили можливим надання хоч якоїсь медичної допомоги пораненим.

Як ви виходили? Розкажіть про цей процес.

Спочатку виносили важкопоранених людей. Ми вийшли з Азовсталі й був великий коридор, через який ми проходили, а по обидва боки стояли бійці Російської Федерації, бойовики "ДНР". 

Коли я виходив, то розумів, що так, ми здаємося в полон, але деякі з них були в гіршому стані, ніж ми. Вони були нечистими та дикими. 

Нас посадили в автобуси та відправили в Оленівку.

Оленівка: тісні бараки з відкритою територією, ранковий гімн РФ, допити

Як було в Оленівці?

Коли ми туди приїхали, зрозуміло, що був обшук. Ми їхали зі своїми рюкзаками, в когось ще залишились спальники тощо. На цьому обшуку (знову ж таки, все це було дуже смішно) їхні військові й представники їхніх спецслужб забирали собі взуття, курточки, каримати, ліхтарики. Це мало дуже смішний вигляд.

Коли нас привезли в Оленівку, розселили по бараках з відкритою територією. Ці бараки були розраховані, якщо я не помиляюсь, на 100 людей. Нас же було понад 300, відповідно, не було місця. Ліжка складали максимально тісно, але й це не помагало. Багато хто спав на підлозі або надворі у спальниках. Режим був простим: спочатку лунав гімн РФ, ми його не співали, просто слухали. Підйом о 7-й ранку, а відбій, видається, о 10-й вечора. Харчування спочатку було по графіку, але чим більше наших полонених привозили, тим гірше ставало. Умовно сніданок ми отримували в обід, а вечерю десь о 4 ранку.

Цілий день нас ніхто ні до чого не примушував. Ми просто ходили, спілкувалися з друзями – і все.

А чим годували

Їжі насправді була мізерна кількість. Вона була прісною, несолоною і нежирною. Зранку давали кашу, а в обід – макарони або суп. Через кілька днів узагалі перестали давати друге, залишився тільки суп.

Скільки часу ви там пробули?

Я був у Оленівці десь до серпня. Потім мене відправили до Донецького СІЗО. Це було якраз за тиждень до теракту...

В Оленівці вас допитували?

Так, майже кожного бійця спочатку "опрацьовували": записували дані тощо. У когось це була одноразова акція, а в інших – регулярні допити. Маріуполь був розбитий, багато цивільних загинули. Їм потрібно було на когось заводити справи, тому розпитували, чи є якісь свідчення про події в Маріуполі: хто залишився, хто що зробив.

"Прокуратура" в Донецьку

Що було далі, після Оленівки?

В Оленівці фізичного насильства майже не було. Але вже під час пересадки в інший автозак усе змінилося. У мене забрали рюкзак, панаму, навіть взуття – бо "він має класні кросівки, заберімо". Потім нас привезли до "прокуратури", де допит тривав 18 годин. Після цього ми три дні були в ізоляторі тимчасового утримання, а звідти перевезли до Донецького СІЗО.

У "прокуратурі" нас тримали в наручниках і з маскою на голові. Мене завели до кабінету на четвертому поверсі, посадили на крісло. Зі мною були охоронець і той, хто проводив допит. 

Вони розпитували все: де народився, де навчався, працював, що робив у Маріуполі. Я дотримувався правила "не знаю, не пам’ятаю", але це не допомагало. Якщо казав "не знаю", починали бити.

Потім зняли маску, поставили переді мною документи й сказали підписати. Я відмовився, попросив прочитати, за що отримав електрошокером у туалеті. Зрештою підписав усе, щоб хоча б якось зберегти здоров’я.

Так, під час одного з допитів я помітив, що кабінет заповнений українською символікою: гербами, ноутбуками, телефонами – все накрадене з Маріуполя.

Пекло в Донецькому СІЗО

Що було після прокуратури?

Нас перевезли в Донецьке СІЗО. Це був найважчий період. Як тільки ми вийшли з автозака, почалося фізичне насильство: пластиковими трубами, кулаками, гумовими кийками. Змусили підписувати документ, що до нас не застосовували насильство. Потім нас розвели по камерах.

Камери були розраховані на 10 осіб, але нас було 25. Місця спати не було, матраців теж. Ліжка – металеві, холодні. Було дуже сиро, без вікон, із протягами. Одягу майже ні в кого не було: хтось був у футболці й білизні, а хтось лише в білизні.

Їжі теж майже не було. Годували тричі на день, але порції були мізерні. Зазвичай це була пшенична каша, рис або суп – вода з картоплиною, якщо пощастить. На вечерю давали порошкову картоплю.

Як справлялися з холодом?

Ніяк. Організм витрачав усі сили на зігрівання, але їжі й вітамінів не вистачало. Люди сильно худли, починалися хвороби. Нам забороняли сидіти: увесь день стояли, а сідати дозволяли лише під час приймання їжі на 5 хвилин. Ноги набрякали, в когось вони починали гноїтися.

Як ви почувалися морально?

Я намагався триматися. Розумів, що нічого не можу змінити. Моє життя перебуває в руках якогось або звичайного спостерігача, який ходить там по коридорі дивиться за нами, або їхніх спецслужб. Розумів: що б я не робив, нічого не зміню. І завжди налаштовував себе на хороше й на погане водночас.

Я знав, що наші хочуть повернути своїх. Але сумніви завжди були, особливо через ставлення росіян до нашого підрозділу, який вони не любили. Вижити було важко, але я не втрачав надію.

Скажімо так, покінчати життям — це думка погана. Жити завжди хочеться. І я просто сидів та думав, що колись воно закінчиться, поганим чи добрим, але колись закінчиться.

Розкажіть, будь ласка, про так звані конкурси.

Конкурси – так ми їх називали. Вони відбувалися щодня, і кожен день був новим випробуванням. Як тільки ми чули, що перевірка на посту, ми знали: починається "конкурс". Вони заходили в кожну камеру, з собаками. Собаки гавкають, їхні крики – це все морально дуже важко. Багато разів ми чули крики від болю – це важко. Але навіть у таких умовах намагалися знайти якусь розраду. Ми сміялися з тих криків, називали їх польським репом, бо чувся тільки "ой-ай-ай" та "ой-ой". Ми, звісно, не могли залишатись в цьому стані без емоцій, тому намагались якось підбадьорювати себе.

Як підтримували один одного?

Це була складна ситуація. 

Камера – це як маленький корабель. Ти не можеш вийти, і помирати в ньому не хочеш. Тому ми підтримували одне одного. Якщо хтось сумував, намагалися з ним поговорити, вивести на розмову. Ми були однією командою, і дуже важливо було не дозволяти смутку розповзатися по всій камері. 

З кожним днем морально було важче, але ми шукали навіть у дрібницях щось, що може допомогти нам залишатися живими.

Горлівка: кращі умови тримання, але більше насильства

У Донецькому СІЗО ви пробули 11 місяців, а далі куди вас відправили?

Пізніше була Горлівка і там були кращі умови. Була постіль,  матраци, більше харчування. Але там і було більше фізичного насилля, тому що всі прекрасно знають такого Кирила Вікторовича, який знущався з людей, що в Оленівці, що в Горлівці. Він мені попсував здоров'я там досить сильно. Все одно ми звикали до болю та знущань, така людська природа. 

У Горлівці вже приїжджали на допити спецслужби з Росії: ГРУ, ФСБ. Вони вибивали якусь таку інформацію, про яку ти думаєш: про що ви взагалі говорите? Тобто запитували "де у вас склад виробництва боєприпасів на Азовсталі, де ви виробляли якусь там хімічну зброю, де ваші літаки?" Дуже дивні були запитання.

Проте там був один великий плюс – нас виводили на прогулянки. Зрозуміло, що кругом стіни та сітка, але я міг бачити небо. 11 місяців я не бачив ні неба, ні сонця – нічого. Я бачив тільки одну лампочку, яку ми називали місяць, бо вона постійно світила.

Знову в пекло

Але було ще одне етапування.

Загалом у Горлівці я пробув 4 з половиною місяці. Потім частину з нас знову етапували. 

В один із днів нам сказали: "Збирайтесь, зараз вас будуть етапувати". Куди? Ніхто нічого не каже, нічого не пояснює. Нас завели в камеру для етапування, приїхали автозаки, забрали нас і привезли в інше місце. 

Тут важливо згадати, що коли ми ще були у Донецькому СІЗО, годинників у нас не було і ми орієнтувалися по гудках із заводу: кожна перезмінка супроводжувалася гудками.

І от з Горлівки нас привезли кудись у нове місце й ми знову почули ці гудки. Всі відразу зрозуміли, що ми повернулися в це жахливе місце.

Нас привели знову в камеру, розраховану на 10 людей. І нас справді було 10. Коли ми зайшли в камеру, то дуже здивувалися, бо побачили матраци. Звісно, вони були нечисті, порвані, але вони були. І була ковдра – на кожного з нас. Це справді здивувало, бо з'явились якісь зміни. Але сирість, протяги, проблеми з водою – все це залишилось, як раніше. Харчування також не змінилося, воно залишилося мізерним. Але одне, що можна відзначити: фізичного насилля було значно менше.

Загалом була одноманітність кожного дня, коли ти постійно обговорюєш одну й ту саму тему по десять разів, ділишся з кимось своїми думками, і все це повторюється знову і знову… 

Пробули ми там, здається, сім місяців. Сім місяців у сирому підвалі. І знову ця лампочка, яку ми називали місяцем. Через неї зараз у мене проблеми із зором: яскраве світло дуже дратує очі, вони починають сльозитися. Легенький вітер також сильно впливає на очі.

Нова колонія

І далі знову інше місце?

Пізніше нас відправили у 33-тю колонію. Ми приїхали туди, знову ж таки, та сама "прийомка", "конкурс". У нас знову були камери, але матраців нам не дали, нічого не було. Однак їжі було достатньо, і нам сказали, що ми тут пробудемо 14 днів, а потім нас піднімуть на бараки – такі ж, як були в Оленівці. Це були бараки, де була територія й можна було вийти та подивитися на небо.

Ми, звісно, не вірили в це. Але от на 15-й день нас дійсно забрали з камер, дали нам матраци, постіль, і нас реально підняли на бараки, де вже були інші люди, і це стало можливістю для спілкування. Там були книги, і якщо в бараку не було ніяких проблем, можна було їх читати.

Що означає "не було проблем"?

За весь цей час, що ми були в Донецьку, Горлівці, а потім знову в Донецьку, ми щодня співали гімн Російської Федерації, "Катюшу", "День победи". Іноді могли цілий день співати. А коли приїхали в колонію, там було 25 пісень, які треба було знати. Це все пісні, написані в 1945 році, радянські. З їхнього погляду, це важливо, вони намагалися підтримати свою армію через ці пісні. І, звісно, ми маршували. Якщо ми погано маршували або співали не голосно, забирали книги, до прикладу.

У колонії на подвір’ї вдень я міг проходити до 20 км по колу. Я зрозумів тварин у клітках, які так ходять. Ходив і думав, що зараз 2024 рік, а люди тут (у Росії, на Донбасі, - ред.) нецивілізовані та відсталі. У них проблеми, які інші країни вирішили давним-давно, а вони топчуться на місці. Їхнє цивільне населення не розвивається.

Те саме про книги. Я їх читав, не зважаючи на російську мову і те, про що вони. Це була художня література. Були шахи, шашки. Я постійно грав, як тільки була вільна хвилина.

Третю частину інтерв'ю читайте незабаром на сайті

Теги:
Читайте також:
Львів
+0.1°C
  • Львів
  • Київ
  • Вінниця
  • Дніпро
  • Донецьк
  • Житомир
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Кропивницкий
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Рівне
  • Суми
  • Сімферополь
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький
  • Черкаси
  • Чернівці
  • Чернигів
  • Біла Церква
  • USD 41.61
    Купівля 41.61
    Продаж 42.1
  • EUR
    Купівля 43.2
    Продаж 43.86
  • Актуальне
  • Важливе
2025, четвер
13 лютого
11:12
На Львівщині унаслідок отруєння чадним газом помер юний гравець ФК "Миколаїв"
На Львівщині унаслідок отруєння чадним газом помер юний гравець ФК "Миколаїв"
11:00
Ексклюзив
У Львові розпочалось чергове засідання щодо обвинуваченого у вбивстві Ірини Фаріон 
10:59
розшук
Вийшла з дому і не повернулась: у Тернополі шукають 45-річну жінку
10:39
Дистанційне навчання
На Буковині збільшилася кількість навчальних закладів, які перейшли на дистанційне навчання через ГРВІ
10:25
ДТП на Рівненщині
На Рівненщині внаслідок подвійного наїзду загинув пішохід
10:07
П'ятикласник зі Львова, отримавши 50 тис. грн за перемогу в олімпіаді, купив Mavic для 59-ї бригади
П'ятикласник зі Львова, отримавши 50 тис. грн за перемогу в олімпіаді, купив Mavic для 59-ї бригади
09:48
ДТП у Львові
У ДТП у Львові постраждав водій Toyota RAV4
09:30
черги на кордоні
Черги на кордоні з Польщею у Львівській області 13 лютого
09:18
Новини Львова
Львівщина 13 лютого прощається зі загиблим захисником Андрієм Світенком
09:03
На Закарпатті поліція здійснила мрію підлітка у його день народження
На Закарпатті поліція здійснила мрію підлітка у його день народження
08:26
земля
На Прикарпатті прокуратура вимагає повернути державі понад 13 гектарів цінних земель
08:04
На Тернопільщині спалахнула пожежа в багатоповерхівці, трьох людей госпіталізували
На Тернопільщині спалахнула пожежа в багатоповерхівці, трьох людей госпіталізували
07:46
хмари
Погода на заході України: прогноз синоптиків на 13 лютого
07:30
Огляд
Як радіо стало голосом епохи: історія винаходу до Всесвітнього дня радіо
07:30
Ексклюзив
робота_ветеран
На ринку праці нестача робочої сили, але ветеранам роботу знайти важко, – Центр зайнятості
2025, середа
12 лютого
22:29
Спроба вивезення скіфських та сарматських артефактів: на Буковині судитимуть мешканку Харківщини
22:10
У Рівному в FutUkraine Centre проводять безплатне навчання для переселенців: SMM, фотосправа та англійська мова
21:50
Військовий зі Львівщини отримав "Золотий хрест" за успішне ураження артилерії ворога
21:29
Загрожує до 4 років тюрми: на Хмельниччині водій з підробленим посвідченням хотів відкупитися за 40 тис. грн
21:10
жінка в наручниках
На Львівщині затримали жінку, яка до смерті побила знайомого іноземця
20:51
Гасили 24 рятувальники: на Прикарпатті горів склад будматеріалів
20:33
У Львові через півмарафон 12 травня громадський транспорт курсуватиме зі змінами
Обіцяють бронювання: львівському АТП №1 бракує 100 водіїв
20:15
СБУ змусила вибачитися жінку, яка кричала, що Луцьк – це "масковія"
Жінка, яка кричала, що Луцьк буде московським краєм, вибачилася: нею зайнялася СБУ
19:40
Вранці туман: прогноз погоди у Львові та на Львівщині на 13 лютого
19:25
Ольга Басараб
У Львові вшанували пам'ять української розвідниці Ольги Басараб
19:00
Допомога ЗСУ, благоустрій і соціальна сфера: фракція "Європейської солідарності" у Львові підсумувала роботу в 2024 році
18:47
На Рівненщині у злочинної групи вилучили 530 кг бурштину
18:34
Після важких поранень у госпіталі помер військовий зі Львівщини Михайло Кононенко
18:17
Лаявся через оплату карткою: на Львівщині відсторонили від роботи водія приміської маршрутки
18:01
ремонт доріг
Могли втратити 24 млн грн: на Львівщині скасували незаконний тендер
17:43
Львів’ян запрошують на святковий концерт до дня закоханих 
17:28
На Тернопільщині затримали директора автошколи, який вимагав 250 доларів за здачу іспиту
17:13
Взяли під варту зловмисника, якого підозрюють у зґвалтуванні та вимаганні коштів на Хмельниччині
16:59
Ексклюзив
У Львові судять ветерана, який допоміг розігнати наркопритон в будинку брата
16:47
У Львові автобуси на маршруті №57 курсуватимуть за зміненим маршрутом
16:30
Огляд
Гостре слово і нелегке життя: ким був Лесь Мартович, чиє перше оповідання розкритикував Франко
16:20
У календарі РПЦ на 2025 рік розміщені фото предстоятеля УПЦ МП Онуфрія, буковинського Лонгина і Павла Лебедя
16:18
прикордонник
Журналіст Глагола заявив про затримання автора відео про стрілянину прикордонників. У Мукачівському загоні прокоментували ситуацію
16:11
На війні загинув військовий із Прикарпаття Валерій Феденчук
15:54
Цупили з кишень та "чистили" чужі банківські картки: у Хмельницькому судитимуть 8 спільників-зловмисників
Більше новин