Пара бігунів з Івано-Франківська побувала на 12 гірських вершинах за день

Своїми враженнями від гірського бігу з "Еспресо.Захід" поділилась Христина Гончарук, учасниця забігу. 

Ідея виникла у Василя Пастуха, а Христина вирішила приєднатися до цього задуму. Маршрут протяжністю 57 кілометрів пролягав через Чорногірський хребет, що є найвищим гірським масивом у Карпатах. Загалом бігуни пробігли 12 вершин, серед яких – шість гір висотою більш ніж 2 тисячі метрів. Найвищою горою, звісно, є Говерла (2061 метр), а найнижчою вершиною, яку підкорили учасники забігу, є гора Пожижевська (1822 метри). Стартували в селі Дземброня Івано-Франківської області, а завершили забіг у селі Кваси на Закарпатті. 

"Я займаюсь бігом уже 12 років, за цей час максимально пробігла 33 кілометри гірською місцевістю. Тож цей забіг став моїм особистим рекордом – 57 кілометрів. Але це тільки поки що, адже ми вже плануємо наступний забіг", – розповідає Христина. 

Маршрут бігуни склали самостійно. Христина зізнається, що спочатку було трохи лячно, але підтримувала думка, що немає жодних зобов’язань: якщо не зможуть пробігти, то можна в будь-який час зійти з дистанції. 

Василь і Христина вже досвічені спортсмени, тож готувались до забігу відповідально. Крім води та змінного одягу, прихопили з собою й особливий напій. 

"До апельсинового фрешу ми додали ложку меду, адже глюкоза підживлює організм. А ще – ложку солі, щоб не виводилася рідина з організму, – пояснює дівчина. – Протягом дня ми не їли, бо коли біжиш, то не відчуваєш потреби в їжі. А запаси води поновлювали з гірських джерел, що були на нашому шляху". 

Забіг тривав з шостої години ранку майже до шостої години вечора, бігли без перерв для відпочинку. Іноді ненадовго зупинялися на вершинах гір, щоб зробити фотографії чи зняти відео. За словами пані Гончарук, втома приходила періодично. Найважче, звісно, давалися підйоми, а от під час спусків сили відновлювалися.

"Тотальна втома насіла аж під час спуску з останньої гори. Але незрозуміло, чи це було від забігу, чи від грози, під яку ми потрапили. Загалом протягом усього шляху була гарна погода, тож бігти було легко. Але коли ми підіймалися на Петрос, останню вершину, почався дощ з блискавками, громом, градом і сильним вітром. Нам нічого не було видно, не могли навіть розгледіти мапу на телефоні. Через це трохи ще блукали й додали кілометражу, адже початково планували бігти лише 51 кілометр", – зазначає Христина Гончарук. 

Гроза додала складнощів і з дорогою, по якій бігли. Дощ розмивав шлях, було дуже слизько, а до кінцевого пункту призначення залишалось ще 15 кілометрів. Учасниця забігу розповідає: "Варіантів, окрім бігти далі, не було жодних. Там, де нас застала гроза, неможливо було зійти на інший маршрут, назад повернутися ми теж не могли, бо ж пробігли велику відстань. Тож добігала я вже у стресовому стані афекту, навіть не усвідомила, як подолала останні кілометри. Це було таке пекло, що думала: більше ніколи не побіжу в гори. Але якби не було цієї останньої перешкоди, то не було би й таких яскравих емоцій".

Після такої великої подоланої відстані, одразу по завершенню забігу, спортсменам важко було підійматися на третій поверх готелю. Проте наступного дня втома минула.

"Що цікаво, в мене абсолютно не боліли ноги, навпаки – болів тільки верх. Це вперше не було болю в ногах після забігу", – стверджує Христина.

Бігуни з Івано-Франківська вже планують свій наступний маршрут. У серпні бігтимуть Мармароським хребтом, що є другим за висотою після Чорногори. Склад команди не зміниться, адже, як зазначає Христина, бігуни поки що не знають таких же авантюристів, як і вони. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.