"Пам’ятай, що Бог є": три історії про подарунки Святого Миколая

Щороку у грудні вулиці наповнюються святковою атмосферою, крамниці прикрашені і закликають купити подарунки найближчим. Напередодні дня пам'яті святого, якого у Церкві вшановують як реальну людину, яка жила і творила несподівані радощі для дітей і дорослих, нагадаємо про те, що Святий Миколай  - не тільки про нові іграшки, молодощі і мандаринки. До нього можна звертатися упродовж цілого року і отримати допомогу і дуже різних ситуаціях. Так було і з нашими героями.

"Еспресо.Захід" зібрав три історії про подарунки від святого, які не можна з'їсти, як мандаринки чи цукерки, не можна помацати, але вони змусять дорослих повірити, що дива існують і Миколай таки існує. Чи не тому деякі з них увійшли до популярної книжки "Бог діє тихо", виданої у львівському видавництві "Свічадо". Але не всі. Читайте, діліться з друзями і хай Святий Миколай подарує вам диво, якого потребуєте саме ви!

Історія 1 від о. Романа Прокопця, керівника Центру опіки сиріт

Бандероль від Святого Миколая

Я ж бідний та нужденний, але Господь дбає про мене.

Пс. 40, 18

Діяльність Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії УГКЦ поширюється переважно на Львівщину. Але є певний відсоток сімей із інших регіонів України, про які ми також дбаємо. Серед них – сім’я з Одеської області.

У пані Валентини і її чоловіка п’ятеро дітей. Живуть у віддаленому селі. Чоловік має інвалідність, тому влаштуватися на роботу йому дуже складно. Спробуй за таких обставин прогодувати велику сім’ю! Коли наша волонтерка Ірина познайомилася з пані Валентиною, та була на межі розпачу. Отож сигнал про родину, яка гостро потребує допомоги, надійшов до Львова вчасно.

Ми якраз спільно з парафіянами Гарнізонного храму свв. Петра і Павла та іншими благочинцями готували для своїх підопічних пакунки від святого Миколая. Традиційно це продуктові та побутові набори. Отож, ми надіслали велику бандероль і цій сім’ї в Одеську область.

Читайте також: "Хай святий Миколай думає, а не я!": 5 історій про сучасні дива улюбленого святого дітвори з Дому святого Миколая у Львові

Очевидно, пані Валентина не очікувала, що хтось у далекому Львові буде перейматися їхньою скрутою, тому ця бандероль для неї була дослівно дивом. Тепер уявімо собі ситуацію. Жінка плаче, молиться, кричить до Бога: "Де Ти є, чому Ти не бачиш моєї нужди?" І раптом їй приносять пакунок, на якому зверху написано: "Пам’ятай, що Бог є".

Уже більше як два роки ми опікуємося цією сім’єю. Не раз пані Валентина телефонувала й радилася в різних життєвих справах. Ми почали з матеріальної допомоги, яка була сім’ї найбільш необхідна тоді, коли наша волонтерка зустрілася з ними, а потім супроводжували родину ще й духовною опікою. Нам вдалося допровадити до тієї сім’ї священника. Діти, які були нехрещені, отримали таїнство Хрещення.

Зараз вони живуть вже зовсім інакше. Пані Валентина виготовляє певні речі власноруч, продає їх і завдяки цьому має змогу утримувати сім’ю. У них не з’явилося надзвичайних статків, але вони зуміли подолати стан депресії, безвихідь, справді глибоко пережили зустріч із Богом. Для нас ця родина стала особливим свідченням віри в Бога, бо перейшла такі випробування. Я вбачаю Божий палець у тому, що ця сім’я, яка живе за сотні кілометрів від Львова, у час своїх найбільших труднощів потрапила під нашу опіку.

Історія 1 від о. Сергія Дмитрієва, капелана

Святий Миколай і математика

…Тим, які люблять Бога, – покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро.

Рим. 8, 28

Коли я навчався у третьому класі мурманської школи, почалися щорічні контрольні з математики. Математику я не просто не любив – мені було важко мати з нею справу. Саме тому, щоб підстрахуватися, вирішив узяти зі собою на першу контрольну маленький кишеньковий образочок святого Миколая, який раніше належав моїй бабусі Марії. Під час уроку мене викликали до дошки, й образочок випав просто під ноги моїй вчительці з математики. Вона зауважила іконку й почала мене соромити. Попри все екзамени та контрольні я склав добре. Але завучка домоглася, щоб мене викликали до директорки школи.

Директорка виявилася жінкою мудрою. Сказала, щоб я заховав свою іконку глибше до кишені, заспокоїла мене і підтримала. Завучка не зрозуміла такої реакції директорки й дуже гнівалася та була страшенно розлючена через те, що я не отримав покарання за образок святого Миколая.

Читайте також: "Ваші легені хтось підмінив!": дивовижне зцілення військового капелана

Коли директорка школи говорила зі мною про іконку, я відчував її ледь не своєю спільницею, яка приховувала мою віру разом зі мною. Так ніби вона розуміла й знала, наскільки той святий Миколай важливий для мене. Думаю, вона була віруючою людиною.

В одинадцятому класі все змінилося – в СРСР почалася перебудова. Завучка, яка сварила мене за мій образок святого, відтепер сама просила, щоб я привів священника до класу як гостя. Я не тільки запросив священника, а й приніс їй книги отця Олександра Меня, які тоді ставали дуже популярними, і навіть відповідав їй на запитання про Бога. Що сталося з тою людиною, яка тягала мене за вуха, лише побачивши образочок святого Миколая? Важко сказати. Проте завучка змінила своє ставлення за якихось кілька років.

Той образок святого Миколая завжди зі мною. Хоч математику я досі не люблю.

Історія 3 від Христини Дорожовець, упорядниці і редакторки книжки "Бог діє тихо"

Святий Миколай з України до Литви

Нещодавно мій чоловік зі старшою донькою прилетіли з Литви. На один день заскочили там до Вільнюса. Я їм спакувала в дорогу кілька наших свічадівських книжок, і  "Бог діє тихо" також. Прийшли мої в нашу греко-католицьку церкву при василіянському монастирі. Церква відкрита - нікого нема. Покрутилися - далі нікого нема. Тоді чоловік поклав ті книжки на сходи біля входу в захристію, вирвав картку з блокнота і написав, що то Святий Миколай передав книги з України. Та й пішли собі. Через кілька днів пишу до монастиря і питаю про книжки. А мені таке повідомлення месенджером приходить, що вони книжки забрали і дуже радісні! Так вийшло, що книжки потрапили в церкву на самого Миколая за римо-католицьким календарем, а в тій церкві Пресвятої Трійці і отець-настоятель - Микола, і другий отець, який відправляє, теж Микола. Отакий щасливий збіг всього.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку