"Одіяніє", перегони на возах, або про Великдень на Волині століття тому. Фотоблог Тетяни Яцечко-Блаженко

Спеціально до свят "Еспресо Захід" підготував своїм читачам пізнавальний матеріал про великодні традиції. Багато із них уже невідомі сучасникам і напевно будуть цікаві для дослідників минувшини.

На досить цікаві факти, пов’язані з Великоднем на Волині, вдалося натрапити в статті знаного дослідника фольклориста й етнографа на ім’я В’ячеслав Камінський. У публікації на сторінках "Київської старовини" за 1905 рік йдеться про те, як святкували Великдень на Волині. Як і зараз, це свято в ті часи було дуже популярним, воно збирало під одним дахом великі родини. На Великдень приїздили навіть далекі родичі.

Дослідник В. Камінський під час своєї експедиції до села під назвою Косареве, що в Дубенському повіті Волинської губернії, дізнався про місцеву кухню, розваги молоді й особливості святкування. 

Запис був зроблений у квітні 1905 року. Того року Великдень припав на 30 квітня.

Одним із символів Великодня є крашанки та писанки. Камінський згадує, що на Волині жінки теж фарбували курячі яйця напередодні свята. Частенько в тих, хто їх фарбував, були червоні руки й зуби. Адже за місцевим звичаєм було мало просто закрасити, треба ще й "на зуб спробувати на міцність": це робили шляхом постукування по передніх зубах крашанкою. 

Чи чули ви про таке великоднє слово, як "одіяніє"? Ні, це не вид одягу, як могли б подумати наші читачі. Так називали запалену свічку чи лампу, яку запалювали впродовж ночі у Великдень. На Волині цієї ночі світла не гасили.

Також на погостах біля храмів запалювали вогнища. Це робилось о десятій вечора, коли відкривали церкву й починали читати "Д'яній апостольскихъ". 

Місцевість перед храмом у великодню ніч є найбільш популярним місцем у селі. Тут поряд дзвонять у дзвони, б’ються крашанками та спілкуються молоді люди. 

До слова, "яєчний спорт" (а це змагання, в кого крашанка міцніша) в ті часи був дуже популярним. Для того, щоб отримати перемогу, юнаки вдавалися до всіляких хитрощів. Могли замінити яйце на воскове. Окрім того, замість курячих яєць фарбували яйця  кантарки, бо вони були міцніші.

Досить популярною традицією на Волині був збір зеленого барвінку, з якого потім плетуть віночки. Після чого ці віночки одягають на голову запеченого поросяти. Ось така цікава традиція. 

Барвінком на Волині також прикрашали великодній кошик. А ще барвінок відігравав роль оберегу.

Жителі села Косареве на Великдень на ніч спеціально недокормлювали коней, щоб ті хуткіше везли додому після служби в церкві. Очевидці згадували про справжні перегони на возах. Але через те, що дороги були погані, часто через невмілу їзду "свячене" було скрізь розкидане по дорозі. Волиняни поспішали додому ще й тому, що існувало повір’я, хто першим повернеться додому після служби, то той неодмінно раніше від усіх збере врожай хліба. 

Кульмінацією родинного святкування було повернення родини з храму і святкове застілля. У першу чергу між усіма членами родини ділили свячене яйце. Далі лунало вітання "Христос Воскрес" і у відповідь "Воістину Воскрес". Ця традиція збереглася й досі. 

Джерело фото: szukajwarchiwach.pl

На фото: 

• Великдень, Волинь, 1920-ті роки.
• Волинські писанки, 1920-ті роки.
• Освячення пасочок, 1920-ті рр.
• На фото 1910-х років із Любешівщини великодній (весняний) обряд – орелі, або гойдалки. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.