Вчився на дизайнера одягу, а у війську став старшим навідником мінометної батареї: історія Халка зі 104-ї бригади

Думками бійця ділиться пресслужба 104-ї бригади, передає "Еспресо.Захід".

Про перші години повномасштабного вторгнення Ілля розповідає так: "Приїхав із роботи пізно вночі. О п’ятій ранку мене розбудила дружина й сказала, що по телевізору показують, що почалася війна. На роботі сказали, що все зупиняється. Наступні два дні я тільки й те робив, що дивився новини, спілкувався із родиною та друзями".

У травні минулого року Ілля підписав контракт із ЗСУ. На навчанні отримав свій позивний.

"Ми сиділи гуртом, смажили сало, я був у зеленій формі й балаклаві. Ротний підійшов і сказав: "О, Халк. Буде в тебе позивний Халк". Я погодився, бо позивного ще не мав. Так і залишився Халком", — згадує військовослужбовець.

Читайте також: Я став жорстким і холодним, перев’язав багато хлопців, — воїн 104-ї бригади

А далі був фронт. У свої 30 років Ілля отримав перший бойовий досвід на Куп’янську, а згодом повоював і на Запорізькому напрямку.

"Пам’ятаю свій перший бій — це залишило особливий слід. Запам’ятав і той момент, коли гасили пожежу в лісі: вогонь був такий сильний, що горіли навіть вершини дерев", — згадує Ілля.

Сім’я для "Халка" на першому місці. 

"Моя дружина — підтримка та натхнення для мене. Маємо двоє доньок. Старша — Кіра, їй вісім років, ходить у третій клас. Молодша, п’ятирічка, відвідує дитячий садок. Спілкуюся щодня, хоча з дітьми трохи рідше — не хочу, щоб вони надто переживали", — ділиться військовослужбовець.

Пояснюючи, як його доньки сприймають ситуацію, Ілля каже: "Старша донька знає, що я на війні. З нею ми більше говоримо про школу й плавання, ніж про мою службу. Молодша ще замала, щоб усе зрозуміти".

Читайте також: Тому, хто дружить із комп'ютерами, легше, – пілот дронів 104-ї бригади