Увага до деталей і можливість сказати "ні": у Львові ветерани й ресторатори обговорили, як сфері послуг комунікувати з військовими

Зустріч між рестораторами й ветеранами у Львові відбулася за ініціативи Superhumans Center. Представникам сфери громадського харчування розповіли про безбар'єрність у сфері послуг і про те, як персоналу спілкуватися з військовими. 

Зокрема, участь у зустрічі взяли представники Superhumans у підрозділі "Рівний рівному" військовослужбовці Денис та Олександр, а також Микита, керівник цього напряму.

За підсумками обговорення ресторатори й військовослужбовці виділили критичний набір того, що має бути в закладі, аби полегшити його відвідування людини з інвалідністю.

Вхід до закладу: що необхідно врахувати

"Якщо людина фізично не може зайти у приміщення, сісти за стіл, підійти до бармена щось замовити, то все інше не має значення", - зазначає Олександр.

Тож у списку "мастхев" - передовсім кнопка виклику персоналу. Важливо, щоб вона була розташована на правильній відстані, аби людина на колісному кріслі могла дотягнутися до неї без зайвих зусиль.

У закладі може бути поріг, але його висота мусить бути мінімальна. Ширина дверей - не менш ніж 85 см. Якщо ж у ресторані чи кав'ярні є сходи, то чим нижча й ширша сходинка, тим буде легше для людини з протезом. Якщо плануються дві великі сходинки - краще зробити з них три. Для того, щоб маломобільному відвідувачу було комфортно, важливий поручень, і бажано, щоб на сходах не було плитки, бо за несприятливих погодних умов на протезі там можна послизнутися.

Спілкування без нав'язування: людина мусить мати можливість сказати "ні"

Під час сервісного обслуговування людина має мати вибір. Відповідати на запитання чи ні, приймати допомогу чи не приймати. Найкраще - мати розуміння, що до вас прийшов відвідувач і не варто виділяти його й акцентувати на тому, що він військовий чи цивільний. Однак якщо до вас приходить людина з протезом, не буде проблеми в тому, щоб запитати, скільки важить протез чи як працює. 

"Багатьом хлопцям у Superhumans навіть подобається, коли їх про таке запитують. Їм хочеться розповісти, адже це їхня ідентичність, нове життя", - пояснює Микита.

Ветерани розповідають, що вони адаптувалися до життя з ампутаціями і їх не тригерять такі речі, як слово "інвалід" чи "візок", однак при спілкуванні все ж краще вживати термін "крісло колісне".

"Я проти того, щоб була "інвалідизація". Це гіперопіка. Хлопці звикають до цього й починається "подай те, зроби те". У нас буває, що приїжджають люди з двома руками без двох нижніх кінцівок, я відповідаю "ти що, рук не маєш, чи що? Давай, займайся, бо якщо буде проблема з протезами й ти кудись захочеш поїхати на кріслі, то такою поведінкою обмежуєш сам себе", - говорить ветеран Денис.

Утім у закладі мають подбати про те, щоб обслуговування людей з інвалідністю було комфортним. До прикладу, якщо в людини є протез, посуд має бути глибоким, аби ним було зручно користуватися. Людина може сама про це попросити, тому не варто дивуватися такому проханню.

Читайте також: Доступне місто - це історія про гідність, - Карина Кардаш, яка пересувається на колісному кріслі

Бонуси та черги

Власники одного із закладів запитали у чоловіків про те, як сказати військовослужбовцю з інвалідністю, що заклад дає безплатну каву бійцям, і не тригернути їх цією темою, аби пропозицію не сприйняли "як подачу". 

За словами хлопців, варто зробити це у форматі "добрий день, ми хотіли б пригостити вас сьогодні кавою". Тоді людині дають вибір відповісти "так" або "ні". 

"У мене було таке, що пропонували, а я відповідав: "дякую, мені на сьогодні вже достатньо, бо я випив каву". А є люди, які відповідають: "я що, сам не можу купити?". У нашому випадку все окей, бо ми це пропрацювали й це не тригерить", - каже Денис. 

Читайте також: Встигнути на поїзд: чи можна назвати доступним залізничний вокзал у Львові

Окремою темою обговорення стало те, що багато закладів пропонують обслуговування військових без черги. Тут теж є нюанс, адже не всім подобається така увага.

"Якщо пропускають чи обслуговують без черги - це окей. Коли я стою на протезах, мені не завжди це легко. Це тиск, дискомфорт, ти можеш зіпріти у тому протезі. Тобто якщо ти можеш сісти на своє місце раніше, це буде легше хоч у чомусь. Але, знову ж, усе має розглядатись у вигляді пропозиції, щоб людина могла відмовитись чи погодитися", - каже Олександр.

У центрі Superhumans ветеранів навчають адаптуватися до нового життя. За словами Дениса, крім адаптації, він намагається донести побратимам, що під них неможливо підлаштувати усі заклади. Треба це розуміти. Крім того, на думку хлопців важливо проводити тренінги для персоналу. Офіціанти й бармени мусять бути готовими до різного розвитку подій, але також уміти відстоювати свої межі. 

Зрештою ресторатори й ветерани зійшлися на думці, що головне - комунікація в суспільстві та вміння бути небайдужим до оточення.