Ще одна громада Буковини перейшла з московського патріархату до ПЦУ

Шлях до заборони в Україні УПЦ МП

Проукраїнські політичні сили та громадські рухи виступали з вимогою зупинити функціонування УПЦ МП ще з перших років Незалежності. Але тільки після повномасштабного російського вторгнення, коли правоохоронці почали масово документувати факти сприяння ворожій армії з боку структур та ієрархів церкви Московського патріархату, за це питання предметно взялася влада. 1 грудня 2022 року президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО щодо заборони діяльності в Україні релігійних організацій, пов'язаних із центрами впливу в Росії. Підготовка та розгляд відповідного урядового законопроєкту зайняли майже рік.

Найбільший спротив відповідний законодавчий процес мав з боку депутатських груп "Платформи за життя та мир" і "Відновлення України", куди входять колишні "регіонали" Януковича і Медведчука, та певних середовищ всередині "Слуги Народу".

Зрештою в жовтні 2023 року законопроєкт "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій" (№8371), що забороняє УПЦ МП, проголосували в першому читанні.

У березні 2024 року комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту ухвалити в другому читанні та в цілому законопроєкт про заборону релігійних організацій, які пов'язані з Росією

21 квітня депутати від двох фракцій заблокували трибуну, вимагаючи винести на голосування парламенту, зокрема, законопроєкт про заборону УПЦ МП.

2 травня Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики звернувся до апарату парламенту з вимогою пояснити відсутність на сайті ВР тексту законопроєкту про заборону московського патріархату. 3 травня в апараті ВРУ заявили, що кінцевий варіант порівняльної таблиці до законопроєкту про заборону Московського патріархату надали 1 травня Головному юридичному управлінню.

Народний депутат Микола Княжицький, коментуючи в ефірі Еспресо затягування голосування закону щодо заборони УПЦ МП, зазначав, що  це пов'язано з лобізмом проросійських депутатів.

28 травня представники українських громадських організацій і рухів виступили зі спільним закликом до керівництва парламенту та владної більшості невідкладно ухвалити закон про заборону РПЦ і постанову про деколонізацію назв населених пунктів України.

Наприкінці червня спікер Ради Руслан Стефанчук сказав, що в парламенті триває збір підписів щодо закону про заборону Московського патріархату, тож законопроєкт внесуть до залу, коли зберуть 240 підписів. 

21 липня 2024 року стало відомо, що 70 депутатів Верховної Ради України виступили з ультимативною вимогою до керівництва парламенту і президентської фракції щодо остаточної заборони УПЦ МП. Серед них були й представники партії влади "Слуга Народу".  

22 липня у Верховній Раді деякі представники партії "Слуга Народу" й ОПЗЖ у коаліції відмовилися ставити законопроєкт стосовно заборони УПЦ (МП) в Україні. 23 липня нардепи з різних фракцій заблокували трибуну Ради, вимагаючи прийняти законопроєкт про заборону діяльності російської церкви.

1 серпня комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики заявив про кампанію з дискредитації законопроєкту №8371 про заборону релігійних організацій, пов'язаних з РФ.

10 серпня Зеленський анонсував "рішення, яке зміцнить нашу українську духовну незалежність". 

Народний депутат Володимир В'ятрович зазначив, що законопроєкт про заборону УПЦ (МП) планують проголосувати в серпні. А нардеп Микола Княжицький 16 серпня повідомив, що законопроєкт №8371, який забороняє діяльність УПЦ (МП), розглянуть на найближчому пленарному засіданні Ради.

17 серпня Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) підтримала законодавчу ініціативу щодо заборони діяльності релігійних організацій, повʼязаних з Росією.