Трохи про саботаж національної культури

Карантин – дуже помічний засіб здихатися національної культури, яка потрохи почала ставати на ноги під впливом драматичних подій – Майдану і війни з Росією, – коли відбувся сплеск патріотизму в суспільстві.  Наївно було б думати, що в олігархічній державі, де майже всі засоби інформації в руках Фірташа, Пінчука, Коломойського і Ко, не будуть з цим боротися. Як і сто років тому, українська культура підтримується гаманцями малого і середнього бізнесу, який карантин і податкова довели вже до повного краху. Буцімто зневажливо відмахуючись від культури як від останньої жебрачки, олігархічна влада призначає на посади від культури угодовців всілякої масті, які нічого не роблять в кращому випадку, а в гіршому виконують прямі ідеологічні вказівки Кремля. Маститі й публічні творці ще із 1990-х формували в головах посполитих образ відсталої, примітивної і неконкурентної української культури. У 2014 році вони притихли, але перші ознаки повернення до старого вже з’явилися. Агресивний наступ на українську класику і підміна її іноземним та вітчизняним літературним фаст-фудом у системі освіти – відлуння 90-х.

Робиться це тепер уже руками дилетантів, яких виховали на зневажливому ставленні до всього українського. Зате вони молоді і гарні менеджери. По суті, вони могли б успішно продавати всілякі модні лахи чи косметику, але їм доручили продавати культурний продукт сумнівної якості, споживання якого прямо загрожує національній безпеці. А диплом Могилянки не гарантує існування критичного мислення та розвинутого естетичного смаку. Часто це фіговий листок, який прикриває невігластво і байдужість до долі своєї країни.

Бібліотекарі спершу тішились, що держава в особі Інституту української книги наповнює полиці новими книгами. Але ці полиці дедалі більше стають схожими на книжкові супермаркети в ТРЦ, куди сплавляють легке розважальне чтиво імпортного походження. За три роки існування Інститут книги перетворився на потужного лобіста перекладної літератури, але не української книги. З українського там хіба мова перекладу. І видання в основному великих комерційних видавництв, які, можливо, належать уже росіянам. За оті мізерні гроші, на які розщедрилась цього року влада, не варто було закуповувати перекладну комерційну літературу, а підтримати ті видавництва, які видають соціально значимі книги істориків, культурологів і якісну поезію та прозу українських авторів. А так маємо звичний саботаж, як у тому анекдоті, коли на радіо слухач, приміром, замовляє Мелодію Мирослава Скорика, а йому кажуть: "Слушайте вашу любимую песню"Валенки". Ці комерційні видавництва витісняють з центру книгарні, які торгують книгами малих видавництв, і тим залишається хіба набридати рекламою своїх книг у соціальних мережах, бо більше ніде. Вони вже понад півроку не сміють презентувати свої книг, бо не факт, що уникнуть штрафу, навіть коли будуть дотримуватись карантинних обмежень. І як наслідок – відфутболюють українських авторів, переходять на переклад комерційного імпортного фаст-фуду. Хоча їм не витримати конкуренції з великими видавництвами, це шлях в нікуди.

Що пропонує в сенсі культури телебачення, ви й без мене знаєте. Якби воно не належало олігархам, для яких не існує ні квот, ні мовного закону, в час карантину національні музика, театр, кіно мали б потужну підтримку. І цей час був би використаний гідно, а не закатаний в асфальт.

Якщо ви потребуєте оптимізму, то те, що відбувається з культурою в Україні, не є чимось унікальним, і нам не пороблено. Шлях до Незалежності – тривалий і болісний. Після загального піднесення настає спад, тимчасовий реванш, розчарування. Колоніальна інтелігенція ще довго буде саботувати вкупі з чиновниками розвій національної культури, шукаючи підтримки в олігархів, а не у свого народу. Так було завжди. Але кожному з нас потрібно накопичувати в своїй голові український контент, підтримувати при змозі фільми, музику, живопис, книги, доки це не стане нагальною потребою. І не забувайте при цьому про музеї, подорожі Україною. Бо, не споживаючи свого національного культурного продукту, ви також стаєте саботажниками.