Дмитро Крохмальний. У хабарництві підозрюють полковника Міноборони. Чому?

…Що, пані і панове, забагато запитань? Як на перший абзац? А головне питання: якщо на всі запитання отримаємо ствердні відповіді, – все це вкладається у часі війни в голові пересічного українця?

Та зізнаймося, нарешті, самі собі, що цивільні українці вже призвичаїлися до повідомлень про факти корупції, про факти ганебного хабарництва у Міністерстві оборони. Їх безліч – цих фактів, і їх не прикрити нічим, і їх не прикрити навіть фіговим листочком новомодного формулювання "неправомірна вигода", яким не так давно почали величати елементарне хабарництво.

І хабарництво у Міноборони не просто існує – воно існує роками, десятиліттями, йому скоро, як і самій Незалежній України, як і самій Армії України, – третина віку. Третина сторіччя.

Ми обов'язково згадаємо про обставини справи і деякі деталі затримання того полковника, що подарував інформаційний привід і дав можливість згадати його високе військове звання у назві публікації.

Але ця передмова цілком виправдана, бо будуть викладені окремі, нехай і дуже особисті, погляди на витоки корупції у війську нашому рідному. Без особливого системного упорядкування, нашвидкуруч, навскидку. Отак, ніби виникла нагальна потреба вихопити зброю й почати моментально стріляти у ворога на ураження. Є потреба! Вихопили слово-зброю! Стріляємо! Ворог – корупція у погонах, військова корупція! Вогонь!

Перший постріл: нумо покладемо українську руку на українське серце і скажемо собі, українцям, відверто, що не дуже, не таким уже й ріднесеньким, не таким уже й українським було новоутворене українське військове відомство на перших порах, на початках свого існування. Було чимало не просто випадкових, а й ворожих осіб. Відомий американський генерал з українським корінням і не менш українськими ім'ям та прізвищем, якого у 90-х запросили радником, казав просто: легше створити нове українське військо, ніж намагатися переробити на українське – отой совок, отой уламок війська совітського. І це було так. Дві застарілі, неприємні для патріотичного українського ока, але красномовні деталі з історії утворення "своєї армії".

Фото: пресцентр СБУ

№ 1: із введенням купонокарбованців вбиральні високих штабів були засмічені тими ерзацгрошима – "нові українські" воєначальники і їхня челядь підтиралися тими прямокутничками на знак зневаги. А ще тому, що, як, не приховуючи настроїв, гомоніли "нові захисники" по курилках: "А, знаєш, сколько в російской арміі платят, єсли на долари пєрєсчітать?

№ 2: у провідній військовій газеті України, перейменованій з милої совку газети Київського військового округу "Лєнінскоє знамя", ще довгі роки існував підрозділ "перекладу". Тобто, неукраїномовні військові журналісти так і продовжували шпарити тексти про Українську Армію неукраїнською, а їх перекладали. На українську. Справді, легше було розформувати й пошукати українців. Але совок вгризся у Київ, Хрещатик, Золоті Ворота, і – ні в какую…

Другий постріл: Міністерство оборони України разом із Генеральним штабом України були утворені на базі простесенького, неприкордонного, малесенького Київського військового округу. Хоча найпотужнішим, насиченим найсучаснішою зброєю і технікою, укомплектованим найпідготовленішими офіцерами був Прикарпатський військовий округ. Київські "реформатори" роками командували дверима вагонів метро і навчальною, небойовою Деснянською "учебкою". А у підпорядкуванні розташованого у Львові штабу ПрикВО – купа повнокровних дивізій. Не дивно, що армія була гола, боса, голодна і роззброєна на початку 2014-го, наче хтось навмисне робив її саме такою – немічною, знекровленою – під початок російської агресії. Хоча, так і було, так і готували ті міністри оборони України із антиукраїнськими планами, думками, вчинками і паспортними даними… А потім добробати з візитками Яроша ворога зупиняли голіруч, потім – ілловайсько-"братські" постріли у беззбройних українців…

Це у нас до чергової річниці утворення Збройних Сил України така передмова непроста вийшла.

А що ж той наш простий штабний полковник-тиловик з Міністерства оборони, якого військова контррозвідка і військові прокурори взяли із багатосоттисячним хабарем заледве не напередодні військового свята?

О, це не такий вже простий "товариш полковник". Ім'я і прізвище, і навіть військове звання не настільки потрібно згадати, як потрібно навести повну назву посади – начальник відділу у Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України. Перечитайте і знайдіть ключові слова… Так, це вони, два ключові: "матеріальне забезпечення". Там треба шукати найбільші зради Міноборони. Там контррозвідка та прокурори цю зраду й розшукали, викрили та взяли попід білі штабні рученьки.

400 000 гривень. Чотири сотні тисяч гривень. Хабар. Ну, дуже "неправомірна вигода".

Розслідування триває, і буде оприлюднено ще багато значних сум і дивовижних досягнень з нелегкої штабної долі нашого полковника.

Хай вирішить суд. До речі, ті хто "готував" Україну до війни, знищили військові трибунали. А варто було б військові трибунали відновити – як і відновити знищені вже "новою владою" військові прокуратури. Війна все ж таки. Стріляє ворог в українського солдата. Там. На фронті. Та ще й "свої" штабні полковники з Міністерства оборони стріляють корупцією у спину Армії України і Українській Державі… Хай би вирішував долю цього полковника – та й усіх до нього подібних з військового відомства – саме військовий трибунал, актуально…

Фото: пресцентр СБУ

А тут на фото – хатинка підозрюваного. Є упевненість, що ця світлина потішить десятки тисяч безквартирних військових, адже, за певною, майже інсайдерською, інформацією, – затриманий полковник був кілька строків головою житлової комісії апарату Міністерства оборони України-неньки…

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал