На Прикарпатті відбувся політ в честь легендарного бою УПА під Космачем
Про це кореспонденту "Еспресо. Захід" повідомив організатор заходу голова правління ГО "Меморіал" імені Василя Стуса Роман Гунда.
"На жаль, сам Мирослав Симчич не зміг взяти участь у польоті. Вчора у нього піднявся тиск, і лікар заборонив йому це робити. І хоч ветеран був у бойовому настрої і рвався в політ, син змушений був зробити все, щоби затримати батька. Та політ відбувся, і ми присвятили його Мирославу Симчичу, річниці бою за Космач та Дню Незалежності України", - повідомив Роман Гунда.
Також він розповів, що перед польотом відбулася невелика урочистість. На ній керівник Прикарпатської дитячо-юнацької спортивної асоціації малої авіації Ігор Табанюк повідомив, що вони відтепер будуть називатися в честь легендарного вояка УПА Мирослава Симчича.
Після цього він зачитав листа одного з учнів школи, 13-річного льотчика Антона Лампіка, до Ілона Маска та президента США про те, що він зголошується для майбутньої експедиції на Марс.
Також слово взяв його батько Михайло Лампік - український льотчик-випробувач, який був резервістом на політ в космос на Бурані.
До слова, на заході також був присутній брат першого українського космонавта Леоніда Каденюка.
Після урочистостей літак RV-10, виробництва США, піднявся у повітря і здійснив політ за задуманим маршрутом: Коломия, Березів (рідне село М. Симчича), присілок Рушір (місце бою сотні Симчича з полком НКВД 1945 року), Космач (повстанська столиця УПА), гора Говерла, Верховина, Косів, Коломия.
Мирослав Симчич (Кривоніс) – військовий та громадський діяч, сотенний УПА, незламний політв'язень, почесний громадянин Коломиї та Львова.
Народився у 1923 році у селі Вижний Березів поблизу Косова на Прикарпатті. Закінчив Коломийський архітектурний технікум. У 1941 році вступив у юнацтво ОУН та воював проти німців у народній самообороні. Навесні 1944 року закінчив старшинську школу УПА і став командиром чоти, згодом – сотні.
У лютому 1945 року Кривоніс прославився у бою біля річки Рушір, де сотня "Березівська", у якій він командував чотою, перекривала дорогу підкріпленню, яке йшло на допомогу НКВДистам, оточеним у Космачі. Повстанці обрали дуже вдале місце для засідки, а перед приходом колони розібрали міст.
За словами Симчича, у цьому бою вони знищили більше 400 ворогів, але історики називають значно менше число – від 11 до 100 осіб, в тому числі - підполковника Олексія Дергачова.
У цьому бою повстанці втратили лише двох бійців, а Симчича було поранено в руку. Після тривалого лікування він повернувся у свою сотню. Був затриманий у 1948 році. Засуджений до 25 років таборів. Звільнений у 1963 році, проживав у Запоріжжі, у 1968 знову засуджений "за нововиявленими обставинами".
Провів в ув’язненні більше 32 років. Був звільнений з таборів лише у 1985 році. Реабілітований лише у 2017 році.