Як майже на 50 років до Львова запізнився перший тролейбус

На початку своєї історії рухомий склад був більш ніж скромний: лише п'ять машин моделі МТБ-82Д (Малий Тролейбус Будований) курсували містом із двадцятихвилинним інтервалом. Ці тролейбуси, відомі своїми округлими формами та міцністю, були основним типом радянського тролейбуса того часу. Першим домом для цих "рогатих" стало трамвайне депо на вулиці Городоцькій.

тролейбус МТБ 82Д, фото: колекція Володимира Румянцева, Центр міської історії

Як "омнібус" запізнився на півстоліття

Ідея тролейбуса у Львові виникла задовго до його реального запуску в 1909 році. Головною причиною стало обговорення будівництва трамвайної лінії на Високий замок. З огляду на складний і крутий рельєф траси, Томицький запропонував замінити її "безрейковим електричним омнібусом" — тролейбусом. Інженер стверджував, що кілометр такої лінії обійдеться в чотири рази дешевше, ніж трамвайної.

Томицький обґрунтовував свій проєкт успішним досвідом експлуатації тролейбусних ліній, що вже діяли в Австро-Угорщині, зокрема у Ґмюнді та Чеських Будейовицях. Він не лише планував лінію на Високий Замок, яка могла б бути збудована вже до липня 1909 року, а й пропонував спорудити інші важливі напрямки: по вулицях Кадетській (нині Героїв Майдану) і Стрийській до верхньої частини Стрийського парку та по Городоцькій до Богданівки.

Перший збудований в СРСР тролейбус конструкції А. Соболева у Ростові-на-Дону. Фото 1933 року, фото: Фотографії старого Львова

Однак у травні 1909 року електрична комісія львівського магістрату відхилила цю прогресивну ідею, вважаючи тролейбус надто новим і неперевіреним. Вдруге питання постало у 1938–1939 роках, але його реалізації остаточно завадила Друга світова війна. Таким чином, амбітний і прогресивний проєкт Йозефа Томицького затягнувся на довгих 43 роки.

Народження великої мережі дротів

Фактичне відродження ідеї та її втілення відбулося після війни. У 1947 році було прийнято рішення про заміну трамвайної колії на проспекті Свободи на тролейбусну лінію. З моменту запуску у 1952 році мережа почала стрімко розширюватися. Вже у 1953 році запрацював маршрут №2 (площа Міцкевича — Богданівка). Вже за рік, у 1954 році, цей маршрут подовжили до залізничної станції Скнилів, а також проклали лінію від площі Міцкевича до теперішньої вулиці Гашека. Згодом мережа потягнулася до Нового Львова та до Голоско.

Бригада працівників ЛТТУ в тролейбусному депо на вул. Тролейбусній, фото: колекція Ярослава Янчака, Центр міської історії

Знаковою подією став червень 1963 року, коли на вулиці Львова виїхав перший тролейбус ЛАЗ-695Т. Ці машини були зібрані на Львівському автобусному заводі, використовуючи кузов автобуса з електрообладнанням від списаних тролейбусів МТБ-82Д. А у серпні 1964 року для обслуговування зростаючої мережі введено в експлуатацію нове, велике тролейбусне депо на вулиці Артема (нині Стрийська).

Етап справжнього технологічного стрибка припав на 1969 рік, коли Львів, згідно з рішенням Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), розпочав отримувати легендарні чехословацькі тролейбуси Škoda 9Tr. Загалом до 1982 року місто отримало 252 машини різних модифікацій, які стали символом львівського електротранспорту на десятиліття. Ця співпраця продовжилася у 1984 році з надходженням перших 10 одиниць вдосконаленої моделі Škoda 14Tr. До 1990 року їхня кількість зросла до 80, суттєво оновивши рухомий склад.

Тролейбуси "Шкода - 9Тр" в тролейбусному депо №3 на вулиці Тролейбусній, фото: колекція Ярослава Янчака, Центр міської історії

Від першої в СРСР діагностики до цифрової революції

У 1970-х роках мережа пережила значні структурні зміни, спрямовані на розвантаження історичного центру. Через обмеження руху на проспектах Свободи та Шевченка кінцеві зупинки маршрутів почали переносити трохи далі. Це призвело до переформатування маршрутів: у 1971 році маршрут №2 був перенесений з пр. Свободи на вул. Театральну, а згодом став маршрутом №13. Кінцеві маршрутів №№ 1, 5, 6 перенесли з пр. Шевченка на вул. Руставелі та площу Петрушевича, оптимізуючи рух.

Тролейбус на вул. Руставелі, фото: колекція Андрія Дрималика, Центр міської історії

Крім маршрутних змін, місто стало піонером у сфері технічного обслуговування. У 1984 році на території депо була збудована перша в СРСР дослідно-промислова лінія діагностики тролейбусів. Ця система, розроблена під керівництвом інженера Володимира Веклича, дозволяла прогнозувати та запобігати несправностям рухомого складу.  Позитивний досвід, отриманий від експлуатації лінії у Львові, дозволив впровадити понад 450 контрольно-діагностичних стендів більш ніж в 30 містах СРСР, у тому числі в Москві, Києві, Мінську, Львові, Ризі, Дніпропетровську, Баку, Харкові.

Володимир Веклич, фото: Енциклопедія Сучасної України

Після застою 90-х, з 1994 року почалося оновлення українськими машинами ЛАЗ-52522. А справжня революція доступності настала у 2006 році, коли ЛКП "Львівелектротранс" отримало перші низькопідлогові ЛАЗи E183D1. Сьогодні 72% рухомого складу є низькопідлоговим.

З 2013 року розпочалася масштабна програма модернізації з акцентом на місцевого виробника — компанію "Електрон". У 2019 році надійшли перші Електрон Т19102, оснащені USB-портами, кондиціонерами та системами відеоспостереження, що забезпечує найвищий рівень комфорту для пасажирів.

фото: Андріана Стахів

Сьогодні парк налічує близько 97 тролейбусів на 10 активних маршрутах (з новою нумерацією від №20). Досягненням сучасності є 11 тролейбусів з автономним ходом (до 20 км), які дозволяють гнучко змінювати маршрути. Це, зокрема, дозволило у 2017 році подовжити маршрут №9 до нового термінала аеропорту. Крім того, з 2017 року у львівських тролейбусах діє оплата проїзду через QR-код, що стало частиною цифрової трансформації міста.

• "Як Східна Галичина поєдналася з цивілізованою Європою": 164 роки тому з Відня до Львова прибув перший потяг