У Львові попрощалися із трьома захисниками України

Про це повідомляє ЛМР, передає "Еспресо.Захід".

Поховали військовослужбовців у суботу, 18 листопада, на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників 

Тарас Сивенький (10.03.1996-13.11.2023) Львів’янин.

Здобував середню освіту у Ліцеї №93 Львівської міської ради, після закінчення 9-го класу вступив до колишнього Львівського державного училища фізичної культури, оскільки з дитинства займався легкою атлетикою.

Згодом вступив до Національного університету "Львівська політехніка" за спеціальністю "Інженерна механіка". У 2017 році завершив військову підготовку у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Працював інженером-конструктором у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Biscotti" та Науково-виробничому підприємстві "Спаринг-Віст Центр". Мав безліч хобі та захоплень: протягом усього життя займався спортом, любив їздити на велосипеді, грати у футбол, мандрувати горами. З дитинства цікавився історією, мав винятково хорошу здатність запам’ятовувати дати і події, володів ґрунтовними знаннями із науки і техніки. Тарас Сивенький завжди був душею компанії, умів зорганізувати люде й.

Старший лейтенант. У перший день повномасштабного вторгнення РФ добровольцем став на захист Батьківщини до лав 45-ї окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Обіймав посаду командира взводу, брав участь у боях за звільнення Херсонщини, Харківщини та Донеччини. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України "Сталевий хрест" та нагрудним знаком "Срібний хрест". Героїчно загинув під час виконання бойового завдання.

У Тараса Сивенького залишилися батьки та сестра.

Іван Равлінко (12.04.1989-14.11.2023) Львівʼянин.

Навчався у Ліцеї № 18 Львівської міської ради. Після здобуття середньої освіти одразу почав працювати.

Протягом останнього періоду працював у мʼясному відділі у ТзОВ "Торгова мережа "Арсен". У вільний час цікавився комп’ютерними технологіями.

Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у складі 42-ї окремої механізованої бригади оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України ). Виконував бойові завдання на території Донецької області.

У Івана Равлінка залишилися мама, сестра, брат, наречена і швагро.

Андрій Пилипів (06.06.1982-05.11.2023) Уродженець селища Вигода Івано-Франківської області.

Протягом 1988-1997 років навчався у Рожнятівському ліцеї Івано-Франківської області (тоді – Середня загальноосвітня школа I-III ступенів). Здобув освіту у колишньому Косівському коледжі та інституті декоративно-прикладного мистецтва імені В. Касіяна за фахом "Майстер художньої ковки", а згодом вступив до Львівської національної академії мистецтв на заочну форму навчання.

Після здобуття освіти спершу працював за спеціальністю у Чернівцях, далі – на приватному підприємстві у Львові. Як художник, фаховий майстер із металу і ковки, постійно вдосконалював свою майстерність та бездоганно володів художньою обробкою деревини. Є автором памʼятника заробітчанам у Івано-Франківську.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до складу військової частини А4740. У подальшому виконував бойові завдання у лавах 47-ї окремої механізованої бригади "Маґура" Сухопутних військ Збройних Сил України. Під час боїв у найгарячіших точках фронту Андрій Пилипів вирізнявся винятковою стійкістю і мужністю.

У воїна  залишилися батьки, дружина, 9-річна донька та сестра.