Ми потроху гинемо, Європо, щоб ти мала своє завтра. Блог Іванки Димид

Не бійся!

Не бійся, Європо. Завтра ти матимеш свій круасан і каву до сніданку. Твої малюки підуть спокійно до садочка і до школи, тобі точно не вимкнуть світло по графіку, коли пралька ще не закінчила свою роботу...

Не бійся, ми стримуємо цих дикунів. Ми потроху гинемо, Європо, щоб ти мала своє завтра. Так чомусь історично склалося, що по наших кістках, по руїнах наших церков і замків, по згарищах бібліотек і музеїв регулярно, приблизно щоп'ятдесят років топче брудний чобіт варвара.

Не бійся, Європо. Поки ми живі, вони по вас не прийдуть. Ми стоїмо до останнього пострілу, який притримуєм для себе, бо полон – це погано.

Тобі Європо, як спиться? Дорожчає бензин. А ще потроху дорожчає мука і олія... Чи ти журишся, що їстиме Африка, яку ми теж годуємо?... Не бійся, Європо, ми передали достатньо зерна, перемішаного з кров'ю комбайнерів, які підірвалися на рсйскх мінах.

Ми сильні, Європо! І ти щиро бажаєш нам: кураж! Чи ти пам'ятаєш, що таке кураж? Чи твої діти готові стояти на смерть за незалежну Бельгію, Францію, Німеччину?

Готуйся, Європо. Коли ми скінчимося, вони прийдуть по вас...

Джерело

Про автора: Іванка Крип'якевич-Димид – художниця, іконописиця, лауреатка премії ім. Василя Стуса

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.