Люди по-різному переживають війну, і важливо зараз зберегти здоровий глузд, – Марія Маківничук

Про проєкт, його життя, діяльність та розвиток із координаторкою Шелтеру Марією Маківничук поговорила журналістка "Еспресо.Захід". 

Передовсім проєкт Шелтер спрямований на те, аби допомогти людям відволіктися від болю війни, заспокоїтися та налагодити свій психо-емоційний стан. Окрім того, саме тут створився той простір та коло для спілкування, що дають можливість внутрішнім переселенцям легше та швидше адаптовуватися до нового місця, громади, повертатись до життя. У Шелтері люди не живуть, але приходять взяти участь у найрізноманітніших активностях чи отримати потрібні послуги.

"Шелтер започаткувався у Верховині, це результат німецько-української співпраці ще з 2016 року. На початку великої війни ми кинулися шукати, привозити, закуповувати одяг, продукти, побутову техніку та медикаменти, які роздавали переміщеним сім’ям. Перші два місяці ми працювали тільки з гуманітарною допомогою. Але коли зрозуміли, що цього замало, то всією міжнародною командою визначили потреби на цьому етапі як дітей, так і дорослих переселенців", – розповідає Марія.

Читайте також: В Антарктиді, як звично, бракує свіжих овочів. Але я привіз трохи домашнього часнику, – Маркіян Прохасько

Для багатьох проєкт став середовищем спілкування, підтримки та взаємодопомоги. Участь беруть як внутрішні переселенці, так і місцеві мешканці. Саме такий підхід допомагає минати адаптації швидше й легше.

У просторі Шелтеру дорослі спілкуються на свої теми, а діти вливаються у локальне середовище

"До проведення активностей ми запрошуємо кваліфікованих працівників. Це і місцеві жителі, і гості з інших міст, і вимушені переселенці. Здебільшого наша цільова аудиторія – молодь і діти, але для дорослих ми також пропонуємо низку активностей. Зокрема на індивідуальні консультації до психолога приходять і дорослі, і діти, – пояснює координаторка. – Був такий випадок, коли дівчина через стрес від вибухів закрилася у собі й мала страх писати підсумковий тесту школі. А вже після декількох сеансів з психологом вдалося подолати проблему. Часто діти закриваються і не можуть відпустити страх, чи мами не можуть до кінця відчувати себе в безпеці, де б вони не були. Люди по-різному переживають війну, і головною метою є зараз зберегти здоровий глузд на фоні тих катастроф, тортур, яких зазнають як наші захисники, так і цивільні, що залишилися на окупованих територіях".

Окрім консультацій психолога, серед дорослих відвідувачів Шелтеру популярними є також практики з йоги.

"Багато чоловіків наших учасниць проєкту воюють, тому жінкам складно і про дітей піклуватися, і постійно хвилюватися за своїх бійців, і ще й якось подбати про свій стан. Саме тому практика з йоги – ідеальний варіант допомогти собі навести лад з емоціями завдяки роботі зі своїм тілом", – зазначає Марія Маківничук.

Читайте також: Треба сприймати блекаут як челендж: поради альпініста, який побував на Евересті

Малювання, бісероплетіння, шахи, ігри просто неба, вивчення мов – це лише невелика частинка занять, завдяки яким шелтерівці роблять щасливими своїх молодших відвідувачів. Тут діти знаходять нових друзів, розвивають свої здібності та спілкуються на різноманітні теми на рівні із дорослими.

"Наприклад, курси польської, англійської та української мов у нас змішані за віком учасників. І дуже цікаво спостерігати рівність серед різних вікових категорій. На наших заняттях вони не лише вчаться, а й п’ють чай з печивом, спілкуються, обмінюються досвідом, стають дружною командою. Ми також проводимо арт- і кіновікенди, де говоримо про відомих українців, адже ми часто доволі мало знаємо про багатьох із них, а насправді маємо ким і чим пишатися. Тож, стараємося кожне заняття й активність наповнити змістом", – каже координаторка проєкту.

Як згадує Марія, в певні моменти організатори мали сумнів, чи справді буде потрібен такий формат Шелтеру іншим у часі війни, проте активне залучення людей та їхній теплий відгук про роботу команди додали впевненості та розуміння, що ця робота приносить користь людям.

"Я впевнено можу сказати, що ми досягли наших цілей. У нас створилося дружнє ком’юніті, де всі готові підставити плече один одному в різних ситуаціях. Радію з того також, що наші дівчата вже відкривають власні справи. Три прекрасні жінки, які вирішили залишитися, об’єдналися і відкрили танцювальну студію. Вони не можуть сидіти склавши руки. І таким чином вони роблять свій вклад у розвиток громади", – із гордістю ділиться вона.

Від початку роботи Шелтер розрісся до 8 локацій

Тепер простори проєкту активно працюють не лише у Верховині, з якої все починалося, а й у Львові, Стрию, Червонограді, Києві, Івано-Франківську, Чернівцях та Полтаві. Більшість учасників – це все ж вимушені переселенці.  Загалом до кожного осередку приходять від 200 до 500 людей, залежно від подій та активностей, які є у певні моменти й дні.

"Багато хто – з гарячих точок, окупованих територій, куди небезпечно повертатися. Декому немає куди повертатися, і вони облаштовуються на новому місці. Дехто знайшов роботу і винаймає житло, дехто проживає у соціальному житлі. Але всіх об’єднує любов до Батьківщини і бажання жити в мирній Україні. Передовсім люди приходять по спілкування, щоб знайти своїх однодумців, дізнатися як інші облаштувалися на новому місті, взяти участь у культурних активностях чи проконсультуватися з психологом. А за потреби й отримати кваліфіковану юридичну консультацію. У кожного нашого відвідувача свої запити", – додає Марія.

Усі послуги проєкту безкоштовні завдяки підтримці та фінансуванню партнерів. Зокрема Шелтер підтримують німецькі партери Peer leader International, Ein Herz fur Ostfriesland, RTL (Wie Helfen Kindern) та Schuler Helfen Leben. Вони особисто відвідували локації, спілкувалися з людьми, дивилис, як усе працює, що тільки зміцнило їхню підтримку та дало можливість розширити діяльність. Проте команда Шелтеру продовжує шукати і нових партнерів, які готові долучатися до фінансування й допомоги проєкту.

Читайте також: Я розумію різницю між західняком і східняком, однак в сенсі культури ми – тотожні, – художник Юрко Кох

"Шелтер у своїй діяльності дуже гнучкий: якщо щось не працює, щось уже не потрібно – зразу замінюємо чи змінюємо, – пояснює координаторка. – Зараз є вже багато й тих, хто поїхав додому. Перед від’їздом вони приносили торти, дякували, казали, що ми їм допомогли повернутися до життя, допомогли віднайти і концентруватися на чомусь хорошому, що залишилося в цьому буремному часі. У нас є ціла сім’я з Харкова, дорослі й діти з якої приходять до психолога, відвідують англійську, польську, та шелтер-пірс (міжнародний осередок молодих людей), спілкуються, дружать, влаштовують спільні пікніки. Кажуть, якби не Шелтер, то вже поїхали б в інше місто".

Своїх відвідувачів команда просить про зворотній зв’язок, щоб розуміти що їм справді потрібно. Наприклад, львівський Шелтер відвідують Тетяна із Запоріжжя та троє її синів. Усі хлопці ходять на заняття із шахів. Мати переконана, що це для них чудова можливість і повчитися, і поспілкуватися, і знайти друзів.

"Тетяна з Києва з двома синами полюбили походи у гори, арттерапію, і просто спілкування з нами. Вона вирішила залишитися разом із дітьми поки що тут, і відкрила з іншими дівчатами школу танців, – розповідає Марія про відвідувачів проєкту. – А є й такі, хто давно поїхав, але продовжують бути з нами. Наприклад Євгенія, мама двох дітей, відправила нещодавно нам дитячі речі й ми роздали їх тим, хто потребує. Чи Наталя з Бородянки, яка довгий час не могла покинути наш чат, казала що їй рука не піднімається видалити його".

Походи в гори, майстер-класи та скаутські навички

Ще одним активним елементом Шелтеру є "Лісова школа", до складу якої входять два види активностей: "Лісова школа вихідного дня" та Лісова школа-табір". У першому варіанті учасники щонеділі мають нагоду піти у пізнавальний гірський похід. Ця частина розрахована на різні вікові категорії і продовжує свою діяльність.

"А "Лісова школа-табір" відбувалася влітку. Це був табір для дітей у горах, у скаутських умовах. Вони спали у спальниках на сіні чи в індіанських тіпі, багато ходили у гори, брали участь у різних майстер-класах, пізнавали культуру і традиції краю, їли здорову їжу. Табір відбувався на території двох екопоселень. Упродовж шести заїздів діти з різних міст України – Маріуполя, Херсона, Запоріжжя, Харкова, Києва, Сум, Львова, Івано-Франківська, Верховини та інших – по 10 днів жили у нашому таборі. Всього його відвідали понад 200 дітей. А вчителів і вихователів ми запрошували з різних міст – це були професійні педагоги і творчі люди. На цей рік "Лісова школа-табір" завершилася, але це дуже крутий і потрібний проєкт. Тому, можливо, будемо відновлювати ще взимку, або ж старатимемося відкривати нові заїзди на літо", – доповнює Марія Маківничук.

Peaceland-Pear – платформа для розвитку та навчання молоді

Також щоквартально українська молодь разом із німецькою має нагоду долучатися до німецько-української кваліфікаційної платформи Peaceland-Pear, де упродовж 10 тижнів можна відвідувати базові семінари та інші координаційні центри у сферах сталого розвитку на власний вибір – економіка, навколишнє середовище, політика, соціальні питання і правосуддя, культура.

"Також є факультативна участь із додаткових воркшопів, спілкування з людьми, які приймають рішення. Окрім того, проводяться інформаційні зустрічі про війну в Україні. Тренінги Peaceland-Peer проводяться українською та німецькою або англійською. Молодь позитивно відгукується про проєкт, адже ця платформа є досить цікавою", – говорить Марія Маківничук.

Між тривогами та вимкненнями світла, на зло ворогу

Наразі робота усіх просторів Шелтеру злагоджена та впорядкована, проте вони не припиняють шукати шляхів для змін на краще та завжди відкриті до нових учасників. А також і до нових партнерств, які допоможуть продовжувати роботу в такий непростий період.

"Будемо бачити, чи потрібно щось змінювати, покращувати чи міняти курс. Усе залежатиме від подій у нашій країні. Планувати зараз важко, як і працювати – тривоги, відключення світла та поганий інтернет – завжди челендж для нас. Але, як каже колега із Києва, також Марія: "Між тривогами, на зло москалям". Тому підтримуємо людей, себе і готуємося до відбудови країни. Віримо, що з такими захисниками і захисницями – це скоро обов’язково буде", – підсумовує Марія.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.