Річниця зникнення автора "Червоної рути": 46 років без Володимира Івасюка

Його життя обірвалося за загадкових обставин у віці лише 30 років, але його творчість вже десятки років надихає мільйони українців. "Еспресо.Захід" розповість детальніше про його музичний шлях і розслідування смерті. 

Від народження на Буковині до всеукраїнської слави

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань на Буковині. Його батько, Михайло Івасюк, був інтелектуалом, педагогом та письменником, а мати Софія Карякіна – вчителькою. З дитинства Володимир виявляв надзвичайний музичний талант: у п’ять років почав навчатися гри на скрипці, згодом опанував фортепіано, віолончель і гітару. У 15 років створив шкільний ансамбль "Буковинка", який виконував його перші пісні.

Окрім музики, Івасюк здобув медичну освіту, закінчивши Львівський медичний інститут у 1973 році. Паралельно навчався у Львівській консерваторії, де поглиблював знання з теорії музики та композиції. Тому його життя було сповнене контрастів: він поєднував кар’єру лікаря, музиканта, композитора й поета, залишаючись вірним українській культурі в умовах радянської цензури.

Володимир Івасюк став одним із засновників української естрадної музики, поєднавши народні мотиви з сучасним звучанням. Його легендарні пісні, такі як "Червона рута" (1970) і "Водограй" (1970), здобули всесоюзну популярність і стали символами української ідентичності. "Червону руту" він написав у 21 рік, присвятивши її одногрупниці Марії Соколовській. Пісня, виконана разом із Софією Ротару, Назарієм Яремчуком і Василем Зінкевичем, перемогла на конкурсі "Пісня-71" і згодом дала назву фестивалю, який відкрив шлях багатьом українським виконавцям. Для масового глядача ця пісня також стала відомою завдяки режисерові Роману Олексіву, який зняв у Яремчі український музичний фільм "Червона рута", де звучить багато пісень Івасюка. 

За своє коротке, але насичене життя Івасюк створив 107 пісень, 53 інструментальні твори та музику до кількох театральних вистав. Важливий момент: Івасюк навідріз відмовлявся писати російськомовні тексти. Таким чином уся його творчість протистояла радянській ідеології, що намагалася розмити національну ідентичність українців.

Трагедія і таємниці смерті 

Володимир Івасюк. Фото: photographers.ua

24 квітня 1979 року Володимир Івасюк вийшов із дому у Львові після телефонного дзвінка й більше не повернувся. Лише 18 травня його тіло знайшли повішеним у Брюховицькому лісі. За висновками слідчих, він помер 27 квітня. Офіційна радянська версія – самогубство. Та такий висновок одразу викликав недовіру. Родичі, друзі та шанувальники були переконані, що це було вбивство, організоване КДБ. Поховання 22 травня на Личаківському цвинтарі перетворилося на масовий протест проти радянської влади, зібравши понад 10 000 людей, попри заборони та погрози.

Розслідування смерті Івасюка було викривленим, і ще до того, як воно офіційно завершилося, в газетах написали, мовляв, Івасюк скоїв самогубство, а чутки про інші обставини смерті – вигадка. Слідство стверджувало, що композитор мав проблеми з психічним здоров’ям через перевтому й лікувався в психіатричній лікарні. Хоча близькі Івасюка заперечували будь-які суїцидальні нахили композитора. Однак інших версій слідство не розглядало. 

У 2009 році Генпрокуратура України поновила справу, а 2014 року розслідування підтвердило, що Івасюк не міг фізично вчинити самогубство через особливості місця, де його знайшли. У 2019 році експертиза Київського науково-дослідного інституту судових експертиз дійшла висновку, що смерть була насильницькою. Проте винних так і не покарано, а частина документів залишається в архівах КДБ у Москві або знищена.

Поет Богдан Стельмах, друг Івасюка, стверджував: "Він був повний сил і планів. КДБ могло схиляти його до співпраці, але Володя був не з тих, хто зраджує свої принципи". Тож версія про вбивство через його патріотизм, сильний вплив на українців і не бажання співпрацювати з радянською владою залишається найпоширенішою та найімовірнішою.

Значення Івасюка для українців

Однозначно, що постать Володимира Івасюка – це значно більше, ніж просто композитор. Його творчість стала символом національного відродження в епоху радянського поневолення. Пісні Івасюка пробуджували в українців почуття гідності, любові до рідної мови та культури. Цікавий факт, що "Червона рута" неодноразово звучала на Майдані під час Революції Гідності, підтверджуючи свою роль одного з духовних гімнів нації.

Івасюк довів, що українська музика може бути сучасною і модною. Він став один з основоположників української естрадної музики. Його творчість надихнула багатьох виконавців, як Ігор Білозір, Микола Мозговий, Іван Попович, і відкрила шлях новій генерації артистів. Фестиваль "Червона рута", названий на честь його пісні, став платформою для молодих талантів, серед яких Руслана, Олександр Пономарьов та інші.

У 2009 році Івасюку посмертно надали звання Героя України. Раніше, в 1994 році – Національну премію імені Тараса Шевченка. Його ім’я носять музичні школи, вулиці, меморіальний музей у Чернівцях. Пам’ятник композитору у Львові, встановлений у 2011 році, став одним з місць вшанування його спадщини.

Читайте також: Володимиру Івасюку 76: топ-5 сучасних переспівів творів відомого автора