Лідер гурту "Рокаш": "До "мадярщини" мені як до… Києва рачки"

Про це ведучий Остап Вакулюк поспілкувався з промоутером і душею гурту Віктором Янцом

Одна з ваших пісень має дуже таку промовисту назву – "Вінко" з альбому "In Vinko Veritas". Це дуже перегукується з латинським висловом "Істина у вині". Це ваше таке мотто? Ви самі вірите, що істина у вині? 

Насправді я вино не дуже люблю пити, бо одразу хочу спати. Але Закарпаття – це виноробний край. Усі прекрасно знають, що людина, котра приїжджає із Закарпаття в інший регіон України, має найтвердішу валюту, якою вона може купити будь-яку персону, – це червоне закарпатське вино. Коли людина приносить із собою червоне вино, то одразу до себе відчуває прихильність інших людей.

Фото: Наталія Сачавська

Пане Вікторе, ви зізнаєтеся, що вас із дружиною об'єднала любов до закарпатської пісні, закарпатської культури. Чому для вас особисто це так важливо? 

Напевне, будь-яка свідома людина повинна мати відчуття патріотизму. І подекуди патріотизм може виявлятися у збереженні своїх традицій, котрі були в попередніх поколіннях. І для мене дуже важливо ці традиції зберігати.  

Ментально закарпатці трошки відрізняються від, скажімо так, частини сходу України, це факт. Але ми дуже близькі до галицького менталітету, дуже близькі, тому що русини – це навіть Франко себе називав, наскільки я знаю русином, тому ця культура для нас дуже близька. 

На Закарпатті неймовірний мікс культур. Хтось колись мені сказав, коли я їздив, що там 27 національностей різних проживає. Як ви між собою там розумієтеся? Особливо, якщо говорити про угорську меншину, яка зараз ситуація? Враховуючи заяви, наприклад, Віктора Орбана.

Я скажу так, як говорила мені моя бабуся і мій дідусь, що для них найкраще було під час Чехословаччини, тобто це 1939 рік. Угорців вони особливо ніколи не любили. Якщо ти не знав угорської мови, ти не міг зробити кар'єру. Тому дуже багато наших митців мусили брати собі угорське прізвище. Наприклад, відомий художник Ерделі насправді не Ерделі, він Гриць, але аби робити кар'єру, мусив взяти угорське прізвище. Цього не було при Чехословаччині.

Німецьких було дуже багато в нас поселень. Але потім так сталося, що усі німці взяли і записали себе угорцями для того, щоб уникнути переслідувань після Другої світової війни. А найкраще Закарпаттю бути, звичайно, в Україні. Взагалі, Україна – це для нас найбільше по ментальності близько.

Читайте також: Співачка Софія Лешишак: "Коли виконуєш "Червону руту" на концерті – це магія співтворення"

Фото: Наталія Сачавська

Є, можливо, якесь таке слово закарпатське, за яким можна визначити, чи людина із Закарпаття, чи ні? 

Напевне, "айно". Якщо людина скаже "айно", то одразу зрозуміло, що вона із Закарпаття. У консерваторії, коли учився, через це мене називали "мадяром". Я вчився у Львові. Так і казали: "мадяр" прийшов. Хоча до "мадярщини" мені як до… Києва рачки. 

 А що ви зараз робите? Давно не було якогось нового альбому. Які плани у "Рокаша" на майбутнє?

Зараз ми дуже експериментуємо у звучанні, тому що ми побачили, що ми робимо якусь таку напівжартівливу продукцію музичну. Вона добре заходить в TikTok, і там дуже гарний у нас фідбек. Всі попередні композиції серйозного спрямування, в нас є кліпи про війну, "Таткова любов" і, наприклад, із тим же Іваном Поповичем "Галичаночки", воно чомусь не заходить. Може через війну народ вже втомився від таких серйозних речей і хоче розважатися більше, аби відволіктися, і тому заходить в TikTok. Там дуже добре йде жанр трохи розважального, комічного напрямку. Тому зараз ми працюємо над піснями, які звучать інакше, ніж "Рокаш" старий звучав, тобто там немає рок-н-роллу в традиційному розумінні. 

Підготувала Софія Суперека