Співачка Софія Лешишак: "Коли виконуєш "Червону руту" на концерті – це магія співтворення"

"Пісня буде поміж нас". Невипадково я згадав ці слова з пісні Володимира Івасюка, оскільки саме 4 березня він народився і сьогодні йому могло б виповнитися 76 років. Тому поговоримо про нього, зокрема і про його творчий шлях. У вас буде концерт 11 березня "Джазовий Івасюк". І я б хотів запитати, чим для вас особисто є музика Івасюка. І чи пам'ятаєте ви, можливо, своє перше знайомство піснею, коли почули, коли, наприклад, почули якусь композицію Івасюка і зрозуміли: "О, так, мені це подобається"? Я пам'ятаю, мені сестра подарувала диск Тараса Чубая "Наш Івасюк", і "Запроси мене у сни" закохала мене в цю постать, я зрозумів, що це насправді круто. Як це було у вас?       

С.Л. "Запроси мене у сни" теж моя улюблена пісня, але я познайомилася з Володимиром Івасюком в школі, бо часто виступала і, власне, такою піснею стала "Мальви". І вона для мене є особливою, хоча улюблена, як я вже сказала, "Запроси мене у сни". Вважаю його творчість дуже цікавою. І мені здається, що кожен українець має глибше знайомитись зі своїми кльовими українськими композиторами.

П.І. Дуже цікаво, теж мені знайомство з Чубаєм асоціюється. Я є фаном Тараса Чубая і гурту "Плач Єрменії", насправді теж значною мірою багато пісень я для себе відкрив завдяки саме Чубаєві. Але для мене Івасюк – це сучасний, дуже модний у свій час, актуальний українець, який писав пісні майже як народні, як на мене. І вони зрештою таки народними й стали, бо їх співають всюди. І мені би дуже хотілося, аби такі постаті були не недооцінені, а навпаки відкриті молодим поколінням, аби ці пісні були актуальними, аби люди захоплювалися ними. Я не можу сказати, що я фан усіх пісень Івасюка, але кожна з них дуже особлива.

Я все ж таки запитаю, 11 березня буде концерт. І от як це все звучатиме? Там буде The Impressions Jazz Quintet, там буде більше інструментів. Трішки нам розкажіть.

С.Л. Ця пісня звучить неймовірно магічно, тому що в нас такий дует гітари і труби, на якій грає неймовірний Деніс Аду. Це створює якусь таку магію для мене, я б сказала навіть, дещо казковий світ. Тому я дуже рекомендую всім прийти до нас на концерт і насолодитись цією неймовірною музикою, бо ми підійшли до цього не банально. Знаєте, мені дуже важливо, щоб пісні Івасюка ставали сучасними, щоб ми проживали їх такими, якими ми є зараз. Тому що, мені здається, просто відтворювати те, якими вони були в 70-х роках, немає сенсу. А от дати їм нове звучання, новий подих є дуже важливим і щоб молоді люди особливо слухали й надихалися.

У тому концерті ти, Софіє, будеш солісткою, а ти, Павло, будеш грати на гітарі і теж часом підспівувати, як це все відбуватиметься? 

П.І. Ми фактично об'єдналися з Софією для цього проєкту. Софія співає Івасюка вже з нами певний час. У нас вже буде шостий концерт. Ми мали кілька концертів спільних завдяки організації Big Show, відомі гарні хлопці і дівчата, які у Львові роблять гарні концерти. Вони нас звели в цьому проєкті. Я є солістом Impression Jazz Quintet. Quintet – це п'ятеро людей, тобто я один співаю і ще четверо інструменталістів. Це Ярослав Борис, Микола Кістеньов, Деніс Аду і Олександр Малишев, наш піаніст. На гітарі я там граю дуже трішки. Бо хлопці, насправді, топові джазмени України. Я до них долучаюся по-джазовому більш вокально, а гітару не так часто беру в руки, але як я сказав, Івасюк – це такі пісні, де часами от гітара, мені здається, пасує. Я не беру у кожній пісні гітару, буквально на кілька пісень. Але це мені теж особливо і дуже гордо, що я можу взяти гітару пограти з хлопцями, бо рівень в них космічний. Якщо ви справді прийдете на концерт, ви в цьому пересвідчитися. 

Фото: FM "Галичина"

Дуже часто побутує така думка серед українців, що Івасюк класний, але це тільки між нами, а якщо його порівнювати з якимись світовими музикантами, то чи він до цього рівня дотягує. Як це вам? Ви от так навіть називаєте джазовий Івасюк. Ви ж, напевно, теж і в джазі добре розбираєтесь і можете так чи інак порівнювати. Насправді, який рівень Володимира Івасюка?

С.Л. Я насправді не люблю порівнювати, тому що він є нашим композитором і через нього транслюється наша культура, тому я не бачу сенсу порівнювати Володимира Івасюка з кимось, хто творив в той час разом з ним, хоча відчутно, що він надихався музикою, яка в той час була популярною. Але я би не порівнювала, бо це щось наше, щось унікальне, і що ми маємо берегти, як таке свою, знаєте, до серця прикласти і тішитися.

Хтось сказав, що джаз – це та музика, яка ніби промовляє, що врешті-решт все буде добре. Отак теж і в піснях Володимира Івасюка щось таке є життєствердне. Вам так не здається? 

С.Л. Так, здається, бо вони дуже в нього різні і насправді, як ти вже сказав, дійсно є відчуття отого життя, що людина це творила в період натхнення і піднесення. І це відчувається.

П.І. Джаз народжується як альтернативний жанр до класичної музики і так чи інакше це про імпровізацію, про сміливість, про сміливість творити тут і зараз, імпровізувати, не боятися, можливо не йти за модою, але, скажімо, долучатися згідно з тими чи іншими своїми міркуваннями про музику, імпровізацію. Івасюка в тому плані до джазу можна теж не тільки музично порівняти, але також як сміливого, класного виконавця, композитора, який не боявся творити, мав свій почерк, і фактично цей джаз у ньому так чи інакше є присутній. Звісно, якщо ми послухаємо зараз під гітару нас, або його пісні 70-х, коли співала там Ротару, Яремчук чи Зінкевич, чи інші виконавці, ми не дуже почуємо багато джазу, але якщо його ці пісні інтерпретувати, вони цілком надаються до різних стилів, тому десь цей Івасюк і цей джаз, він такий сміливий, дуже класний.

Експеримент, вийти в костюмі і заспівати разом із Зінкевичем, підтримати їх.

С.Л. Це топ, чесно. Для мене досі цей вчинок просто вау. Наскільки стильний він вийшов, от такий собі став і впевнені вони тоді заспівали, всіх порвали і пішли. Клас.

Я так нагадаю, що це ми зараз говоримо про той випадок, коли вперше "Червона рута" залунала на знаменитому тоді конкурсі "Пісня-71", і там просто всіх порвали. І от власне Зінкевич і Яремчук трішки переживали, і Володимир Івасюк з ними вийшов і заспівав. Це так коротенька довідка. Я хотів вас запитати, як ви думаєте, а в чому феномен Володимира Івасюка, який писав насправді, як поет, це любовна лірика, але вона чомусь стала навіть таким символом українства. Як ви вважаєте?       

С.Л. От напевно, тому, що ці пісні, як казав вже Павло, і я погоджуюсь з цією думкою, вони стали наче народні. Вони настільки близькі до нас, настільки на слуху і справляють враження дуже рідних. Мені здається, що в цьому його феномен, щоб робити авторську музику такою, ніби вона є народна, ніби вона настільки нам близька і ми без неї просто не можемо. 

П.І. Мені здається, феномен, власне, Івасюка, що він був з Чернівецької області, народжений у місті Кіцмань. І десь ця Буковина, його любов до гуцульщини, любов до таких народних мотивів, теж вона себе проявила. Колись ми дивилися передачу твого товариша Гордієнка, який в нас часто вів концерти.   

С.Л. "Феномен Івасюка", рекомендуємо її.

П.І. І також ми з ним багато спілкувались. Він говорив, власне, в своїй передачі і з нами особисто про те, що Івасюк дуже любив ці народні мотиви. І, здається, Святослав Вакарчук говорив в інтерв'ю, що йому нагадує "Червона рута" трішки "Ой, чий то кінь стоїть". От мені здається, це і є квінтесенцією Івасюка. Те, що ці пісні стали народними завдяки отаким ніби простим, але і геніальним, цікавим вираженням тих мелодій. І, звісно, напевно, найважливіша його все ж таки музично-політична роль. Тобто він, як сучасний, модний, класний українець який творив сучасну пісню. І через це і відбулася, я думаю, оця трагічна кончина Івасюка. Його просто знищила ця система, тому що не можна було бути модним українцем. Не можна було бути стильним, не можна було бути популярним, тільки треба було тоді бути, звісно, російськомовним. За це моя особиста величезна ненависть до того часу, до Радянського Союзу, до цих катів, які не дають, і досі продовжують не давати, людям розвиватись так, як потрібно. 

С.Л. Але додам, що попри це, попри ці всі обставини, власне, феномен в тому, що в його піснях є стільки життя, він не зламався, він продовжував творити і ми зараз маємо змогу слухати ці пісні і співати їх. 

Ви згадали про Віталія Гордієнка, теж такий цікавий факт. Є така пісня у Володимира Івасюка "Пісня про тебе" на текст Ростислава Братуня. А Ростислав Братунь, його поезія звучить дуже так лірично, а він признався, що це насправді вірш про любов до України. Тобто десь підсвідомо у людей була та любов до "Червоної Рути". Пісня, яка чомусь раптом полюбилася фанам. Я ніколи не забуду, як пішов на футбол і раптом уесь фан-сектор київського "Динамо" співає "Червону руту". Думаю, ну де "Червона рута", а де футбол. І, звичайно, ця любов до життя, до гір, звідки він черпав це натхнення. Я так натякаю на гори, бо є пісня "Я піду в далекі гори". Вас особисто чим вона гріє?

С.Л. Мені здається, що це друга пісня після "Червоної рути", яку коли виконуєш на концерті, це просто магія співтворення. Ти співаєш з людьми, люди просто кайфують неймовірно від неї, але мені все-таки хотілося би, щоб люди, забігаючи наперед, цікавитися глибше творчістю і щоб не закінчувалось наше знання Володимира Івасюка тільки на найпопулярніших піснях.

Софіє, ти згадувала про те, що багато є пісень, які всі знають Володимира Івасюка, хоча насправді в нього величезний доробок. Він, до речі, тільки 30 років прожив. Нам деколи, здається, він виглядає ніби таким старшим, так? 

С.Л. Так малюють, у нас часто є Шевченко, зразу отакий і так одразу Івасюк має бути такий. А насправді оце його відомий портрет з вусами, ці вуса – це була тоді данина моді. Він насправді з ними не так довго ходив, а в нас чомусь в голові він ось такий. А він ходив без вусів в основному. Отакий факт.     

І був дуже плодовитим і написав, хоча міг би ще багато всього зробити, але 100 пісень, близько 50 інструментальних творів. Я знаю, що ти ведеш TikTok і трішки знайомиш людей, хто пропустив, можливо, якийсь період свого життя з українською творчістю, піснею, культурою. Чим пояснюєш, що раптом це так почало всіх цікавити?

С.Л. Не хочеться цього говорити, але з повномасштабним вторгненням багато хто з нас зрозумів, що треба цінувати в першу чергу своє. "Чужому научаймось, але свого не цураймося". І оцей попит, шалений попит і жага дізнаватися є дуже важливою і цінною, тому я теж зрозуміла, що людям це дуже потрібно. Я почала записувати різні українські пісні, не тільки Володимира Івасюка, знайомити їх з різними композиторами, з різними народними піснями. Люди дали дуже крутий фітбек. І я зрозуміла, що це важливо, тому просто продовжувала це робити і продовжую дотепер. А от з піснями Володимира Івасюка, як мінімум, наприклад, є дуже крута, як на мене, пісня "Колискова вітру", чому б її не послухати? Вона є у вільному доступі, як і більшість цих невідомих пісень. 

Ми вже згадували творчість Івасюка і джаз, і те, що врешті-решт все буде добре. От кілька слів від вас, згадаймо теж про концерт, і я впевнений, що там теж буде і волонтерська складова?

С.Л. Пам'ятаймо, що зараз такий час, коли маємо всі гуртуватись, підтримувати Збройні сили України. Обов'язково приходьте до нас 11 березня на концерт "Джазовий Івасюк", де буде аукціон, і всі зможуть круто задонатити і послухати неймовірну музику Володимира Івасюка в аранжуванні, для мене це велика честь, The Impressions Jazz Quintet. 

П.І. Також хотілося б побажати, аби українська музика резонувала з вами, аби вона була завжди у вашому плейлисті, аби ви насправді насолоджувалися тією глибою і цього композитора, і кожного дня в плейлистах.

Джерело