"Їжак з лісу" від початку війни прихистив понад 300 людей та віддає весь прибуток на потреби ЗСУ

Журналістка "Еспресо.Захід" поговорила із засновницею "Їжачка" Катериною Меркуловою про життя під час великої війни та допомогу ЗСУ й переселенцям.

На початку російського вторгнення Катерина з чоловіком зрозуміли, що не можуть залишатись осторонь, хоч до цього активним волонтерством і не займались – здебільшого лише допомогою дітям-сиротам за можливістю. Але у день, коли почалась війна – включились у процес без жодних роздумів та вагань.

"Почали з того, що у батьків чоловіка у Трускавці є молокозавод, який не функціонує вже близько 8-ми років. Він стояв неробочий через питання у правовій сфері, а ми просто за ним доглядали. Коли почалась війна, ми вирішили його все ж таки пустити в дію, бо розуміли, що буде велика хвиля тих, хто втікатиме від війни й потребуватиме місця для проживання. У перший же день пішли до міськради й запропонували наші приміщення для переселенців, – розповідає засновниця "Їжачка". –  Наступні дні до нас скерували таких же волонтерів, як і ми, це були й місцеві мешканці, і ті, хто вже приїхав. Тож за декілька днів разом облаштували простір нашого притулку. Місцеві почали привозити меблі, холодильники, пральні машини – все, що треба було б для комфортного проживання людей. Люди допомагали всі, чим і як могли".

Читайте також: Особливі ножі для особливого війська: як львівський ножар Gart knives допомагає ЗСУ

Фактично, як і у багатьох інших, на той час бізнес Катерини зупинився, всі переймались ситуацією в країні та намагались робити якомога більше, щоб підтримати та допомогти. Вони ж зосередились на облаштуванні притулку та поселенні людей:

"Перша сім’я приїхала до нас вже 27 лютого, серед них був хлопець-електрик, який полагодив усю електрику у приміщеннях – і проводку, і розетки, усе, що потребувало ремонту. А вже із 5 березня люди почали приїжджати масово. Притулок максимально був розрахований на 120 людей – щоб вони мали житло, можливо, не найкомфортніше, але у теплі та з дахом над головою. Є люди, які живуть у нас досі із 5 березня. Були й ті, хто приїхав, відпочив кілька днів – і поїхав далі за кордон. То була довший час постійна ротація. Загалом ми прийняли близько 300 людей, найбільша кількість за один день – то було 50 людей. Я їх приймала, поселяла, записувала – це був найскладніший такий день".

Близько 50% тих, хто приїхав у березні, живуть у прихистку "Їжачка" і зараз. Інша частина теперішніх мешканців приїхала у травні. Часто приїздили сім’ї, які дружать між собою. Зараз вже особливої ротації немає, люди живуть тривалий час, знаходять роботу, освоюються.

"Притулок у нас вже повністю організований. Зараз тут живуть 50 людей. І велику роботу робить моя свекруха Олена Анатоліївна, ми забрали її сюди із Кривого Рогу, бо я розуміла, що коли треба побудувати співжиття великої кількості зовсім різних людей, вона все ж знається краще. Разом із нею ми розробили між мешканцями чергування – хто, коли й що прибирає. Оскільки нам не готує ніхто і їдальні великої ми не маємо, ще як було холодно, хлопці побудували на вулиці піч на дровах, і у тій печі вже і рульку робили, і пироги пекли, і картоплю в горщиках. А потім вирішили взагалі перенести всю нашу кухню у пікнік-зону, бо кухня у приміщенні зовсім маленька, а людей багато. Тепер у нас є чергові, які готують спільний обід на мангалі, ми маємо меню, яке розробили під наявні продукти. А вже сніданок та вечерю люди готують собі самі, – пояснює Катерина.

Читайте також: На відстані поцілунку: від ергономічних дитячих переносок до військових розвантажень

Зараз більшість мешканців прихистку – дорослі, дітей геть небагато, оскільки більшість мам із малюками все ж поїхали за кордон: до Іспанії, Польщі чи Німеччини. Частина дорослих, які залишились, вже знайшли роботу, а інші у процесі пошуку – це не завжди легко. Тому Катерина разом із пані Оленою хочуть спробувати перезапустити сам молокозавод: створити робочі місця для людей, які живуть у них, і для інших, які приїхали до Трускавця.

"Окрім того, я взяла на роботу дівчину, яка живе у притулку. Їй зручно – нікуди не потрібно йти далеко і вигадувати із ким залишити дитину. І мені хороша помічниця", – додає Катерина і розповідає, як мешканці прихистку допомагали у створенні цьогорічного особливого варення бренду – кульбабового. Каже, це вже варення з історією.

Читайте також: Квіти для ЗСУ: як львівська флористка збирає кошти для військових

Проте не лише прихистком активно займається "Їжак з лісу". Бренд довший час займався збором медикаментів для військових, а зараз активно бере участь у різних благодійних ярмарках на підтримку ЗСУ і ще й скеровує на потреби армії свій прибуток.

"У перші дні мені хотілося просто все робити, всім допомагати. Тоді я ще зв’язалась із військовим санаторієм у нас в Трускавці, куди привозили поранених бійців. Вони мали потребу у медикаментах – говорить засновниця бренду. – Деякі позиції ми закривали саме завдяки пожертвам моїх клієнтів та підписників. Хтось скидав 100 гривень, хтось 500, один хлопець взагалі щомісяця надсилав 10 тисяч гривень. Люди скидали й по 50, і по 10, і по 5 гривень – бо кожна копійка важлива. І мені приємно, що люди мені довіряють, я регулярно звітую, вони це бачать".

Кошти із прибутку спочатку перераховували у фонд "Повернись живим", а згодом стали долучатись до цільових зборів, які часто проводять друзі чи знайомі. Адже навколо зібралось багато однодумців, кому можна вчасно допомогти та довірити фінанси на добру справу. Так само і під час ярмарків – зазвичай долучаються до зборів на конкретні потреби:

"Перший ярмарок був повністю благодійний, було багато виробників та розваг для дітей, а ще концерти дитячі і дорослі. У нашому притулку якраз жив хлопчик, який грав на кларнеті, я його також закликала – він зіграв зі сцени гімн України. Тоді ми змогли зібрати близько 25 тисяч гривень. На наступних ярмарках разом із благодійністю ми вже дали можливість заробити також трохи й виробникам – адже жити потрібно за щось усім. І знаєте, що дуже приємно? До мене дуже багато приходило людей з різних куточків України – мої клієнти, які просто приходили привітатись та поговорити, сфотографуватись. То дуже приємне і радісне відчуття від зустрічей".

Поряд із невпинною працею на користь України, "Їжак з лісу" встигає й готуватись до нового сезону та підтримувати маленькі місцеві господарства, у яких закуповує трави та ягоди для створення своїх чаїв і варення.

"Еспресо.Захід" продовжує проєкт, у якому розповідає, як бізнес Львова та Львівщини допомагає внутрішньо переміщеним особам і Збройним Силам України боротися проти російських загарбників.

Всі фото надані Катериною Меркуловою

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.