Їж, коли смакує, вдягайся, коли пасує

"Їж, коли смакує, вдягайся, коли пасує!" – Улюблений вислів моєї подруги Улі спершу ніяк не давав мені спокою. Коли почула його вперше, то відразу запитала: "А ти справді собі ніколи не відмовляєш? Ні в чому?"

Зміст

– Стараюся! Якщо це, звісно, не позахмарні бажання! Знаєш, то улюблені слова моєї мами. Вона завжди слухала бабусю, тож, поки була молодою, складала гроші на килими та постіль, відмовляла собі у поїздках до моря, а потім розвал Союзу, гроші знецінилися, тож врешті вона не мала ні того, ні іншого. Після того мама трохи депресувала, а потім її наче підмінили. Захотіла торта – пішла й купила, сподобалася сукня яскравого кольору – приміряла у крамниці й принесла її додому. Більше ніяких грошей у шкарпетці! Вміти насолоджуватися життям треба щоденно!

Врешті тривалий час поспілкувавшись із Улею, я помітила багато позитивних змін у її поведінці та характері. Вона ніколи не чекала отого "омріяного потім" – вміла жити вже і сьогодні, втішатися дрібними радощами, цінувати кожну мить життя. Власне з товаришування з нею я й собі запозичила декілька дуже слушних порад:

їсти щодня із гарного посуду;
пити напої із кришталевих келихів, а не берегти їх у серванті до весілля чи Різдва;
смакувати із насолодою корисну та натуральну їжу, а не просто наповнювати шлунок будь-чим задля відчуття ситості;
тішити себе маленькими приємними покупками з нагоди гарних подій у житті (перша зарплатня з нової роботи, успішна презентація книги);
їздити з дітьми у маленькі мандри за першої слушної нагоди, наприклад, на равликову ферму у сусідньому містечку;
робити світлини з родинних мандрів із підписами дати та подорожі;
вдягати сукні та кофтини яскравих кольорів, навіть, якщо дехто із родичів з усмішкою зауважує: "То зараз так вдягаються жінки із трьома дітьми?"
влаштовувати родинні святкові дні просто так, аби зібратися разом;
не відмовляти собі у найменших "хочу", мотивуючи це слабо аргументованим "не на часі".

Бо ж діти виростають, батьки старіють та й ми, власне, молодшими не стаємо, а життя невпинно минає із кожною хвилиною, то коли жити, як не цієї миті?!

А ви вмієте брати від життя усе: вже і зараз?

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.

2025, середа

15 січня