Енергонезалежність як стратегія виживання: як прикарпатська Долина впроваджує стратегію "енергоострова"

Поки більшість українських громад лише шукають способи захиститися від можливих блекаутів, у Долині вже кілька років будують власну енергетичну стратегію. Місто стало одним із лідерів енергоефективності та почало реалізацію проєкту "енергетичного острова". Чи допомогла ця стратегія пережити складну зиму і що означає енергетична автономія для невеликого міста — говоримо з мером Долини Іваном Дирівим.

Долину часто називають одним із найенергоефективніших міст України та навіть "столицею енергоефективності". Як ваші проєкти допомогли місту пережити цю зиму? Чи були блекаути або проблеми з енергопостачанням?

Дякую за високу оцінку. Насправді, проблеми були у всіх, особливо цієї зими, і взагалі від початку повномасштабного вторгнення. Але наше місто, наша громада вже багато років працює в напрямку енергозбереження, тому ми, напевно, відчули ці виклики менше за інших або, скажімо так, легше пройшли цю зиму.

Але відключення світла цієї зими у вас були?

Так, були, як і всюди. Але критична інфраструктура працювала. Працювали садочки, бо вони мають сонячні станції та накопичувачі енергії. Працювала лікарня. Працював водоканал. Населенню, звичайно, інколи було складніше.

Тобто, Долина була готовою до подібних викликів?

Якщо вдатися до короткої історії, то енергоефективністю місто почало займатися ще у 2009 році. Тоді ми приєдналися до "Угоди мерів щодо клімату і енергії" — це така європейська ініціатива. Ми взяли на себе зобов'язання щодо переходу на альтернативні джерела, зменшення викидів CO₂  і так далі. Багато речей було зроблено в напрямку термомодернізації за період з 2009 по 2020 рік. Ми реалізували дуже багато проєктів: це і відмова від централізованого опалення, і перехід котелень із газу на тверде паливо, і заміна вікон та дверей, і термомодернізація будівель.

фото: С успільне

 Один із найбільших проєктів — це проєкт Європейського Союзу (програма "COMDEP") по комплексній термомодернізації багатоквартирного житлового фонду. Зі 100 багатоквартирних будинків, які є в Долині, ми змогли 30 модернізувати комплексно. Це була заслуга ще попереднього голови, світлої пам'яті Володимира Гаразда. Коли я став міським головою у 2020 році, ми відзвітували за попередній період і підписали наступний етап "Угоди мерів" — до 2030 року. Там ще більш амбітні цілі, а взагалі ціль така ж, як у Європейського Союзу та як задекларувала Україна — кліматична нейтральність до 2050 року. У цей період ми приєдналися до "Європейської енергетичної відзнаки" (це така система сертифікації міст), прийняли план дій щодо її впровадження, стали сертифікованим учасником, а також прийняли "План дій сталого енергетичного розвитку та адаптації до змін клімату".

 Війна перетворила енергоефективність із екологічного тренду на питання національної безпеки. Як змінилися ваші пріоритети, коли почалися перші системні обстріли інфраструктури?

 У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, ми стикнулися з зовсім іншими викликами — не лише з ціною енергоресурсів, а взагалі з їх наявністю. Ми зрозуміли справжню цінність енергії. Не просто ціну, а цінність, бо ми готові були платити будь-яку ціну, але енергії просто не було. Тоді у нас виникла ідея будувати більше власних об'єктів генерації, комунальних об’єктів і взагалі думати про можливість роботи енергомережі громади в режимі "енергоострова". Ми не розуміли, що буде далі з війною і з чим доведеться стикнутися.

Для цього ми реалізували низку проєктів. Найперше — сонячні станції, це було зробити найшвидше і, напевно, найдешевше. Встановили їх на об'єктах критичної інфраструктури: наприклад, на водоканалі працюють станції на 140 кВт і 120 кВт, а тепер ще й установка зберігання енергії на 215 кВт. 

фото: Іван Дирів, fb

Без багатьох речей прожити можна, але без води і каналізації, особливо в багатоквартирному фонді — ніяк. Тому ми поставили сонячні станції на водоканалі, у садочках, а також геліоколектори на дитячій лікарні — тобто на тих об’єктах, без яких жити неможливо. Це були як кошти громади, так і грантові кошти.

 Внаслідок цього наше комунальне підприємство "Водоканал" стало першим і на той час єдиним в Україні, яке продавало надлишки "зеленої" енергії на ринок. Це було влітку 2024 року. До того таких прикладів в Україні не було. 

Тобто, ми забезпечуємо себе, а надлишки — от як сьогодні сонечко світить — продаємо в мережу, допомагаючи енергосистемі держави.

Але виникає логічне питання: взимку сонячні станції працюють менш ефективно. Наскільки вони покривають потреби тоді?

Повністю потреби вони не покривають. Але певну частину — так. Поряд із сонячними панелями ми ставимо установки зберігання енергії. Їх поєднання дозволяє працювати набагато ефективніше. Коли є сонечко — накопичувачі заряджаються від нього. Коли сонця немає — вони можуть заряджатися з мережі, коли там є електроенергія, незалежно від часу доби. Це дозволяє водоканалу вже впродовж чотирьох років не піднімати тарифи на воду. Ми купуємо електроенергію по годинах, де ціна різна: буває по 1 чи 2 гривні, а буває і по 10. Установки зберігання дозволяють накопичити енергію в дешеві години і використовувати її в пікові, коли електрика в мережі дорога.

Також у нас дуже хороша співпраця з енергетичними компаніями. У громаді вже побудована перша в області мережева газова когенераційна установка — не для конкретного підприємства, а саме для мережі. Зараз уже працює генератор потужністю 2 МВт, і ще один на 2,5 МВт перебуває на етапі пусконалагоджувальних робіт.

Крім того, біля іншої підстанції бізнес будує сонячну електростанцію потужністю 12 МВт і систему зберігання енергії на 48 МВт.

Що це дає звичайному мешканцю Долини? Чи зможете від’єднатися від загальної мережі, якщо країна знову зануриться у темряву?

Це дасть можливість бути профіцитними в плані генерації. Ми матимемо свою енергію незалежно від того, яка ситуація в державі. Зможемо забезпечити себе на певний період і, можливо, навіть допомогти іншим громадам.

Чи зможете запустити це вже до наступного опалювального сезону?

Повністю — напевно, ні. Тут непроста робота з державою в плані регулювання. Ми провели дві наради в Офісі Президента України щодо внесення змін до правил користування енергією. Працювати в режимі "енергоострова" або взаємодіяти з іншими громадами — це складне технічне питання. Це енергетика, це ротори, інерційні системи, вимоги до якості напруги та частоти. Має бути дуже тісна співпраця з обленерго - оператором систем розподілу та Укренерго - оператором системи передачі, питання балансування попиту тощо. 

Ми вже зробили певні елементи, але маємо амбітну ціль — проєкт сотової енергомережі громади, щоб у майбутньому повністю працювати в автономному режимі, коли це буде необхідно. 

Думаю, це потягне на 3–5 років, залежно від того, як змінюватиметься законодавство та як складатимуться взаємини з монополістами.

 Про монополістів. Створення власного енергоострова — це фактично пряма конкуренція з ними. Як вони реагують на такі ініціативи? Чи не вставляють палиці в колеса?

Скажу так: на першій нараді в Офісі Президента у 2023 році міністерство було налаштоване скептично. Казали, що громади неспроможні реалізовувати такі проєкти, бо не мають фахівців. Але у 2024 році, після масштабних обстрілів і втрати країною 9 ГВт потужності, позиція міністерства та Обленерго пом’якшала. Я хочу їх похвалити — вони з перших днів розуміли, що все буде непросто, і йшли на контакт. Були спільні наради, завдяки чому ми змогли зробити водоканал «активним споживачем». 

Це було нелегко, трейдери не хотіли появи нового учасника ринку, але вибору не було — енергії в мережі бракувало, а у водоканалу вона була. Світ змінюється. 

Ми переходимо від централізованої системи Радянського Союзу  до децентралізованої, де учасниками ринку можуть бути громади, комунальні підприємства і навіть окремі громадяни. Це незворотний процес.

фото: ЛМР

Ви також активно відмовляєтеся від газу на користь деревини та біопалива. Чи вистачає вам сировини?

Ми не повністю відмовилися, у нас ще є об'єкти на газу, але їх небагато. Переважна більшість працює на твердому паливі, і ми не відчуваємо з цим проблем. На ринку є достатня кількість паливних пелетів, брикетів та деревини. Наші освітні та медичні заклади забезпечені. Щодо пропорції — десь 3/4 об'єктів на альтернативі, а чверть залишається на газу. 

Це дуже важливо з точки зору диверсифікації. Ми бачимо обстріли газової інфраструктури та прильоти по підземних сховищах. Велика шана газовикам, які все вчасно ремонтують, і ми не мали перебоїв, але може статися будь-що. Брикет, палета чи деревина — це ресурси, які можна взяти на внутрішньому чи європейському ринку, тому це надійніше.

Яку користь отримують мешканці міста від ваших проєктів?

 З 2022 року ми не піднімали тарифи на жодні комунальні послуги — ні на воду, ні на що інше. Хіба що на вивезення сміття ціна зросла на 20 гривень, але це не стосується енергетики.

 Чи маєте ідеї допомогти мешканцям переживати відключення електроенергії?

 Так, є ідея (вона ще не реалізована) створення енергокооперативу. Ми хочемо запропонувати домогосподарствам вступати в кооператив площами своїх дахів. Ми будемо готові встановлювати туди станції, давати розумні лічильники та установки зберігання. Частину енергії громадяни зможуть отримувати безоплатно, а решту будуть зобов'язані віддати або продати в цей кооператив. Це наш наступний крок.

Як ви шукаєте гроші на такі проєкти? 

 Найперше — у нас є власні фахівці. В міській раді діє відділ сталого енергорозвитку та адаптації до змін клімату. Ми щоденно моніторимо споживання всіх ресурсів у комунальних будівлях: знаємо, скільки використали електроенергії, води, газу, тепла. Не можна керувати тим, що не можна порахувати. Коли ми оперуємо цифрами та фактами за кілька років, нам легко подавати заявки європейським донорам. 

Ми показуємо: "Ось наше споживання, ось заходи, які ми плануємо, а ось така буде економія". Ми оперуємо чіткими даними. Також Івано-Франківська область розташована близько до ЄС, що дає можливість брати участь у програмах транскордонної співпраці. Якісна заявка, обґрунтування та пошук партнерів — це запорука того, що ми стаємо переможцями в різних галузях.

 І наостанок: який головний урок ця зима дала вашій громаді? Чи є щось, про що ви шкодуєте або що зробили б інакше?

Ця зима показала, що завжди треба бути готовим до найгіршого. Попередні п’ять зим були дуже легкими. А ця показала, що так буде не завжди. Поки є час готуватися — треба готуватися. Для громад головний висновок простий: потрібно займатися енергетикою. Раніше громади займалися переважно теплопостачанням. Газом чи електроенергією вони майже не займалися. 

Зараз ситуація змінилася. Потрібно створювати енергетичні відділи, готувати енергоменеджерів, уважно аналізувати споживання енергії. Тільки так громади можуть стати стійкішими.

• Читайте також: Енергодефіцит у Хмельницькому: заступник мера Василь Новачок про те, як місто виживає без світла