"Для моєї дружини-візочниці у лікарні не знайшлося ні функціонального ліжка, ні облаштованого туалетного приміщення"

Влада перевірить, наскільки доступними для маломобільних людей є всі міські медичні заклади. До перевірки залучать людей, які пересуваються на інвалідних візочках. Про це інформує "Еспресо.Захід".

"Потрапивши у таку ситуацію, в яку потрапили ми, більшість просто махає рукою, кажучи: "Хай буде так, як є!"

47-річний львів'янин Олексій Гринченко та його 54-річна дружина Мирослава Винник – люди з інвалідністю з дитинства. В обох – 1-а група. У пана Олексія – ДЦП. Пані Мирослава пересувається за допомогою візочка. Подружжя разом уже 20 років. Зізнаються: їх життя ніколи не було легким, адже інфраструктура Львова практично не пристосована для людей з обмеженою мобільністю. Та кажуть, що й припустити не могли, що не пристосованою може виявитися й лікарня, куди їх обох, із COVID-19 привезе "швидка". 

"5 квітня у нас з дружиною з'явилися симптоми коронавірусної хвороби, тож ми негайно зателефонували своєму сімейному лікарю. Лікар призначила нам лікування і скерувала на ПЛР-тест, який і підтвердив, що у нас обох - COVID-19", - розповів "Еспресо.Захід" пан Олексій.

"Чотири дні ми з дружиною лікувалися згідно з рекомендаціями , але краще нам не ставало. Лікар наполягала: потрібна госпіталізація. Сказала, що якщо ми дамо згоду, то нас покладуть у Клінічну лікарню швидкої медичної допомоги м. Львова. Сімейний лікар знала, що моя дружина – візочниця і потребує особливих умов перебування у лікарні, але запевнила, що з цим не повинно виникнути проблем, бо вона вже  розмовляла з в.о. заступника медичного директора КЛШМД з лікувальної роботи і та пообіцяла, що нас, як родину, помістять у двомісну палату, яка повністю відповідає державним будівельним нормам, тобто нормам безбар'єрного і доступного середовища. 9 квітня, близько 12.00 нас "швидкою" доправили до цієї лікарні", - згадує львів’янин.  

"Ліжка – надто високі. Мирослава відразу сказала, що на таке ліжко вона не залізе. Туалет – не пристосований. Моя дружина не могла б ним скористатися"
 

З приймального відділення, де їм провели всі необхідні обстеження, подружжя, за їх словами, скерували "на сьомий поверх, у 25-ту палату". Уже на місці з'ясувалося, що це - жіноча палата, розрахована на п’ять пацієнток, де вже лежало дві жінки старшого віку. "Вони були у такому стані, що просто лежали, нічого вже не могли робити", - каже чоловік. Та проблемою було не тільки це. "Не кажу, що умови, які там були, - погані. Ні. Але ці умови не відповідають потребам таких людей, як ми. Ліжка – надто високі. Мирослава відразу сказала, що на таке ліжко вона не залізе. Туалет – не пристосований. Моя дружина не могла б ним скористатися. На що медична сестра нам заявила: "Вибирайте собі будь-яку палату, будь-яке місце. Куди хочете, туди й селіться!" Я сказав їй, що нам обіцяли інші умови, на що медсестра лише махнула рукою: "Нічого не знаю. Я вам нічого не обіцяла".

"Ми були морально й фізично виснажені і лише хотіли одного - повернутися додому. Тому й написали відмову від госпіталізації"
 

Тоді пан Олексій вирішив повідомити про інцидент депутатку Львівської міської ради, членкиню політичної партії "Європейська Солідарність" Уляну Пак. Вона пообіцяла зробити все від неї залежне, щоб вирішити це питання. "Ми вдалися до такого кроку, бо все, що змогли добитися від лікарів, - це інформації, що відповідного ліжка у лікарні вони не знайшли і що планують привезти його, наскільки ми зрозуміли, з іншої лікарні. З якої, коли, в яку палату нас поселять – нам ніхто нічого не говорив. Так ми вдвох з високою температурою і просиділи п’ять годин у коридорі цього відділення. За весь час до нас ніхто не підійшов, - стверджує пан Олексій, - не запитав, як ми почуваємося, чи потрібні нам ліки, не запропонував надати медичну допомогу, не поцікавився, чи хочемо ми їсти. Після того, як Уляна Пак зв’язалася з керівництвом лікарні, до нас підійшло дві лікарки з адміністрації і повідомили, що такої палати, яка нам потрібна, у них немає, ліжка немає і доступного туалету – також немає. Ми не бачили більше сенсу залишатися у цій лікарні, якщо тут елементарно не виконують вимог 49 статті Конституції України і ряду статей Міжнародної конвенції про права осіб з інвалідністю, тож написали відмову від госпіталізації, зазначивши, що відмовляємося у зв’язку з відсутністю безбар'єрного середовища та палат, адаптованих під потреби людей з інвалідністю. Після того, як нас повантажили у "швидку" і зачинили дверцята, до водія і лікаря, який нас супроводжував, зателефонували з адміністрації і повідомили, що вони вже знайшли і ліжко, і двомісну палату з усіма необхідними умовами. Але, вибачте, раніше треба було думати! Наш сімейний лікар попередила адміністрацію, що до них поступлять два пацієнти з інвалідністю. Вони про це знали, але нічого не зробили. Ми були морально й фізично виснажені і лише хотіли одного - повернутися додому. Щоб ви розуміли, при COVID-19 трясе так, що не хочеш нічого – тільки швидко добратися до ліжка".   

Через кілька днів стан пані Мирослави погіршився і її госпіталізували у 8-у лікарню. Ліжко, каже жінка, для неї знайшли. "І туалет там був більш-менш нормальний", - додає пані Мирослава. Пан Олексій лікувався вдома. Зараз обоє дуже ослаблені, тож з дому не виходять – відновлюються.

Запитую, чи допомагають їм соціальні служби, сусіди? "Ніхто не допомагає. Ми адаптувалися до цього непростого життя і все робимо самі", - зізнається пан Олексій.

"Міська рада виділяє шалені кошти на модернізацію медичної галузі, але не може передбачити хоча б однією палати для людей з інвалідністю. Це – злочин проти таких людей як ми!"

"За Ярослава Грибальського (голови правління ВООІ "Група Активної Реабілітації" та експерта з доступності. – Ред.) були розроблені всі державні будівельні норми. Але ні влада, ні будівельні компанії, ні компанії, які проводять модернізацію соціальної інфраструктури (маю на увазі, дороги, будинки, під'їзди) не дотримуються цих норм, бо не розуміють потреб людей з інвалідністю", - каже львів'янин. Чоловік вже багато років працює у Львівському центрі та реабілітації інвалідів "Созарін" і активно відстоює права людей із інвалідністю. Пані Мирослава – домогосподарка, але завжди допомагає чоловіку у роботі. Разом вони домоглися, аби багатоповерхівку, в якій мешкає родина, обладнали пандусом та підйомником.

Чоловік розповів, що попросив Уляну Пак озвучити його звернення на сесії міської ради і створити комісію, яка обстежить всі лікарні на предмет наявності хоча би однієї палати у відділеннях. "Міська рада виділяє шалені кошти на модернізацію медичної галузі, але не може передбачити хоча б однією палати для людей з інвалідністю. Це – злочин проти таких людей як ми! – обурюється пан Олексій. - Потрапивши у таку ситуацію, в яку потрапили ми, більшість просто махає рукою, кажучи: "Хай буде так, як є!" Тож я хочу спільно з депутатським корпусом, з фракцією "Європейська Солідарність" у міській раді, мером Львова Андрієм Садовим, Управлінням охорони здоров'я, керівниками медичних закладів вирішити нарешті це питання, щоб у кожній лікарні, у кожному відділенні була передбачена така палата", - поділився своїми намірами з "Еспресо.Захід" пан Олексій.

"І туалети, і палати, які забезпечать потреби маломобільних пацієнтів у нас будуть, але зараз у лікарні тривають ремонтні роботи"

Журналістка "Еспресо.Захід" звернулася за коментарем до адміністрації Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Там повідомили, що про цю ситуацію знають і запевнили, що зробили все можливе, аби надати подружжю необхідну допомогу.

"Після того, як ці пацієнти до нас поступили, черговий лікар у відділенні невідкладної медичної допомоги відразу провів їм первинний огляд, виміряв температуру і сатурацію. Також пацієнтам провели рентгенографію органів грудної клітки і госпіталізували у "ковідну" зону у відділенні судинної і малоінвазивної нейрохірургії та неврології. В обох був наявний позитивний ПЛР-тест", - розповіла керівниця відділу інформаційної політики КЛШМД Христина Дворецька.

"Пацієнти вимагали госпіталізації лише у двомісну палату, мотивуючи це тим, що є подружжям. Оскільки на момент їхнього поступлення вільної такої палати не було, наш персонал запропонував їм інші варіанти, які би могли їм підійти. Їм запропонували перебування у різних статевоприналежних палатах, або ж разом, але у п'ятимісній палаті. Від обох варіантів пацієнти відмовилися. Черговий лікар із відома завідувача відділення запропонував пацієнтці декілька варіантів ліжок. Але жодне із них не відповідало запиту пацієнтки. Про цю ситуацію, звичайно, відразу повідомили адміністрацію, оскільки наша лікарня завжди дбає про те, щоб надавати пацієнтам якісну допомогу", - зазначила пані Христина. Також вона повідомила, що ліжко, яке відповідало вимогам пацієнтки, виділило відділення гінекології і патології вагітності та було домовлено про його перевезення у "ковідну" зону для пацієнтки, "однак подружжя відмовилось бодай тимчасово зайти у палату для надання допомоги, а також відмовилося від госпіталізації, про що є запис у медичній картці".

"Ми пропонували пацієнтці кілька варіантів ліжок і пересувне туалетне крісло, а також супровід молодшої медичної сестри. Проте жоден із запропонованих варіантів не відповідав її запиту".

На запитання, як лікарня планує вирішувати проблему необлаштованих туалетних кімнат, речниця медичного закладу зазначила, що туалетні кімнати, облаштовані для людей з обмеженими можливостями у лікарні будуть: "Вони запроектовані, адже ми – сучасна клініка, яка дивиться у майбутнє. Тож і такі туалети, і палати у нас однозначно будуть, але зараз тривають ремонтні роботи. Одну частину приміщень ми використовуємо для лікування пацієнтів. В іншій, коли у грудні був спад захворюваності на COVID-19, щоб покращити умови для пацієнтів, ми розпочали ремонтні робити. Також у нас створюються нові відділення, які перебувають на етапі капітального ремонту… Ми пропонували пацієнтці пересувне туалетне крісло, а також супровід молодшої медичної сестри. Медичний персонал зробив все можливе, щоб забезпечити комфорт пацієнтки. Коли вона виявила бажання разом зі своїм чоловіком повернутися додому, ми на безкоштовній основі забезпечили їх реанімобілем і супроводом лікаря".

"Пацієнтів із COVID-19 у нас багато - понад 400, а 2-3 тижні тому взагалі було більше 500. Медики намагаються забезпечити необхідною медичною допомогою кожного, хто цього потребує. Для цього ми перефоматували роботу відділень – щоб пацієнти могли отримати і своє ліжкомісце, і кваліфіковану допомогу медперсоналу", - зазначила Христина Дворецька.

Щодо того, що до пана Олексія та його дружини п’ять годин ніхто не підходив, пані Христина запевнила, що така ситуація виникнути апріорі не могла. "Було здійснено чимало спроб допомогти цим пацієнтам - і з первинним оглядом профільних спеціалістів, і з пошуком палати, і з пошуком відповідного функціонального ліжка (було знайдено рішення, як і куди його доставити). Тому неможливо, щоб п’ять годин до пацієнтів ніхто не підходив. Я на власні очі цієї ситуації не бачила, але із розмови з медиками стало зрозуміло, що такого не було. Такого просто не може бути!" – резюмувала пані Христина.

"Люди з інвалідністю відчувають, що медичні установи не є для них доступними" 

Як повідомила "Еспресо.Захід" депутатка ЛМР Уляна Пак, учора, 22 квітня міський голова Андрій Садовий дав доручення начальниці Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики ЛМР Лесі Кобецькій обійти всі лікарні і повідомив, що при можливості він також це зробить. "Я ж наголосила на тому, що якщо піде тільки він чи керівниця управління, на факт, що вони виявлять всі недоліки, які будуть важливими для людей з інвалідністю. Тому важливо, щоб у цю комісію увійшли люди, які пересуваються на інвалідних візочках. Щоб саме вони перевірили, наскільки їм там комфортно і взагалі, чи можливо забезпечити всі їхні потреби тим обладнанням, меблями, палатами, які є у наших лікарнях, і якщо буде виявлено недоліки, щоб їх усунули та створили відповідні умови для людей з інвалідністю, - розповіла Уляна Пак. - Очікуємо, що протягом наступних кількох тижнів ми вже матимемо якісь напрацювання".

"Людей з інвалідністю залишають наодинці зі своїми проблемами і ніхто не дуже то й намагається їх вирішити. Для них це дуже образливо".

Депутатка зазначила, що така ініціатива отримала широку підтримку у середовищі людей з інвалідністю: "Їм дійсно це важливо. Вони відчувають, що ані місто, ані медичні установи не є для них доступними. Їм треба докладати неймовірних зусиль, щоб робити ті речі, які для здорових людей є звичними: користуватися громадським транспортом, пересуватися вулицями, заїжджати у під’їзд".

Також Уляна Пак підкреслила, що важливими є не тільки умови у місті, а й ставлення до таких людей: "Вони розраховують на особливу увагу та турботу, але їх залишають наодинці зі своїми проблемами і ніхто не дуже то й намагається їх вирішити. Для них це дуже образливо".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.