Дисидент і "шістдесятник" Іван Дзюба святкує ювілей

У 1992-94 роках Дзюба був другим міністром культури України, в 2001 отримав звання Героя України, очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, – повідомляє Еспресо.Захід.

Найвідомішою працею Дзюби є книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?", яка вийшла самвидавом, а за її поширення, зберігання чи читання було передбачено кримінальна відповідальність.

Іван Дзюба народився 26 липня 1931 року у селі Миколаївка на Донеччині. У 1932-му сім’я, рятуючись від Голодомору переїхала в Новотроїцьке, а згодом у Докучаївськ. Дитинство Дзюби минуло в степах і териконах. До 17 років розмовляв російською мовою.

Після закінчення філології та аспірантури в Інституті літератури, працював. Але в 60-их його двічі звільняли "за ідеологічні помилки": в 1962-му з журналу "Вітчизна", а через три роки – з видавництва "Молодь".

Причиною звільнення з видавництва став небачений для того часу акт непокори. У вересні, на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" Дзюба, разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом вийшли на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.

У тому ж таки 1965-му Дзюба пише свою найвідомішу працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?". У ній Дзюба з марксистських позицій проаналізував національно-культурну політику радянської влади. Свою роботу він надіслав першому секретареві ЦК компартії України Петрові Шелесту та голові уряду УРСР Володимирові Щербицькому, а її російський переклад – керівництву КПРС. Іван Дзюба доводив, що компартія перейшла на позиції російського шовінізму, а свою думку про те, що дії партії не повинні суперечити інтересам корінного народу – українців - аргументував цитатами Леніна.  

Працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?" поширювали у самвидаві, а текст, який Дзюба, побоюючись арешту, передав за кордон, був надрукований за межами СРСР українською, російською, англійською, французькою, італійською на китайською мовами.

У 1972 році спеціально створена комісія "прийшла до висновку, що підготовлений Дзюбою матеріал "Інтернаціоналізм чи русифікація?" є від початку й до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР". Влада оголосила "Інтернаціоналізм чи русифікацію?" антирадянським твором, а його поширення, зберігання та читання – кримінальним злочином.

Дзюбу спочатку виключили зі Спілки письменників, а в 1973-му засудили до 5 років ув’язнення і 5 років заслання. Після публічного каяття та визнання провини на суді, Президія Верховної Ради УРСР прийняла рішення про помилування Івана Дзюби. Лише на початку 1980-х років Івану Дзюбі вдається повернутися до літературознавства, однак не до українського літературознавства – він пише роботи присвячені літературам народів СРСР і йому навіть вдається опублікувати цілий ряд праць.

Восени 1989 року був одним зі співзасновників Народного Руху України. Їздив на роботу в громадському транспорті, соромлячись користуватися службовим авто.

За останні 30 років Іван Дзюба написав та видав у світ близько двох десятків книг, які присвячені українському світу літератури, мистецтва, культури.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку