Дім з єдинорогом: як львівська мисткиня досліджує міжвоєнний модернізм

Хтось втомлено стежкою вгору підіймається на Високий замок. Люди не зауважують невеличкої крутої вулиці Княжої. Тут, під номером 16, є модерністичний будинок періоду міжвоєння. Він відомий також як вілла Галлетів. Саме цей об’єкт у рамках резиденції Modernism for the Future 360/365 (MoFu) досліджуватиме художниця Ольга Кузюра. Вона створить інсталяцію, в якій зафіксує унікальні елементи інтер’єру, розмови з мешканцями та навіть сліди рук попередніх власників квартир. Журналістка "Еспресо.Захід" зустрілась біля вілли з мисткинею, щоб більше дізнатися про роботу резиденції та модернізм у Львові.
 

Практичність та естетика

Ольга Кузюра пояснює, що модернізм – це перший яскраво виражений міжнародний стиль, який з'явився в однакових формах в багатьох країнах одночасно. Проте у Львові він отримав особливе звучання, бо місто активно розвивалося. З'явилася ідея великого Львова. Почали розбудовувати передмістя, зводити будинки навколо красивих паркових зон. І якраз біля Високого замку, 1930 року, з’явилася модерністична камениця архітектора Тадеуша Врубеля. Організатори резиденції обрали для проєкту саме її, бо екстер’єр та інтер'єр збереглися у доброму, дуже схожому до первинного, стані. Якщо порівняти Княжу, 16, то ще така ж будівля є на вулиці Антоновича. Вона менша, але має подібне планування і характерний декор фасаду, барельєф. Художниця наголошує, що в модернізмі йдеться насамперед про нову ідею способу життя. Тобто функціональність, зручність та практичність мають поєднуватися з красою: якщо кожна річ є досконалою у своїй практичності, то вона й породжує естетику.

"Це створювало абсолютно новий рівень житла, новий підхід до матеріалів, декорів, планування, розподілу площ. Звичайно, що стиль не з’являється дуже різко і одномоментно не перекреслював доробку минулого. Ці речі відбуваються плавно й тому на зразках архітектури залишаються приклади декорів з інших популярних напрямів, які домінували в попередні часи. Справді, тут є дуже характерні речі. Наприклад, зигзаги на кованих елементах. Вони є в самому інтер'єрі сходової клітки. Це дуже характерно для арт-деко. Також у Львові є багато прикладів коли в минулому дрібна деталь збільшена у масштабах стає домінуючим композиційним елементом. Тут ми бачимо таке на фасаді", – розповідає художниця.

Фото: Балкон: коли дрібна деталь домінує у композиції

Ольга показує на фрагменти зі строгою геометрією, властиві для пізньої сецесії. Тут плавні декори, сюжетні барельєфи ще більш відшліфовуються і переходять у модернізм. Вілла якраз є прикладом такого переходу.

Барельєф з’явився одразу, коли побудували будинок. У його центрі – жінка з єдинорогом, який у релігіях та культурах має різне символічне значення. Художниця думає, що тут перш за все можна звертатися до єврейської символіки, де єдиноріг – міфічна істота, яка вийшла за Адамом і Євою із Раю, є символом десяти втрачених колін. На барельєфі можна побачити зображення врожаю, який продубльований в інтер'єрі. Тут композиції поєднують земне й небесне.

Фото: Барельєф із зображенням жінки, єдинорога та врожаю 

Біля дверей є дві скульптури з урожаєм. Тут є і зайці, й виноград. Людиноподібна істота має копита.

Фото: Незвичні скульптури біля входу до будинку

"Маємо намір консультуватися з експертами, які більше пояснять про спільні знаменники саме цих декорів. Хочемо дізнатися, наскільки це має зв’язок із релігійним корінням і символікою, яку використовували у єврейській культурі", – каже Ольга.

У квартирі, яка належала власникам камениці і де працює художниця, живе пані Клара. Придбали квартиру 1947 року її батьки. Від того часу тут виросли цілі покоління і вони співіснували з цим спадком. Художниця говорить, що це найбільш яскраво декороване автентичне приміщення. Тут відгукуються елементи, які бачимо на фасаді. Хоч про перших власників будинку є мінімум інформації, це сподіваються виправити завдяки роботі з архівними джерелами.

Читайте також: У Львові  знайшли "нафту". Львівський модернізм відтепер систематизований у нововідкритому Музеї

Змінювалися мешканці й прагнули здобути додаткові площі, перебудовували кімнати. Ольга каже, що зараз є позитивні тенденції, коли добиваються демонтажу добудованих конструкцій. У попередньому плані тут взагалі мало бути три помешкання на трьох поверхах і кілька квартир у партері, але з часом все змінилося. З приходом радянської влади та зміною власників помешкань до первинного стану повертатися стало дедалі важче.

"За будь-яким будинком, за будь-яким предметним матеріальним світом, стоять люди. Завдяки тому, що власники не так часто змінювалися, вдалося зберегти і наповнення помешкання, і каменицю в доволі доброму стані. Старі помешкання у Львові мають трагічну історію, коли власників знищували, а нові мешканці прагнули позбутися від нагадувань про минуле. Але тут симбіоз склався на користь. У кам'яниці є й втрачені елементи. Зберігся гараж, запроєктований з самого початку", – розказує мисткиня.

Навіть якщо не заходити на саме подвір’я, то все можна розглянути з вулиці, хоч фрагменти перебудовані. Збереглися сходи з тераси. Видно все подвір’я. Ольга показує автентичне напівциліндричні заглиблення, що дозволяє отримати додаткове освітлення для сходової клітки.

Фото: Сходи, які з’єднували терасу з подвір’ям

Фото: Напівциліндричні заглиблення дають додаткове освітлення

Про помешкання не раз говорили в мережі. Ним цікавилися історики, колекціонери, фотографи неодноразово робити фотосесії. За словами художниці, люди до такої уваги ставляться з розумінням і цікавістю, тому зараз для роботи з кам'яницею немає перешкод. Єдине – це те, що треба дотримуватися правил карантину, адже частина мешканців – це літні люди.

Зафіксувати відбитки часу

Ольга Кузюра займається живописом, інсталяцією, станковою експериментальною графікою. Вона вже чотири роки створює масштабні графічні інсталяції. Раніше художниця працювала зі схожою темою – 2016 року створила проєкт "Втрачена присутність", присвячений матеріальній культурній спадщині, коли знімала за допомогою техніки сліпого тиснення відбитки нашарувань часу з предметів, які знайшли в помешканнях.

"Речі попередніх власників помешкань було важко знайти. Зберігались окремі елементи інтер’єру. Нові мешканці почали робити ремонти, змінювали столярку і не лише. Ця історія стосується довоєнного Львова в цілому. Елементи ковальства, литва й кераміки масово потрапляли на смітники. Саме зі звалищ вдалося зібрати першу колекцію. У процесі реставрації та очищення знімала на різних етапах відбитки. Найчастіше речі охоплювали міжвоєнний час. Це було свідченням людської присутності, пам’яттю про колишніх мешканців, яких масово винищили", – пригадує Ольга.

Фото: Ольга на Княжій, 16

Художниця у рамках резиденції робить відбитки з паперу технікою сліпого тиснення. Це нагадує принцип деревориту чи лінориту. Проте вона не використовує жодних барвників, а різноманітними технічними засобами знімає відбитки поверхонь. Це може бути метал, кераміка, делікатні матеріали, що бояться контакту з вологою. Також можуть бути вимикачі, декоративні решітки, литво, елементи освітлення. Папір фіксуватиме нашарування пороху, сажі, навіть сліди пальців власників, які могли користуватися цими предметами.

"Часто виробники лишали особливий підпис, дату. Знайти отакий почерк мені дуже цінно, бо це є конкретна особа, яка приклалася до створення об’єкта. Говоримо не тільки про власників, не тільки про тих, хто користувався, але й про творців. Бо це пласт нашої історії, який вирвали. Важливо повернути розуміння цінності матеріальної культури, бо усвідомлення того, що вона є нашою, було втрачено. Це блокує відчуття свободи. Є щось неорганізоване у нашому почутті й розумінні історії. Дотепер маємо складати себе з отаких фрагментів. Треба повернути розуміння, що ця матеріальна спадщина теж є елементом історії кожного", – розказує Ольга.

Важливою частиною резиденції є залучення мешканців, тому окремо покажуть відео та фото. Якщо в попередніх роботах художниця залишала простір для роздуму глядача, то тут сама вирішила, що цінним є розповісти про бекграунд, спільний знаменник. Ольга Кузюра закликає львів’ян досліджувати будівлі, в яких вони мешкають.

Фото: modernism.lviv-online. Інтер’єр однієї з квартир камениці

Підсумком роботи стане серія інсталяцій, яку розмістять безпосередньо на вулиці Княжій. Фінальна виставка відбудеться 2022 року в литовському місті Каунас, а саме – в приміщенні головної пошти. Це буде велика інсталяція з фотофіксацією. Команда резиденції вже думає, як представити каменицю Галлетів.

У Львові проєкт Modernism for the Future 360/365 реалізовує Інститут стратегії культури. Загалом проєкт об’єднує партнерів із чотирьох міст — це Каунас, Кортрейк, Брно та Львів, – і реалізовується за підтримки програми ЄС "Креативна Європа".

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.