Як науковці лікують птахів і повертають їм свободу

Зараз тут є близько 250 мешканців, яких врятували чоловіки. Допомагає їм аспірантка біологічного факультету Франкового університету Марічка Марців. Про роботу центру читайте у репортажі "Еспресо.Захід".

Недалеко за Львовом, у Підрясному, мешкає Віктор. Приїжджаємо сюди сонячного зимового дня. Назустріч вибігають два пси, які тішаться господарю. Біля самих воріт перші клітки, де цвірінькають і свистять птахи. У самому подвір’ї також крилаті. Деякі ховаються під кущами та деревами, насторожившись, що прийшов хтось чужий. З першого погляду непомітний індійський павич-альбінос біжить по снігу.

Павич не боїться холоду

Перших тварин Віктор та Павло врятували ще у школі. Кажуть, якщо любов до тварин з’являється в дитинстві, – то це назавжди. За освітою чоловіки ветеринари, то ж надають допомогу кваліфіковано. 

Частина кліток на вулиці. Вони для тих, хто не боїться холоду. Частина – лише в приміщеннях. Є також вольєри для пташок, які люблять перебувати й на холодному повітрі, і в теплих світлих будиночках: вони можуть перелітати, коли захочуть. Біля кліток є басейни, де птахи купаються та п'ють воду. Віктор застерігає, щоб не варто підходити близько – можна провалитися. Невдовзі Павло гукає: "Марія намочила праву ногу!". "Та я ж тільки трохи. Прямий ефір робила. Там сорока була!", – гукає дівчина й тікає до будинку.

Марічка з колишньою мешканкою центру – видрою

"Боже-Боже, ти ж тут не перший раз! Ти ж знаєш! Ой…", – сміється Віктор, – Добре, що тільки праву". Зітхає і продовжує годувати пташок, говорить з ними. Крилаті прилітають до його рук.

Сорока не боїться Віктора

Заходимо до одного з приміщень, де зимують теплолюбні тварини. Тут два великих акваріуми. Один з них в підлозі. Білі й червоні коропи дивляться і відкривають роти. Віктор вирощує їх. Частина вторгованих за рибу коштів йде на корми для птахів, оскільки утримують все господарство самі ж чоловіки. Біля однієї з великих кліток маленький вольєр. Там живе самка папуги, яка щоразу на зиму через стрес висмикує собі дзьобом пір’я. Павло пояснює, що так вона поводиться через неправильний догляд: позбутися патології неможливо і птах до кінця життя приречений на таке. Біля неї яскравий папуга пронизливо свистить, а інший нявкає наче справжній кіт. "Через те вони й сюди потрапляють, – каже Павло, – не всі вдома можуть звикнути до звуків й витримати. І сусіди не можуть. Буває, що люди забирають їх в офіси. А тоді вже всі працівники моляться, коли ж папугу заберуть. Ці папуги дуже голосні".

Папуга Крамера

Маленька пташка вилітає з клітки. У неї проблеми з лапами. Чоловіки ловлять її. "Це рогатий жайворонок. Добре, що почав літати й рухатись. Він з Півночі мігрував. Дасть Бог, скоро оклигає", – каже Віктор.

Полохливий рогатий жайворонок

А ось на найсвітлішому місці два шпаки. Вони також нетутешні й потрапили до України контрабандою. Віктор розказує, що кожного року є мода на якусь тварину: "Люди з-за кордону починають привозити тварин. Часто нечесним шляхом. От як з азійськими черепашками колись. Їх тисячами привозили. Прикордонники чи самі контрабандисти звірят випускали. Люди з Мостиськ дзвонили нам і казали, що в них по городах отаке-то повзає. Це наша дійсність. В Америці відправили б їх десь назад в Азію, а наші викинули".

Павло пригадує, що коли забрали шпаків, то не могли визначити вид: "Це було пізньої осені. Вони сиділи надуті, не звертали уваги на корм й помирали. Ми визначали їхній вид добрих пів години. Не могли нічого зрозуміти. Настільки змінилися зовнішньо. До когось дійшло, що це шпаки, потім – що вони з Африки. Потім – що цей шпак має перебувати у температурі більшій, ніж 20 градусів. Тоді швидко поставили клітку на калорифер. За 15 хвилин вони почали рухатись. Розморозили! Почали їсти".

Врятований глянцевий шпак з Африки

"Раз-два! Біжи вперед. Вони самі повибігають. Це голубки. А ось качечки заховалися. Бачиш, які вони? Зараз повибігають", – відкриває мені клітку Віктор й пригинає гілки, з яких сиплеться сніг. Птахів фотографувати важко. Вони швидко пурхають і ховаються. Або ж бігають, як ця каліфорнійська перепілка або золотий чи діамантовий фазани.

Золотий фазан

Діамантовий фазан

"Білочки! А вони у вас звідки?", – йду до клітки. Це сибірські білки (талеутки). Їх 20 років тому привезли з Криму. Вони блакитні, а на зиму стають попелястими.

Ще один павич, але вже синій, вилітає на дерев’яну гойдалку. Озирається, перелітає і ховається між гілля ялинки. Снігурі, каролінки, костогризи, качки, сороки, галки, сойки, припутні – птахи не бояться чоловіків і чекають на їжу.

Павич

З будинку виходить Марія. "Ти перезулась в мої чоботи! Вони так гарно ще ні на кому не виглядали", – сміється Віктор.

Зерноїдні мешканці щодня з'їдають відро корму. За пів року, як підсумовують чоловіки, на все витрачають близько 20 тис. Деякі складники кормів дорогі, але без них птахи не виживуть. Наприклад, ціна мучного черв'яка сягає 350 грн, а ще доставка. Дорогим є і насіння соняшника.

Качка каролінська

"Цього року взагалі з кормами дуже проблеми. Якщо торік могли знайти насіння соняшника по 7 грн за кілограм, то цього важко й за 15. Ми купуємо якісний. Не такий, що вкрали з-під комбайна і він за місяць покрився пліснявою. Якщо таким годувати, то з часом накопичаться токсини і птах загине. Доходило до того, що за кілограм якісного насіння хотіли 28 гривень!", – розказує Павло.

Проте птахи не харчуються однотипними кормами. Віктор пояснює, що важко казати, що тварина є повністю м’ясоїдна: у природі вона їсть мишу, в якої повний шлунок зерна. І якщо годувати м’ясом, то птах помре: "Це не собака чи кіт, яким потрібен хороший однотипний корм протягом усього життя. Якість і кількість якого можна легко контролювати. Пташкам треба давати багато зернових й вони собі вибирають. Складників має бути близько 20. Тиждень дзьобають насіння соняшника, а потім кидають й переходять на просо чи кунжут. Не вгадаєш, коли що хтось хоче їсти".

Розела пенанта

До слова, птахи не можуть перетравити сухого і грубого зерна. Якщо хочете у холодну пору підгодувати крилатих, то варто давати культури, які мають лушпиння – сонях або ріпак. Пшеницю чи кукурудзу потрібно замочити або подрібнити. Пояснюють, що горобець, звісно, може з’їсти, але не має скільки ферментів та вологості, щоб все перетравити. Віктор каже: "Каша збільшується у кілька разів. Всипали склянку каші – вийшла кастрюля. Уявіть, що буде, якщо з'їсти стакан сухої каші? Тому тут все, як в людей".

Щотижня до реабілітаційного центру приносять нових пташок. Найбільше – наприкінці весни та на початку літа, коли з'являються пташенята й починають випадати з гнізд. Павло каже, що маленьких й неоперених брати не можна взагалі, бо точно не виживуть. Це потрібно розказувати людям з самого малку.

Сорока

Хижих пташок (сов та яструбів) люди знаходять біля траси. Павло розказує, що вони хворіють, бо здорову тварину навряд зіб’є машина: "Бувають ще після отруєнь або з глистами. Деколи є стріляні, але цього року їх набагато менше. Птахам, щоб відновитися, потрібен час. Деколи може вистачити й тижня. Але для більшості – це місяць. Головне облаштувати умови, щоб пташка себе не покалічила".

Щодо дрібних птахів, то у них теж може бути отруєння. Павло говорить, що найчастіше вони страждають, коли мають стресові ситуації. Тоді втікають в різні боки й б’ються у вікна, бо не бачать скла: "Постійно приносять з-під диспетчерської вежі аеропорту. Приносять з міста, де є будинки з великим склом. Постійно є птахи й важко вести облік".

Майже всі тварини після реабілітації готові повертатися до природного середовища. Проте є і такі, що стають ручними. Як от сороки та сойки. Вони приречені жити до кінця життя в клітці. Якщо ж випустити на волю, то пташки не бояться людей.

"Приходить весна, пташка ходить за якоюсь бабусею, а та її сапкою добиває. Потім сюди приносить і питає, чи нам таке треба. Тому до кінця днів сойки й сороки мають бути в хороших умовах неволі. Інакше не виживуть. Це як і папуги. Щодо останніх, то є дві розповсюджені причини, чого люди віддають. Через шум їх приносять. Вони всі є зграйні птахи. Їм постійно треба жити в зграї", – пояснює Павло.

Також не можуть покинути центр двоє яструбів (перепелятників), яких випустили п'ять років тому. Взимку хижаки прилітають щодня сюди та ловлять горобців.

Павло та Віктор готуються відпускати зимняка на волю

Сьогодні з "Вільних крил" повернуться на волю два вилікувані птахи – зимняк, якого приніс Юрій з дружиною зі Львова, і довгохвоста велика сова, яку рятував Богдан з Нового Роздолу. Перший жив тут понад місяць, а друга – три тижні. Сову поклали в переноску. На зимняка чоловіки одягають спеціальну шапку – клобук. Це потрібно, щоб не травмувати й не лякати.

Довгохвоста сова

Їдемо за село. Птахів випускають у різних середовищах. Виходимо на просторе поле. Віктор знімає із зимняка клобучок. Хижак летить й перетворюється у крапку на блакитному тлі неба. На черзі сова. Їдемо вже в Кожичі. Тут буковий ліс. Чоловіки відкривають переноску і птаха безшумно вилітає і пурхає між гілля. Кілька хвилин птаха роззирається і летить геть.

Віктору вдалося сфотографувати зблизька колишню пацієнтку. Фото: Віктор Шельвінський

Не у всіх така щаслива історія. Деякі крилаті не можуть жити на волі, бо  сильно травмувалися. Тримати таких на постійній основі тут не можуть.

"Хоч першу допомогу надаємо всім, але не можемо довго тримати. Вони постійно нагромаджуються. Найчастіше стараємось віддавати в Центр реабілітації тварин Галицького національного парку. Там гарний догляд і умови. Зараз у них 28 лелек, які не полетіли. Вони покалічені, проте в парку є кілька гектарів землі. Цього достатньо, щоб буськи не ходили по коліна в багні. Це яке не яке, але життя", – розказує Павло.

Птаха повертається до лісу

Торік команда створила сторінку "Вільних крил" в інстаграмі та фейсбуку, яку веде Марія. Дівчина пояснює, що необхідно постійно нагадувати про себе людям. Переважно сюди приїжджають бьордвочери – люди, які люблять спостерігати за птахами. Марія каже, що в Європі та світі це поширене явище: "У Львові близько чотирьох років існує проєкт "BirdId Ukraine", який з 2017-го координує Ганна Кузьо. Його фінансує норвезький університет Nord. Коли перший раз набирали людей, то думали, що їх буде недостатньо. Але тоді було близько 100 охочих! Ми мали навіть відбирати. Ці курси є у Львові, Києві, Кам’янці-Подільському. Хотіли у Дніпрі відкривати".

Команда розповідає, що центр підтримують волонтери та небайдужі люди працею або фінансами. Допомогти центру може кожен (Приватбанк 4731 2191 0323 0177, Монобанк 5375 4141 0934 6832 (Павло Кручок).

Зараз у "Вільних крилах" добудовують ще великі вольєри. Також облаштовують місце, яке могло б стати лекторієм: мріють вчити дітей і студентів, як правильно поводитись з птахами й пояснювати, що тварина, – це не подарунок, а відповідальність.

Про реабілітаційний центр "Вільні крила" дивіться у відео.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.