live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Той, хто розучився малювати сірість. Відкрилася виставка Ігоря Гапона


фото: Фото Ярини Коваль
Експозицію без жодних офіціозів розгорнули у Національному музеї.

Тихо, без будь-яких промов та офіціозів (бо ж карантинні обмеження), відкрилася у Національному музеї у Львові виставка живопису Ігоря Гапона. Уже третя для художника у цьому поважному культурному осередку. Об'єднавши роботи за останні п'ять років, присвячена вона 60-літтю митця, яке Ігор Гапон відзначить за тиждень, інформує "Еспресо.Захід".

Щоразу, коли зустрічаєшся із творчістю того чи іншого митця, згадуєш, а що ти про нього знаєш, де перетиналися ваші шляхи-дороги. Ігоря Гапона із більш як сорока років його творчої праці – понад двадцять знаю точно. Все змінюється – незмінною залишається любов цього живописця до Карпат та небажання опинятися в центрі уваги.

Коли Ігор Гапон у цьому ж таки Національному музеї мав виставку п'ять років тому, то через хвилювання він, замість зробити два кроки вперед – до мікрофона (коли отримав на урочистому відкритті слово як призвідця дійства), – зробив ці два кроки назад, за спини всіх, хто офіційно виголошував про нього теплі промови. У цей неусвідомлений порух уклалася вся його натура – людини скромної, негучної, сором'язливої, не схильної до загальної уваги до себе. Натура художника, живопис якого фахівці називають не лише сильним, а й стовідсотково – самодостатнім.

"Не вік і не історичний час зі ситуативними суспільними настроями міняють Ігоря Гапона, – написав про нього в анотації до виставки мистецтвознавець, проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців. – Його міняє сонце, особистий досвід опанування простором, реакції на повітряність у різних природних та урбаністичних середовищах. Переміни в малярстві зумовлені внутрішніми перетвореннями, які, здавалося б, зовсім непомітно, та все ж відбуваються у творчій натурі автора. Колірна променистість визначила саму форму його ліричного світогляду, в якій він утверджує власну емоційну ідентичність. Тому ціла колекція нових живописних творів Ігоря Гапона – це своєрідний променад у концентраті вражень, які здобуває цей знаний художник щоденно та наполегливо".

Цікаво, що Ігор Гапон належить до рідкісної категорії митців, які, раз обравши творчу дорогу та способи образотворення, спроможні цілеспрямовано йти в одному напрямку, нікуди не звертаючи. Як коли ще будучи студентом спочатку тоді ще Львівського училища прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша, а згодом Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, він любив разом з приятелями виходити в місто й малювати чи то будинки у променях вранішнього сонця, чи то храми при світлі ліхтарів, так і дотепер він неймовірно любить пленерну працю.

"Вважаю, саме завдяки пленерам я нині такий, як є, – ділиться зі мною думками Ігор Гапон. – Бо збираються різні художники, різні живописні школи, і ти, хочеш-не хочеш, порівнюєш себе з ними, вчишся від них, а вони від тебе. Оцей взаємний енергетичний обмін, спілкування дуже багато дають, без них я вже не можу. Це – наче дихати, попри те, що пленерний жанр простим назвати доволі складно. Адже пленеристи часто-густо пасують перед новим середовищем. А мені навпаки цей виклик цікавий. Колись в плані колористики я вважався доволі похмурим художником, а тепер сірість малювати просто не можу".

Як зауважив Ігор Гапон, колишні пленери в Криму (а згодом в Ізраїлі) навчили його оперувати сонячними барвами, показали, як ця насиченість кольору може звучати. Харківські художники приваблювали тим, що мають дуже добру школу з давніми традиціями, ретельно все промальовують, до найменших деталей. Донецькі (які теж є добрими реалістами) тим, як рельєфно, без страху, кладуть на полотно фарбу. Закарпатські – своїми кольоровими гамами та декоративністю, яка наближена до львівської малярської школи.

"Коли я приходжу на весняні чи осінні салони до Львівського Палацу мистецтв, мене трохи лякає, що реалістичних робіт на цих салонах – одиниці, – каже Ігор Гапон. – Ще менше добрих реалістичних робіт. Тобто реалістична школа щезає. З іншого боку, художники часто думають – от наляпали фарби на полотно, вставили ту ляпанину в дорогу раму – і то вже є абстрактне мистецтво. Не є. Добрих абстракціоністів – теж одиниці. Отакий ось парадокс, вирішення якого не мій клопіт. Я просто щоденно роблю те, що люблю, вмію і з чого живу. І переконаний, що, дослухавшись до себе, навіть в узвичаєному можна завжди знайти власну стежку. І бути цікавим для інших без епатажу, барабанного бою і всієї тієї сухозлотиці, яка часто-густо супроводжує сучасне мистецтво, однак має з ним мало спільного".

Фото і відео Ярини Коваль

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал

Все по темі

новини партнерів

29 листопада, 2020 неділя

28 листопада, 2020 субота

29 листопада, 2020 неділя

28 листопада, 2020 субота

27 листопада, 2020 п'ятниця

26 листопада, 2020 четвер

Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Введіть слово, щоб почати