"Файній галицькій господині не пасувало замовляти готову їжу", – Ірина Масленікова

Про спільноту "Страви файних господинь" не чули хіба ті львів'янки, які не зареєстровані у Facebook. Нині група налічує майже 140 тисяч учасників та учасниць. Хтось пропонує свої страви й у такий спосіб заробляє на хліб, хтось замовляє торти на свята чи страви на щодень. А хтось просто переглядає стрічку, аби знати, що нині модно готувати, потім шукає рецепти в суміжній групі "Рецепти файних господинь". Обидві спільноти заснувала львів'янка Ірина Масленікова. Вона медик за фахом і багатодітна мама, а кулінарія тривалий час була просто її хобі. Про те, як виникла ідея створити "Страви файних господинь" і як згодом хобі переросло в бізнес, який фактично дає заробіток сотням "файних господинь", які готують на замовлення, Ірина Масленікова розповіла "Еспресо.Захід".

– Мене дуже захоплював інтернет, адже він давав можливість швидко знаходити потрібну інформацію. Коли зареєструвалась у Facebook – я там буквально зависла. Була вражена можливостями спілкування, швидкої комунікації. Тоді саме створювались перші барахолки, і вони дуже швидко поповнювались учасниками. На тих барахолках у Facebook було все – і білизна, і тварини, і посуд. Між цим часом з'являлися пости, де дівчата пропонували свою випічку, – каже Ірина Масленікова. – На той час замовляти страви не було популярно. Хтось із родичів міг на весілля допомогти напекти пляцків, але замовляти готові страви додому... Це було якось соромно. Галицькій господині не пасувало замовити торт, а не пекти самій. Навіть потім, коли вже існувала моя група, було багато анонімних постів-замовлень. Особливо – купівля торта на день народження. Бо це наче святий обов'язок мами – спекти торт своїй дитині на день народження і нарізати олів'є. Навіть якщо ти робитимеш це до п'ятої ранку.

"Спартак" – найпопулярніша випічка серед львів'ян. У Львові організовували цілий фестиваль "Спартакіада", на якому можна було скуштувати навіть морозиво "Спартак".

Я тоді на тих барахолках почала пропонувати свою випічку у форматі аукціону. Пекла чізкейки. На той час то було таке модне слово, не всі знали, що це, тож часом замовляли з цікавості, робили ставки. Такі аукціони проводила щоп'ятниці і вони були успішними. Я мала деякий заробіток. З часом зрозуміла, що їжа не дуже гарно виглядає серед інших речей, тож вирішила створити окрему групу лише з їжею. Коли розповіла про свою ідею рідним, вони дивилися на мене квадратними очима, не розуміли, про що я. Але я таки створила її, і вона почала дуже стрімко розвиватись. Мені допомогла власниця "Львівської барахолки" Вікторія Продан. Ми здружились і вона підказувала, як наповнити групу. Мені не довелось "вербувати" учасників, як тепер часто роблять. Тоді це було актуально, і дівчата самі реєструвались у групі.

Але тепер "Страви файних господинь" – це не просто група в соцмережі. Це ще й успішний бізнес-проєкт. Як ви зрозуміли, що на цьому можна заробляти?

До часу, коли почала заробляти на "Стравах файних господинь", пройшло чотири роки від заснування групи. Вона забирала багато часу. Крім того, я ще й організовувала різні офлайн-заходи: розпродажі, розіграші тощо. Між цим я народила четверту дитину. Діти підростали. І в мене постав вибір – або я повертаюсь на свою попередню роботу (за фахом я лікар), або продовжую займатись групою. Але тоді це заняття має приносити якийсь дохід. І я ввела абонплату в групі для тих учасників, які щось продають. Це було 50 грн на місяць. Цю суму можна було "відбити" буквально за один торт, тож це не відлякало учасників. Нині у нас є певний кістяк: люди, які приєднались у перший рік. Вони дуже активні не лише в групі, а й усіх благодійних та комерційних заходах, які я організовую, на ярмарках Finefood. Ми з ними дружимо. Певна кількість учасників приєднується щомісяця, але вони не завжди залишаються. Не у всіх виходить. Часом люди думають, що достатньо розмістити один раз пост і ти вже станеш успішним і багатим, матимеш купу замовників.

А від чого залежить, будуть у тебе замовляти страви чи ні?

Основне – любити те, що ти робиш. Навіть якщо ти не відразу готуєш, як професійний кухар, раніше чи пізніше навчишся це робити. Але щоб продавати свої страви в Інтернеті, недостатньо лише вміння готувати. Дуже важливим є гарний опис та вдалі фото. Люди взагалі переважно обирають очима, особливо їжу. Тому насамперед звертають увагу на фото, а вже потім на текст. Хто не надає значення вигляду страв, втрачають замовлення. Натомість деякі кухарі користуються послугами фуд-фотографів, і це виправдовує себе. Крім того, дуже важливою є доставка. Покупець уже звик до комфорту, тому робить вибір на користь тих виконавців, хто пропонує доставку до дверей.

Якщо замовник незадоволений стравами, які йому приготували, чи привезли їх невчасно, є якісь санкції до кухаря? Чи все ж замовник і виконавець мають з'ясувати стосунки між собою?

Ми завжди даємо можливість висловити свою точку зору обом сторонам конфлікту. Тобто спочатку пост пише той, хто незадоволений. Він повністю описує ситуацію зі свого боку. Інша сторона пише інший пост, у якій пояснює причини, чому так трапилось. Ці пости не коментуються. Кожен учасник може їх прочитати і зробити для себе висновки. Далі замовник і виконавець уже у приваті вирішують між собою, чи буде якась компенсація тощо. Але якщо є явні порушення з боку виконавця, наприклад, невчасно чи неякісно виконане замовлення, таких учасників ми видаляємо з групи. Навіть серед моїх колежанок були випадки, коли вони не змогли залагодити ситуацію з замовником, то я їх видалила. Я завжди прошу учасників: якщо ви незадоволені виконанням замовлення, пишіть про це. Це запобігає подальшим неприємним випадкам. Бо ж якщо людина не знає, що вона щось робить неправильно, вона так працюватиме й далі.

Через що найчастіше бувають претензії до виконавців? Можливо, економлять на складниках?

Ні. Найчастіше люди не розраховують своїх можливостей. Особливо це стосується новачків. Знаєте, я найбільше боюся свят – Великдень чи Різдво. Бо тоді дуже багато замовлень і дехто сподівається заробити на цілий рік. В результаті бере таку кількість замовлень, для якої треба цілу армію кухарів. Врешті вони не встигають якісно все зробити, запакувати, вчасно доставити.

За шість років існування групи змінились уподобання замовників?

Як і раніше, у нас найбільше замовляють торти і випічку. І за ці роки дуже змінились декори. Дуже рада, що уже відійшли мастичні торти. Потім була хвиля мусових тортів, але пік їх популярності теж минає. Тепер найпопулярнішими є звичайні коржеві торти з дуже цікавими наповненнями, екзотичними смаками. Проблем з сировиною нині нема – все можна замовити через Інтернет. Але при цьому дуже популярними є класичні пляцки. Наприклад, традиційний сирник замовляють значно частіше, ніж чізкейк.

На другому місці – напівфабрикати. Тобто це звичайна домашня їжа, яку можна закинути в морозильник, а за потреби швидко розігріти й нагодувати родину. Це вареники, голубці, млинці. Їх найчастіше замовляють ті, хто багато працює і не завжди має час готувати.

У перші два тижні карантину, коли всі раптом залишились вдома, у нас активність впала на 25%. Ніхто не розумів, що буде далі, тож не поспішали витрачати гроші. Але поступово активність відновилась і навіть з’явилось більше замовлень. 

Як змінився попит на домашню їжу від початку карантину, адже люди більше часу проводять вдома, тож можуть готувати самі?

Десь у перші два тижні карантину, коли всі раптом залишились вдома, у нас активність впала на 25%. Ніхто не розумів, що буде далі, тож не поспішали витрачати гроші. Але поступово активність відновилась і навіть з’явилось більше замовлень. Бо кафе та ресторани не працювали, та й досі не всі наважуються йти в кафе, воліють замовити їжу додому. Насправді, кулінарія зараз процвітає, бо багато людей мають вільний час і пробують щось готувати на продаж. Але, гадаю, це на рівні експериментів, адже це важка праця, і щоб на цьому заробляти, треба працювати на кухні цілими днями.

Чи багато серед "файних господинь" чоловіків?

Кількість чоловіків серед наших учасників поступово збільшується. Але вони здебільшого замовляють їжу, а не готують. Та є й кухарі. Чоловіки переважно пропонують барбекю чи інші страви з м'яса. Є один хлопець, який робить вареники. У нього високий рейтинг і багато замовників. Я є постійною замовницею в одного з наших сушистів – він їх дуже смачно готує, смачно описує і робить красиві фото. Взагалі я рідко замовляю щось у групі. Щоденні страви готую сама і отримую від цього задоволення. Але не бачу нічого поганого, аби замовити, наприклад, страви чи кейтерінг на дні народження. Це не лише економить багато часу, а й дає можливість мамі святкувати з усіма, бути врівноваженою та виспаною, а не перевтомленою.

Команда "Файних господинь" на ярмарку Fine Food торік. Цього року через карантин він не відбувся

Наскільки важливими для підтримки групи "Страви файних господинь" є ярмарки та фестивалі, які організовуєте офлайн?

Заходи офлайн – це ще одна моя велика любов. Я люблю їх і організовувати, і брати участь. Мені подобається родинна атмосфера на наших заходах. Навіть дівчата, які поруч продають однакову продукцію, не є конкурентами. У нас майже всі уже знайомі сім'ями, знають, як звати дітей, хто де вчиться. Хоча організація забирає багато сил, кожен фестиваль чи ярмарок дає заряд на цілий рік. І мені тепер дуже бракує саме таких живих заходів. Але під час карантину не бачу можливості для їх проведення.

Фактично, усі, хто більше місяця готує на замовлення, мали б реєструватись як підприємці. І виїжджати з домашньої кухні. Готувати вдома – це неправильно.

Знаю, що ви постійно стимулюєте учасників групи реєструватись підприємцями, розвивати бізнес. Чи багато учасників, які від оголошень у "Стравах файних господинь" доросли до створення власного підприємства?

На початку створення групи були одиниці, хто реєструвався як підприємець. Але нині в нас уже чимала кількість "файних господинь", які офіційно оформлені і навіть мають найманих працівників. І їх кількість постійно зростає. Я за те, щоб працювати у межах чинного законодавства. Я теж працюю офіційно. У мене навіть не ФОП, а ТзОВ. І якщо хтось таки хоче офіційно зареєструватись як підприємець, я з великим задоволенням розповідаю, з чого треба розпочати, до кого звернутись. Фактично, усі, хто більше місяця готує на замовлення, мали б реєструватись як підприємці. І виїжджати з домашньої кухні. Готувати вдома – це неправильно. Однозначно, це має бути нежитлове приміщення з усіма умовами. Це абсолютно реально втілити в житті, і не настільки затратно, як часом думають.

Усі фото надала Ірина Масленікова

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал