"Кишенькова країна"

Команда зі Львова створила мобільний додаток, який за допомогою технології доповненої реальності оживляє листівки з архітектурними пам'ятками України. Влаштувати собі віртуальну екскурсію по знакових туристичних місцях тепер реально за допомогою смартфона. Для цього створені спеціальні сувенірні листівки, які можна сканувати додатком "PocketCity AR" й отримати тривимірну модель замку, палацу чи інших цікавих місць з аудіогідом українською та англійською мовами.

Проєкт "Кишенькова країна" – це наймасштабніше 3D-оцифрування об’єктів культурної та архітектурної спадщини України, яке було здійснене за підтримки Українського культурного фонду (УКФ). Автори цього проєкту – засновники компанії SKEIRON – кажуть, що таким чином хочуть популяризувати внутрішній туризм і привернути увагу до руйнування історичних пам’яток.

Також це має й важливе символічне значення, адже творцям проекту вдалося охопити усі 24 області України й навіть АР Крим. Вони пояснюють, що, розповідаючи про визначні місця України, просто не могли оминути й сучасної історії і для них принциповим було показати, що Україна – єдина.

Отримати листівки можна безплатно за посиланням.

Компанію SKEIRON заснували 2016 року троє львів’ян – Андрій Гривняк, Юрій Преподобний та Володимир Заяць. За кілька років їхня команда реалізувала низку проєктів "Кишенькове місто: Львів", "Кишенькове місто: Чортків", соціальний проєкт "Відчуй Україну на дотик: Львів" – щоб незрячі діти могли руками побачити архітектуру навколо них. Також сканували Тартаківський палац для подальшої реконструкції в проекті "Тартаків & Тартак" на Львівщині.

Фото: Катерини Москалюк

Один зі співзасновників – Юрій Преподобний розповів "Еспресо.Захід", як доповнена реальність може допомогти в популяризації історичних пам'яток, а також як їм вдалося оцифрувати об’єкти на окупованих територіях.

Можете розповісти, як працює доповнена реальність і де вона застосовується? Технологія ніби не нова, та все ж для багатьох ще не відома.

Доповнена реальність – це коли ми за допомогою різних ґаджетів можемо бачити якісь речі, яких насправді немає. Якщо для цього використовувати телефон, може бути кілька способів. Один – це коли телефон аналізує свою базу даних (наприклад, у нас в проекті базу даних поштівок) і добирає необхідну 3D-модель. Інший спосіб – це коли телефон за допомогою камери сканує й аналізує навколишнє оточення і на основі цього сам будує собі 3D-поверхню і може там розставляти різні об’єкти. Як от персонажа з гри, якого було би видно тільки на смартфоні. Це добре ілюструє, наприклад, гра PokemonGo.

Одне із застосувань цієї технології – в туристичній сфері. Коли проводять екскурсії, дають людям окуляри або iPad, і програмне забезпечення ніби домальовує їм пам'ятку. Зараз такий проект реалізовується під Львовом – "Древній Звенигород", де відвідувачі зможуть віртуально погуляти по місту, якого вже немає.

Також це використовується в інженерії. Недавно українська команда розробляла дуже крутий AR-додаток, де вони показували у доповненій реальності комунікації міста. Це дуже важливо для різного роду інженерних робіт. Скажімо, якщо є потреба знайти якусь велику трубу чи кабель, то можна взяти спеціальний шолом і JPS-пристрій, щоб підвищувати точність свого позиціонування, включити цей софт і бачити, де які комунікації лежать.

Технологія доповненої реальності не обмежується якимсь одним використанням, вона надзвичайно широка, і люди нині тільки вчаться з нею працювати.

Якщо говорити про ваш проєкт "Кишенькова країна", то як там використані можливості доповненої реальності?

Ми зробили сувенірні комплекти з поштівками, які представляють знакові об’єкти з цілої України. Маючи ці поштівки, людина завантажує додаток на смартфон, наводить камеру на них і бачить цю пам'ятку у 3D. Це виглядає так, ніби у вас насправді на руці є щось.

У вас у проекті також показано щонайменше дві пам’ятки з окупованих територій або з територій, де тривають бойові дії. Як вам вдалося оцифрувати "Ластівчине гніздо" в Криму і Донецький аеропорт, не будучи там?

Насправді в нас є три пам’ятки, які тією чи іншою мірою стосуються війни. Ще будинок з муралом вчительки в Авдіївці. Ми хотіли його показати як такий символ втрачених доль людей, які там жили.

Дійсно, на окуповані території ми не їздили, а щоб оцифрувати "Ластівчине гніздо", використали дуже багато матеріалів тих російських туристів, які там тепер відпочивають і виставляють ці відео в інтернет. Ми без жодних докорів сумління просто взяли ці матеріали окупантів, проаналізували відео, розбили їх у відповідних програмах на кадри і на основі цього вже могли моделювати 3D. Більшість наших об’єктів скановані за допомогою технології фотограмметрії. Це коли ми беремо десятки, сотні або в деяких випадках тисячі фотографій, аналізуємо їхні параметри і створюємо на основі цього тривимірну модель. Багато робиться у напівавтоматичному режимі за допомогою різних софтів, багато робиться вручну. Так от, з "Ластівчиним гніздом" не було жодних проблем щоб створити його модель на основі відео з інтернету.

З Донецьким аеропортом був трохи інший підхід. Річ у тім, що для фотограмметрії відео мають бути специфічні. Якби була зйомка з дрона, який облітає його навколо, тоді це можна було б використовувати. Але були лише різні статичні матеріали, тобто зняті з однієї точки. Тому ми вже дали волю 3D-художникам, які на основі різних референсів (допоміжних зображень. – Ред.) моделювали все з нуля.

В якому стані аеропорт у вас представлений?

У нашому проєкті він показаний якраз у стані на період бойових дій. На ньому видно багато різного роду пошкоджень, брудних слідів, відсутні певні елементи будівлі. Також ми розмістили там український прапор, тому що хотіли показати людям історію.

Власне, на етапі добору об’єктів в нас була дискусія, що саме має потрапити в цей перелік. Ми показуємо будівлі, які дуже добре символізують архітектуру й історію певного регіону – наприклад, замок Паланок на Закарпатті. А говорити про Донецьку область і про Крим і жодним чином не згадати, що там відбувається, не було би правильно. Тому в Криму ми показуємо "Ластівчине гніздо" і говоримо, що це наша земля. У Донецьку згадуємо про війну і називаємо речі своїми іменами. Нехай люди, які отримають ці поштівки, знають, що в Україні відбувається.

Як розходяться ці поштівки? Багато їх уже замовляють?

У нас в рамках цього проєкту доступна відкрита Google Форма на передзамовлення для всіх людей та громадських організацій. Зараз ми отримали передзамовлення десь на одну третину всіх наборів. Десь за тиждень-два вже будемо відправляти перші партії. Багато з тих поштівок поїдуть за кордон, бо є люди, які сумують за рідними місцями. Сподіваюсь, що для більшості людей  буде дуже приємно отримати такий сувенір і що він викличе в них чудові емоції. Щось схоже було з Чортковом, коли нам писали люди, щоб ми відправили листівки до Польщі їхнім родичам, бо вони родом якраз із Чорткова. Нам зі свого боку було дуже приємно, що ми популяризуємо країну в такий не зовсім стандартний спосіб.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал