За прогул уроків відібрали… подушку!

Львів’яни були освіченими завжди. Ще із часів заснування міста сфері навчання приділяли неабияку увагу. Найбільший внесок у науку припадає на часи розквіту міста – так званий період "бабці Австрії". Старший науковий співробітник відділу "Музей історії Львова" Львівського історичного музею Ярослав Бишкевич зазначає, що у фондових групах є матеріали, з яких можна дізнатися про освіту у місті Лева. Він досконало вивчив ці документи та поділився своїми знахідками з журналістом "Еспресо.Захід".

"Діти бояр та шляхтичів часто здобували початкові знання вдома. Натомість при церквах, костелах і синагогах з давніх давен функціонували школи. До приходу австрійської влади початок навчального року, розпорядок дня регулювали в храмі, при якому працював навчальний заклад. Здебільшого освіту здобували хлопці. Вчитися починали в 5-6 років", – розповідає Ярослав Бишкевич. Так тривало до 1772 року, поки Львів не перейшов до складу Австрійської імперії.

Доти освіта в місті акцентувалася на релігії. Дітей у школах хоча й навчали читати, писати та рахувати, все ж головною метою вважали духовні знання. Львів’яни належали до православних, уніатських (греко-католицьких), римо-католицьких та апостольських (вірменських) громад. Також тут мешкало чимало сповідників юдаїзму. Тож дітей виховували з урахуванням їхньої віри.

Австрійська ж влада взяла курс на освітню реформу. У 1775 році Марія-Терезія підписала Всезагальний шкільний порядок, згідно з яким запровадили обов’язкову початкову освіту. З’явилося три типи шкіл – нормальні, тривіяльні та парафіяльні.

З того часу всі хлопчики та дівчатка – як із заможних, так і з найбідніших верств населення (у тому числі й ті, чиї батьки відробляли панщину) – з 5-річного віку зобов’язані були навчатися.

Нормальні школи функціонували за державної підтримки, у них були чотири класи. Оскільки навчання у третьому та четвертому класах тривало по два роки, діти там здобували знання протягом шести років. Викладали німецькою мовою.

Тривіяльні існували за рахунок шкільних фондів і нараховували три класи. Оскільки навчання в останньому продовжувалося два роки, учні «гризли граніт науки» упродовж чотирьох років. Викладали там місцевими мовами – німецькою, українською або їдиш.

Парафіяльні школи працювали при храмах та мали лише один клас, у якому діти навчалися протягом двох років. Викладали у них також місцевими мовами. Також відкривалися змішані німецько-єврейські школи. У парафіяльних закладах релігія залишилася основним предметом, а у нормальних школах її не викладали взагалі.

Навчальні заклади відкрили у всіх населених пунктах. Після їх закінчення, за законом, можна було вступати до гімназії. Випускники нормальних і тривіяльних шкіл, які працювали переважно у Львові, так і робили. Натомість випускники парафіяльних, які, зазвичай, функціонували у селах, часто тут свою освіту й завершували. Шляхтичі вважали, що "хлопу навчатися не потрібно взагалі". Проте австрійський уряд за такі висловлювання міг позбавити титулу, тому всім доводилося миритися з ситуацією. Нерідко діти вельмишановних громадян сиділи за одною партою з кріпацькими.

Інша річ, що не всі верстви населення ставилися до науки сумлінно. Якщо міщани дотримувалися закону та пояснювали дітям, що знання – потрібні, то селяни вважали освіту марнуванням часу. Відомі випадки, коли батьки приносили вчителю яйця, курку та інші хабарі, аби той писав, що їхнє чадо відвідує заняття, хоча насправді воно в той час опановувало премудрості сільського господарства. Подейкують, саме тоді у нас з’явився звичай давати хабарі за навчання, який згодом прийшов і до міста. У Львові ж на той час не біло такого поняття, як "прогули". За цим суворо стежив місцевий уряд.

"Одного дня моя бабуся, яка була школяркою в ті часи, не прийшла на заняття без поважної причини. До них додому прийшли стражі порядку та як штраф забрали… подушку", – розповідає пан Ярослав.

Навчальний рік починався у різний час – це залежало від національно-релігійної громади. У римо-католиків – після 8 вересня, тобто – після Різдва Пресвятої Богородиці. У православних і уніатів – також по завершенні цього свята, але, згідно з юліанським календарем, після 21 вересня. Іудеї йшли до школи також у другій половині вересня – після Дня прощення. Протестанти (євангелісти) вели дітей на навчання ближче до 10 жовтня, коли закінчувався Octoberfest.

У 1798 році у Львові функціонували одна нормальна, дві тривіяльні та три парафіальні школи. Населення міста у той час нараховувало до 20 тис. громадян. У 1830 році вже працювали дві нормальні, п’ять тривіяльних і три парафіальні школи. "Про кількість шкіл у Львові пише інформаційний довідник "Історія столичного міста королівств Галіції і Льодомерії Львова", виданий у 1829 році як реакція на закриття релігійних споруд міста", – пояснює Ярослав Бишкевич. Основними предметами навчання тоді були українська, польська, німецька мови та читання. А також арифметика, домашнє зарадництво, руханка, природознавство, історія, рідний край, пізніше – рисунок. Викладали також релігію, але – не всюди.

Підручник з арифметики

До 1924 року чіткої системи оцінювання знань не було. "А от фізичні покарання – дозволяли. Причому це стосувалося як хлопців, так і дівчат. Популярною була так звана "осляча лавка" для учнів, які мали погані оцінки. Відомо, що на ній сидів навіть Іван Франко", – розповідає науковець. Можливо, саме тому чимало представників вищих верств населення воліли давати дітям початкову освіту вдома. Це було дозволено, головне – аби дитя вчилося.

Багато змін принесли реформи другої половини XIX століття. Конституція Австро-Угорської імперії 1867 року надавала всім релігіям рівні права, підкріплені Патентом Толерантності 1868 року, який фактично зінтегрував релігійні громади імперії. Через рік вийшов Шкільний Кодекс для народів монархії, за яким вплив релігії на освіту майже зник. Парафіальні школи залишилися при храмах і були відділені від освіти.

Багато змін приніс і період Республіки Польща. З того часу перевага надавалася польськомовній освіті. У 1939 році у Львові нараховувалось 43 школи.

До речі, з часом змінився вік, коли діти мали вступати до першого класу. Педагоги радили починати навчання з 6-7 років. Та якщо до цього часу дитина не ходила до школи – тривали перевірки. Батьків змушували вчасно відправляти нащадків до країни знань.

У Львові функціонували учительські семінарії, у яких майбутні наставники здобували педагогічну освіту. Цікаво, що їх адреси збігаються з адресами шкіл. Викладали як чоловіки, так і жінки.

За часів Польщі система шкільної освіти дещо змінилася. Ввели чотири класи початкової школи. Щоб отримати неповну середню освіту, слід було закінчити вісім класів. У вивченні предметів чітких змін не відбулося. Єдина відмінність – українську мову тепер називали «руською». А ще ввели нову, п'ятибальну систему оцінювання знань. 5 означало «погано», 4 – задовільно, 3 – «добре», 2 – «дуже добре» та 1 – «чудово».

 Гімназійний підручник з читання

Щоб здобути повну середню освіту, після школи учні вступали до гімназій. У них навчання було платним. Але, за словами пана Ярослава, доступним. Його могли собі дозволити навіть діти з бідних сімей. У 1784 році у Львові відкрилася перша – Академічна гімназія. Другою стала Домініканська, яка містилася у теперішній школі №8. Третя – імені Франца Йосифа. Тепер тут школа №35. Гімназії поділялися на жіночі та чоловічі. Навчання складалося з 8 класів.

Річне свідоцтво про освіту

У 1914 році у Львові налічувалося 14 гімназій. Здебільшого вони були польськими, хоча були й дві українські та дві німецькі. Також функціонували два престижні заклади – ліцеї. Випускники цих установ (абсольвенти) подавали так звані свідоцтва зрілості до вищих навчальних закладів. Там проводився конкурс – тобто студентами ставали учні, які мали кращі оцінки. Абсольвенти ліцеїв мали переваги над гімназистами. У цих закладах також функціонувала 5-бальна система. А от отримати кращу оцінку за те, що батьки – впливові, заможні, товаришують з викладачами або принесли їм "подяку", було неможливо. У ті часи вирішальними були здобуті знання. Мабуть, тому спеціалісти були справжніми та працювали на совість.

Фото надані Ярославом Бишкевичем

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал