Галицький король лір

Гордій Старух ламає всі стереотипи про лірників. У майстерні, де панує творчий безлад, нас зустрічає сучасний молодий чоловік з пірсингом у вусі. У приміщенні пахне деревиною, пилом, на стінах – музичні інструменти та заготовки до них. А ще – безліч поличок з усім необхідним для цієї незвичайної роботи. Львів’янин уже десять років виготовляє колісні ліри. Тут же, в майстерні, й музична студія, де митець записує твори, зіграні на своїх лірах. А відтак і популяризує цей майже забутий музичний інструмент.

"Ліра – інструмент і жебраків, і куртизанок"

Ще в дитинстві Гордій з мамою побував на концерті, де вперше почув ліру. Тоді на нього це справило велике враження. Уже згодом він захопився етномузикою, почав вивчати історію лірництва. А потім і сам спробував виготовляти ліри у майстерні свого діда – відомого львівського скульптора Еммануїла Миська. Тож і Гордієві передалася любов до творчості. Він – музикант, скульптор і тепер вже майстер з виготовлення лір.

"З давніх-давен ліру використовували у Європі під час релігійних мес. А коли у храмах почали грати на органі, ліра "пішла в народ". Це такий собі середньовічний аналог блютуз-колонки, – жартує Гордій. – Згодом, у XVIII столітті, під час балів у Західній Європі було модно грати на лірах. Аристократія любила влаштовувати "сільські вечірки". Крім того, були часи, коли лірами користувалися і куртизанки, щоб позначити місця розташування борделів".

Водночас у Східній Європі ліра залишалася більш сакральним інструментом. На ній грали, здебільшого, жебраки, старці, яких ще називали "священниками в миру". Традиційно в Україні на лірах виконували козацькі псалми – думи.

Сто лір – і кожна неповторна

За десять років Гордій Старух виготовив понад сотню колісних лір. І зупинятися поки що не має наміру. Свої перші інструменти згадує з усмішкою. Адже тепер розуміє, що ті ліри десятирічної давнини були недосконалими, проте робота над ними приносила неабияке задоволення.

"Людей завжди мотивує те, що важко зробити чи важко дістати. Тому в мене виник азарт виготовити цей рідкісний інструмент, дослідити його. З кожним роком майстрів, що роблять ліри, стає все більше. Але ліра – інструмент дуже примхливий. Тож не кожен захоче чи зможе на ньому грати. Тепер я намагаюся створити інструмент без прив’язки до української традиції. Тому на моїх лірах можна грати як наш, так і західноєвропейський репертуар. Отже, я не відроджую українську традицію лірництва, а продовжую її", – розповідає лірник.

Гордій зізнається, що перша ліра, яку він створив, грала жахливо. І замовник, який спочатку хотів її купити, коли приїхав і почув звук – одразу ж передумав. Але кожна наступна ліра виходила щораз ліпшою.

Спершу чоловік хотів зробити 12 лір – по одній на кожен місяць року. Але так захопився, що доробок нараховує вже понад сотню інструментів.

"Спочатку шукав інформацію в інтернеті, як виготовляти ліри, розпитував людей на фестивалях. Була історія, коли мені сказали, що хтось викинув піаніно. І от з тієї деревини вийшло сім дек для лір. Спершу експериментував з деревиною – використовував липу, грушу, ясен, клен, явір. Інколи доводилося бігти в парк, коли чув, що там впало дерево", – згадує Гордій.

Зазвичай майстер виготовляє одну ліру за місяць. Інколи – трохи довше, залежно від кількості деталей. Особливістю лір Гордія є ексклюзивна ручка у формі спіралі. Всередині кожну ліру він підписує від руки чорнилом. Тож не впізнати власний інструмент не вдасться. Та й двох однакових інструментів з-під руки Гордія не виходить – кожен з них неповторний.

Як і в будь-якого митця, у Гордія Старуха також траплялися невдачі.

"Колись я спробував робити струни до лір зі свинячих кишок. Раніше їх виготовляли саме в такий спосіб. Але неприємний запах стояв на всю майстерню. Тож тепер купую у магазинах готові струни для смичкових інструментів", – каже лірник.

Ліри Гордія мандрують від Польщі до Австралії

Цікаво, що ліри у Гордія замовляють здебільшого музиканти-початківці. Адже, за словами музиканта, грати на лірі неважко – навчитися можна навіть за кілька тижнів. А от налаштувати інструмент складно. Тому купують львівські ліри не лише музиканти, а й колекціонери.

Серед покупців Гордія Старуха – жителі Литви, Польщі, Словаччини, Італії, Іспанії, Німеччини, Туреччини, Канади, США, Австралії.

Українські артисти також замовляли ліри у Гордія Старуха. Зокрема, його інструменти оселилися в гуртах Torban, Joryj Kłoc, KAZKA, а також у львівських театрах імені Леся Курбаса та Лесі Українки.

Як розповідає музикант, нині ліра стає все популярнішою і в Україні, і за кордоном. Завдяки інтернету й соцмережам інтерес людей постійно зростає по всьому світу. Тому Гордій каже, що займатиметься лірництвом, доки відчуватиме натхнення.

Текст і фото – Ольга Іващук