Луганський аеропорт, звільнення Харківщини та бої у Бахмуті: як 10 років на фронті воює Львівська 80-та десантно-штурмова бригада

Про бойовий шлях бригади журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася з офіцером 80-ї десантно-штурмової бригади на позивний Тара.

80-та десантно-штурмова бригада воює ще з 2014 року як тільки почалася російська агресія. Тоді війська як такого не було, до війни ніхто не готувався. У якому стані була бригада на початку російського вторгнення?

На той час 80-та бригада була однією з найбоєздатніших частин. Ми своє завдання виконали - висунулися в район, який нам було визначено з технікою та особовим складом. Ми вклалися у всі часові показники. На відміну від інших підрозділів. Так, деякі частини були не боєздатні, техніка не виїжджала з боксів, особовий склад був немотивований. У нас, навпаки, до 2014 року відбувалися тренування. Бригада постійно барала участь в навчаннях на території України та за кордоном. Особовий склад був мотивований, готувався. Зрештою, всі військовослужбовці, які служили у десантних військах, завжди десь у глибині душі хотіли спробувати себе у бойових діях. Така нагода нам випала.

Фото: прес служба 80 десантно-штурмової бригади

Яка ситуація тоді була із забезпеченням? Зокрема з технікою?

У нас жодних проблем з технікою не було. Озброєння було технічно справне і готове до застосування. У 80-тій бригаді справи дійсно на той час були відмінні, порівняно з іншими підрозділами. 

Одні з перших боїв 80-ї бригади були у Слов'янську, Луганському аеропорту.  Навіть, якщо ми говоримо, що 80-ка була у відмінному стані, то інші бригади - ні.  Що тоді дозволяло оборонятися? Яка була ситуація тоді на полі бою?

Тоді почалася мобілізація, почали створювати нові підрозділи, сформували Національну гвардію, поверталися ветерани. Були люди з певним досвідом у миротворчих місіях. Далі зріс патріотизм, мотивація. Чимало людей зрозуміли, що одвічний ворог знову почав зазіхати на нашу землю. Ми зрозуміли, що нам потрібно битися, противник такі ж люди з плоті та крові, яких можна і потрібно знищувати. Потрібно було просто переступити певний психологічний бар'єр і ситуація почала налагоджуватися. На початку російські підрозділи не діяли відкритого, а прикривалися ополченцями, якимись добровольчими підрозділами.  Але в їхніх лавах працювали кадрові російські військові. Відкрито з з росіянами українська армія зіштовхнулася в серпні 2014-го року в Іловайську. 

Фото: прес служба 80 десантно-штурмової бригади

У яких боях 80-та бригада зіштовхнулася напряму з росіянами?

Луганський аеропорт, я особисто у селищі Хрящувате біля Луганська. Тоді стало важче. В них було в рази  більше техніки та особового складу. Ми воювали з березня і наші лави не поповнювали з того часу. Я скажу з власного досвіду. Це все людська психологія. Страх. Коли ти розумієш, що  воюєш проти звичайних шахтарів - простіше. А, коли військовослужбовці Російської Федерації почали по радіостанції на нас виходити, взяли військовополонених і відверто сказали, що працюють збройні сили РФ, здавайтесь в полон, тоді був переломний момент. Але ми його подолали і продовжували свою роботу. Ми розуміли або ми їх, або вони нас. 

Які б Ви ключові бої виділили для 80-ї бригади до повномасштабного російського вторгнення?

Однозначно бої за Луганський аеропорт. Від початку і до кінця. Також Новосвітлівка,  Хрящувате, Георгіївка, Лутугине та рейдові дії в напрямку Антрациту. Це були дуже серйозні зіткнення, де ворог переважав. Ці населені пункти трималися на морально - вольових якостях військовослужбовців не лише 80-ї бригади, а й інших  підрозділів ЗСУ.  У Пісках була цікава ротація. Літня кампанія 2014-го року, коли ми почали відганяти підрозділи противника на багатьох ділянках фронту. Це була не тільки наша бригада. Тоді ми почали досягати успіху і  розуміли, що противника можна бити і перемагати. Тоді Луганськ вже був дуже близько.  Ми думали, що перемога, ще трошки і виженемо ворога, візьмемо контроль над окупованими територіями. Все виходило, доки війська РФ не зайшли на нашу територію і паритет сил був не на нашому боці. Ну і сталося те, що сталося на багатьох ділянках  фронту. До прикладу Іловайський котел. Ну і ми могли б також потрапити в оточення  в Хрящуватому та Новосвітлівці, якби не рішення відійти. Бойові дії сильно змінилися після підписання других мінських домовленостей. Тоді фронт зупинився, вже не було наступальних дій. Тоді була зовсім інша робота: працювали в більшості розвідувальні органи та снайпери. 

Перейдемо до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Напередодні бригада була на ротації на півдні країни, готувалась вирушити у зону бойових дій на Донеччині.  Як розпочалося повномасштабне вторгнення для бригади?

Передчуття були, як у 2014-му. Ми думали, можливо загострення буде в зоні АТО, що противник зайде з декількох напрямків. Я вважаю,  ми гідно зустріли противника і не дали йому втілити плани. Тоді бригада  була укомплектована молодими, вмотивованими хлопцями. Зрештою завжди в ДШВ йшли вмотивовані, це еліта ЗСУ. Ми були готові до виконання завдань. Пам'ятаю цей день, ми  перебували  на одному з полігонів в Миколаївській області. Отримали сигнал, всіх підняли по тривозі. Це було вранці, десь по четвертій. Я ще подивився на годинник і зрозумів, що щось не так. Нам сказали, що росіяни вторглися з півдня, з півночі, в зоні АТО, просуваються, наносять масовані артилерійські удари по підрозділах збройних сил України, працює авіація противника, бомбить українські міста та об'єкти інфраструктури. Ми висунулися на позиції і працювали за вказівками. 

Яке співвідношення сил тоді було?

Йшли російські механізовані колони з піхотою, які прикривала їхня авіація. Вони простягалися на декілька кілометрів. Це було щось не реальне, такого ніхто не міг уявити. Противник розраховував, що не буде спротиву, але вони нас не дооцінили. 

За два роки повномасштабної війни, які б Ви виділили бої, де воїни бригади билися у нерівних умовах?

Я б виділив переправу у Білогорівці на Луганщині. Ми стримували окупаційні війська. Тоді росіяни намагалися перекинути свої сили на правий берег річки Сіверський Донець. Ми постійно наносили вогневе ураження. Ви би бачили скільки ворожої техніки ми тоді знищили. Підрозділи нашої бригади, які були там на завданні, які стримували противника, зробили героїчні вчинки. Але загалом на усіх напрямках бригада виконувала завдання в повному обсязі. І харківська операція…

Фото: прес служба 80 десантно-штурмової бригади

До речі, за Харківщину мені військові з 80-ї бригади також розповідали, що як тільки їм поставили завдання, вони не вірили в успіх операції…

Не буду лукавити, ми думали, якщо хоча б половину того замислу виконаємо, буде бойовий успіх, але як все почалося… Росіяни не розуміли,  що робиться, тому що були знищені їхні пункти управління, вони тікали з поля бою. Ми цей успіх розвивали і йшли далі. Звільнили дуже багато території. Це була хороша організація та планування. Все було продумано до найдрібніших деталей. Ми знали, де вразливі місця противника. Все вийшло більше, ніж ідеально. 

За цей час, які були найскладніші бої?

Немає легких боїв. Тому що завжди є втрати, гинуть люди. Всюди важко. Минулого року, коли зайшли на Бахмутський напрямок, було важко, але потім налагодилося. І далі бригада звільнила дуже велику частину території. Кліщівка і до неї, ці кілометри давалися не просто. Але ми завдали великих втрат противнику у живій силі, техніці, багато полонених захопили. 

2023 рік напевно один з найбільших технологічних винаходів цієї війни. Я маю на увазі застосування дронів. Як вони поміняли хід війни?

Так, вони змінили ситуацію на полі бою. Але дрони маємо ми і вони. Повітряну розвідку проводимо ми і вони. Нам потрібно тільки їх нарощувати, вдосконалювати і намагатися бути завжди на крок попереду. Застосування fpv дронів росіянами заважає нам, тому що противник здійснює постійний вогневий вплив на наші позиції. FPV дронами вони можуть знищувати передові позиції точково. В один день може здійснити 15 ударів, а в інший - три. Та й ми це робимо. Я не скажу, що в росіян колосальна перевага. 

Фото: прес служба 80 десантно-штурмової бригади

Що зараз відбувається з укомплектуванням бригади? Які потрібні спеціалісти, як відбувається підготовка?

Підготовка наших воїнів відбувається у центрі десантно-штурмових військ на базі це навчального центру. Скільки вона триває залежить від спеціальності. Люди зараз потрібні всі. Стрільці, медики, водії, механіки, кулеметники, гранатометники, снайпера. Всі професії. 

Розкажіть про Героїв України у бригаді?

У бригаді є шість Героїв України, троє з них відзначені посмертно. Першим Героєм України був бойовий медик Ігор Зінич, який загинув під час боїв за Донецький аеропорт. Пізніше орден присвоїли командиру бригади, полковнику Андрію Ковальчуку. Також бригадний генерал, командувач десантно-штурмових військ Ігор Скибюк.  Полковник Ковальчук керував підрозділами під час оборони Луганської аеропорту. Бригада там героїчно проявила себе. Під час повномасштабного вторгнення під командування полковника Скибюка бригада проявила себе як найкраще і підтвердила свій статус, я вважаю, однієї з найбоєздатніших у Збройних Силах України. Я вважаю, що таку високу державну нагороду вручають людям, які проявили себе а найскладніший для України  час. 

Фото: прес служба 80 десантно-штурмової бригади

Який Ви бачите зараз розвиток цієї війни?

Нам потрібно тільки битися і не створювати ілюзій, що росіяни хочуть про щось домовлятися. Ми прекрасно знаємо, що вони хочуть нашого знищення. Тому нам потрібно тільки боротися. Наша бригада буде продовжувати брати участь у бойових діях, ми не зрадимо український народ та державу.