Духовна донька Ольги Кобилянської: 49 років тому померла Іванна Блажкевич

Її книги читали діти по всій Галичині, а за політичну діяльність вона змушена була переховуватися в лісах. 2 березня 1977 року не стало української дитячої письменниці Іванни Блажкевич. Про життя письмениці сповнене творчості, втрат, переслідувань і праці для дітей та громади на Тернопільщині розповість Еспресо.Захід.

Дитинство майбутньої письменниці 

9 жовтня 1886 року у с. Денисів на Тернопільщині народилась Іванна Блажкевич. Вона була третьою дитиною в сім’ї народного учителя й культурно-громадського діяча.

У ранні роки Іванна майже не знала материнської турботи — її мати померла, коли дівчинці ще не виповнилося трьох років. 

Про неї дбав дідусь, який прищепив онучці любов до природи й казок — це стало початком її щирої любові до слова та літератури. 

Початкову освіту вона отримала в рідному селі, а згодом закінчила семирічну школу в Тернополі й склала екстерном іспити до Львівської учительської семінарії.  

Письменниця і голос часу

фото: Український інтерес

Писати вона почала ще в юності. Її перші поезії з’являлися на сторінках львівських періодичних видань початку ХХ століття. Це були вірші, сповнені національного піднесення, віри в освіту й духовне відродження українців.

Активна літературна діяльність розгорнулася вже після Першої світової війни. Саме тоді Блажкевич почала системно працювати для дитячої аудиторії — і це визначило її місце в історії української літератури.

Перші окремі книжкові видання з’явилися у 1920-х роках. Вона писала:

• поезії для дітей
• п’єси для шкільних вистав
• казки
• оповідання з виразним виховним змістом

Серед найвідоміших її книжок:

• "Подоляночка" — вірш-піснявірш-гра
• "Прилетіла ластівочка" — вірші й оповідання для молодших школярів
• "Чи є кращий край?" — твори патріотичного спрямування
  дитячі сценічні п’єси для шкільних гуртків

Її твори активно використовувалися в школах і читальнях Галичини. Книги перевидавалися, а окремі тексти ставали частиною дитячого читання в українських родинах.

Особисте життя

фото: ivanna-blazkevych.blogspot.com

У лютому 1911 року Іванна Блажкевич вийшла заміж за вчителя із сусіднього села Івана. Після весілля подружжя працювало вчителями на Станіславщині (нині — Івано-Франківська область).

Під час Першої світової війни чоловіка мобілізували на фронт, а згодом стало відомо, що він перебуває у полоні. Саме в цей період Блажкевич почала активно долучатися до національного руху.

У Блажкевичів було п’ятеро діток, проте вижило лише двоє. Одна донечка, Любомира, померла ще під час Першої світової війни. Шестирічну Софійку та чотирирічну Любцю отруїли поляки, пригостивши малечу на вулиці шоколадом з отрутою. Наступного дня після похорону, Іванна отримала листа, в якому йшлося: "Смерть твоїх хаменят – то початок нашої помсти".

фото: ivanna-blazkevych.blogspot.com

У жовтні 1921 року з полону повернувся її чоловік Іван. Ця подія стала для письменниці початком нового етапу. Вона активно взялася за творчість: писала п’єси, казки, поезії, видавала збірки.

Паралельно Блажкевич розгорнула широку культурно-просвітницьку діяльність. Вона боролася з неписемністю в селах, організовувала читальні та гуртки, допомагала відкривати дитячі садки й сиротинці, виступала на зборах із доповідями. Окрему увагу приділяла публікаціям про патріотичне виховання молоді.

Участь у національно-визвольному русі

Іванна Блажкевич не залишалася осторонь політичних подій свого часу. У 1918 році вона однією з перших присягнула на вірність Західноукраїнській Народній Республіці та повела за собою інших. Блажкевич стала делегаткою від Галицької округи до Народних зборів у Львові. Під час формування державних інституцій їй доручили очолити ліквідацію жандармерських відділків на території Галичини.

Втім, існування ЗУНР виявилося недовгим. Після поразки республіки її активісти зазнали переслідувань і репресій.

Репресії не оминули й Іванну Блажкевич. Їй погрожували, неодноразово затримували та били. У її квартирі менш ніж за два тижні провели 17 обшуків. Жандарми нічого не знаходили, однак це не зупиняло тиску.

Дізнавшись про підготовку до арешту, Блажкевич залишила сина в односельчан і втекла до лісу, де переховувалася кілька місяців. За її упіймання обіцяли винагороду, проте вона залишалася невловимою.

У 1928 році Іванна Блажкевич балотувалася до польського сейму. Її кампанія супроводжувалася інформаційними атаками з боку місцевої польської преси. Письменницю звинувачували у "підбурюванні проти влади" та "висміюванні польського шкільництва".

Спадщина

фото: Український інтерес

У 1963 році, завдяки підтримці інших українських письменників, Блажкевич прийняли до Спілки письменників. 

Поки жила, вона не зупинялася — працювала над публікаціями, писала вірші та оповідання, дбала про розвиток культури й виховання. 

Іванна Блажкевич померла 2 березня 1977 року в рідному селі Денисів, де була й похована. 

На її честь у 1993 році заснували літературну премію імені Іванни Блажкевич, яка щороку вручається в її рідному селі на день народження письменниці.