З двокімнатної квартири у модульний будинок, де "цвітуть" горіхи: як сьогодні живуть постраждалі львів’яни після ракетного удару по місту 

Вночі 6 липня 2023 року росія вдарила по Львову ракетами "Калібр". Найгірших наслідків зазнала вулиця Стрийська, де було пошкоджено житлові будинки, які мають статус пам'ятки архітектури місцевого значення та внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Зокрема, доми під номерами 62, 64, 66 та 68 були у найбільш плачевному стані. Тут знесені дахи, потрощені стіни, від деяких квартир не лишилося нічого. За 3 місяці після удару будівлі й досі ремонтують, а частина мешканців змушена тимчасово проживати у модульному містечку.

Наприкінці липня виконком Львівської міської ради ухвалив виділити з міського бюджету 201 тисячу гривень на допомогу жителям вулиці. Однак, чи покрили ці гроші витрати та як ще місто помагає постраждалим з вулиці Стрийської – читайте у матеріалі "Еспресо.Захід". 

У квартирі, яку зруйнував удар, виросли кілька поколінь

Квартири Лідії Дудки, фактично, більше немає. Ворожа ракета не лише знищила домівку жінки, а й забрала життя мами. 

"У нас двокімнатна квартира, ми з мамою і дитиною жили там все життя. Тут  виросли цілі покоління, спочатку мешкала моя бабуся, мама, потім я. Коли стався удар, я була у відпустці. За день до вибуху поїхала до свого батька на хутір. Мама залишилася вдома, почула перший “приліт” і заховалася в коридорі. Але, як бачите, наш останній четвертий поверх це не врятувало…", – розповідає Ліда. 

Того ранку, коли у Львові пролунали вибухи, в жінки розривався телефон. Одразу з хутора жінка з 12-річним сином рушила до Львова, думала, що мама у лікарні. Потім – у морг. Але і там її не було. 

Коли вернулися до будинку, у дворі вже були всі служби. У другій половині дня Ольгу Дудку відкопали з-під завалів, її врятувати не вдалося. 

Зараз Ліда мешкає у модульному будиночку. Сюди, разом із 12-річним сином, її переселили в той же день, коли стався "приліт". Крім них у містечко потрапило ще близько 60 жителів. Мешканців одразу попередили, що на ремонт домівки піде близько року.

Для людей із найбільш понівечених будинків місто передбачило виплати для того, аби орендувати житло. Так якщо львів’янин жив у однокімнатній квартирі, він має отримати виплату 10 тис. грн. Мешканець, який проживав у двокімнатній квартирі, отримає 12 тис. грн, а власник зруйнованої трикімнатної квартири – 15 тис. грн.

Виплати Лідія отримує, однак прийняла рішення квартиру не шукати. Пояснює, що вона працівник з благоустрою, має мінімальну зарплату, а тому знайти нову домівку, ще й в цьому районі, непросто.

"Орендувати квартиру не хотіла. По перше, в мене тут робота, школа, поліклініка. Я не можу знайти квартиру в цьому районі. А шукати десь далеко і платити купу грошей... Квартири зараз дорогі, треба ще платити комуналку і жити за щось", – розповідає Ліда. 

За словами Дудки, у модульному будиночку життя не надто комфортне, однак доводиться виживати.  Їсти привозять лише раз, немає "першого", тільки гарнір – каша з м’ясним, салат і хліб. Кухня тут є, одна на всіх, але з нею є проблеми – там постійно закрито, ключ треба брати в охоронця. Зі зручностей – столи, лавки, дві пралки, сушка, два маленькі умивальники, в яких навіть посуд не помиєш, лише руки. 

В самому ж будиночку є електрика та обігрівач. Попри те, ночувати тут все одно важко, а тому вони з сином виходять із ситуації тим, що їздять ночувати до родичів. 

"Тут двері як відкрити, то зразу все тепло виходить. Крім того, всередині чомусь все вологе, одяг, навіть горіхи зацвіли".

Окрім виплат від міста, допомогу сім’ї надавали також благодійні фонди. Зазвичай сума складала близько 3 тисяч. Ліда пояснює, що за ці гроші купила шкільне приладдя дитині.

"Така справа, що в мене майже все пропало. Нас через два тижні допустили до квартир, коли вже завали порозбирали, аби приходити і речі витягати. Але все вже було мокре, в штукатурці і зацвіло. То я коли той одяг сюди принесла, мені заборонили його навіть прати – сказали, що фільтри заб’ються штукатуркою. Я його повісила тут на дереві, а сусідка кричала нащо я це повісила, бо їй смердить цвіллю. Мусила все повикидати. З-під завалів також дістала деяке взуття. Робітники, які розбирали завали, теж такі… Вони шукали гроші і весь одяг покидали на вулицю, вниз, поскидали в одну купу. Те, що було цінне, вони забрали. У мене були прикраси. Біжутерію мені винесли, а золота нема жодного…"

Мешканка постраждалого будинку також подалася на державну програму “єВідновлення”, яка передбачає виплати, однак наразі жодної відповіді від комісії не отримала.

Ракета наздогнала у Львові

Ще один мешканець, Іван Гаврилко – військовослужбовець. Він з будинку номер 58 на Стрийській. Російський терор наздогнав бійця не на фронті, а у Львові, попри те – його квартира мала лише незначні ушкодження, а тому він із сім’єю нікуди не виїжджав. 

"Напевно це було зумовлене тим, що ремонт у квартирі робили ми самі ще 15 років тому. І практично всі гіпсокартонові елементи, які ми тут ставили, були роблені аматорами. А аматори не вміють економити на матеріалах і роблять все з десятикратною міцністю. Там, де треба було закрутити два шурупи, я закрутив десять. Я не вмів тримати шпателя, мені помагала родина моєї дружини. Вони теж не професіонали, але це люди, які вміють щось робити. Відповідно, якщо в сусідів посипались стелі, двері, то в мене все обійшлося незначними ушкодженнями та двома вибитими вікнами", – іронізує військовий.

В результаті внаслідок "прильоту" у квартирі Івана ударною хвилею лише трохи зламалось дитяче двоярусне ліжко. Чоловік пригадує, що пізніше витягав осколки з матраца і попри те, що він їх прибирав пилососом, дотепер наводячи лад вдома, він знаходить ці уламки. 

"В той день прийшли друзі, помогли заклеїти вікно целофаном. В кухні воно було вирване з рамою, ми його просто поставили та зафіксували намертво. Склопакет був пошкоджений, але від вітру та дощу все захищало", – пригадує Іван.

Чоловік стверджує, що йому помогла адміністрація, яка поміняла вікна. Каже – якщо раніше вдома стояли звичайні вікна, зараз їм поставили дерев’яні склопакети, якими він задоволений, хоч і припускає, що вікна вставили якісні тому, що будинок належить до спадщини ЮНЕСКО. 

Крім того, в домі пошкодило комунікації. Через це підтоплювало квартири, особливо ванні кімнати та коридори. 

"Ми проводили заміну труб. Їх, чесно кажучи, треба було міняти давно, бо встановлювали їх приблизно у 60-х роках. Це також робили власним коштом, але згодом райадміністрація покрила половину витрат. Ми писали заяви, комісія робила огляд та опис і відповідно до цього ми отримали відшкодування значної суми", – пояснює Іван. 

Раз на три тижні міська рада організовує збори для мешканців постраждалих будинків.

Чоловік розповідає, що на збори майже не ходить, бо він військовий, а тому рідко буває у Львові. Попри те, його тримають в курсі всіх подробиць. Зокрема Гаврилко каже, що в ході обговорень між жителями не обійшлося без суперечок. 

"У нас були невеликі сварки і непорозуміння, але в процесі бесід все вирішилися. Наприклад, було багато питань по термінах – де ставити швидше вікна, де повільніше. Є арочні вікна, які виготовляються значно довше, а в нас є квартири, де люди живуть, а є ті, де не живуть, де мешканці виїхали. Логічно було б вставити спочатку туди, де хтось живе".

Виплати за пошкоджені автівки – під питанням

Ще одне питання, яке наразі залишається відкритим – це пошкоджені автомобілі. Іра Федотова – зараз не живе на Стрийській, однак тут мешкає її сім’я, тому дівчина часто тут буває. В день удару автівка її батька стояла у дворі. Ударна хвиля погнула дах, а задні вікна машини повністю вибило.

"Звісно, ми розуміємо, що це не нагальна потреба і квартири важливіші. Але все ж таки є люди, які довго заробляли на це авто. Наприклад, у нас велика сім’я, наша машина також пошкоджена. Тато ремонтував її за свої гроші. Нам повідомили, що наразі на відновлення авто немає коштів, але запропонували заповнити заяву і прикріпити фото того, як автомобіль постраждав. Ті заяви ніхто не забрав, але сказали, що питання нібито вирішують через благодійні організації. Я піднімала цю тему на зборах, запитувала, як збираються оцінити масштаби пошкоджень. Нам відповіли, що приблизно це знають, бо зранку в день удару це начебто фіксувала поліція".

Таким чином, Федотова каже – хочеться вірити, що це правда, хоч такі обіцянки звучать сумнівно. 

Що кажуть у міській раді

Заступниця голови Франківської райадміністрації Ольга Струмеляк у коментарі "Еспресо Захід" пояснює, що у міському бюджеті справді не передбачені виплати за пошкоджені автівки. Наразі єдина альтернатива, яку вона пропонує жителям, це державна програма "єВідновлення". 

"В Дії є програма "єВідновлення", яка спеціалізується на виплатах за пошкоджене майно внаслідок ракетного удару. Мешканцям ніхто не забороняє звернутись в Дію, а там є комісія, яка визначає, чи видавати людям матеріальну допомогу, чи ні. Ми з боку міста допомагаємо людям, а за державу відповідати я не можу", – зазначає Струмеляк.

Вона також оцінює те, на якому етапі роботи з відновлення. За словами депутатки, зараз на місті тривають відновлювальні роботи, оскільки аварійні вже закінчили. 

"62 і 64 будинок вже десь на 80% відновлений. У 62-му вже готова металева конструкція під дах та під керамічну черепицю. 68-й вже накривають керамочерепицею. У 64-62-му все трохи складніше, бо вони найбільше постраждали і там відновлюються зовнішні стіни, пізніше будемо відновлювати зовнішні двері". 

Таким чином, підрядник прогнозовано обіцяє закінчити зовнішні відновлювальні роботи до грудня. Вже пізніше розпочнуть внутрішні реставраційні роботи, відновлення сходової клітки, відновлення всіх мереж та оздоблення стін і стелі. 

"Далі вже будемо поетапно на зборах думати як рухатися у квартирах. Наразі важко сказати, коли мешканці потраплять у свої помешкання – ми хочемо, щоб це було якомога швидше", – підсумовує Струмеляк.