Ярина Коваль. "Кам'яні вишиванки" – не міф

Чесно кажучи, якби отак зненацька мене раптово покликали рвонути до Нової Каховки, я напевно, не згодилася б. Мовляв, що там може бути особливо цікавого – у місті, заснованому в 50-х роках ХХ століття? Радянська забудова? Однозначно не та приваба, через яку варто їхати аж у тридев'яте царство. Водосховище? В Україні поза тисячу водосховищ – можна знайти і ті, котрі трохи ближче. Парк і набережна? Вочевидь, у сусідньому Тернополі набережна не гірша. Однак, якщо не шукати доцільностей, а покластися на дорогу, на товариство, на цікаву пригоду…, то раптом може виявитися, що провінційне радянське містечко десь у Херсонській області – не що інше як розрив шаблонів і руйнування стереотипів.

Нова Каховка належить до міст, що їх збудували за єдиним планом. А таких у світі не так багато – окрім Нової Каховки ще Санкт-Петербург і Бразиліа (столиця Бразилії). Ото й усе. Бо, як правило, міста забудовувалися стихійно -- без жодного попереднього плану. Відтак зведену за 4 роки Нову Каховку, план будівництва якої архітектори розробили за принципом англійського філософа-утопіста Ебінзера Говарда – збудувати місто-сад – показували на міжнародних форумах архітекторів. Про що йдеться? Про таку собі ідею "села в місті", коли хатки невеличкі, а біля них невеликі городці, коли в подвір’ях багатоповерхівок садили не клени чи акації, а фруктові дерева. До речі, для того, щоби вони гарно росли, зняли десь до 60 см піску, місце якого заповнили мулом з Дніпра.

Нова Каховка – не просто містечко на лівому березі Дніпра за кілька кілометрів нижче за течією від Каховки, а це ще й місто унікальних кам'яних вишиванок, що їх у 50-х роках з кількома однодумцями створив учень Михайла Бойчука Григорій Довженко.

Властиво, назву "кам'яні вишиванки" ці будинки отримали лише в 2015 році з благословення невгамовної активістки, волонтерки та архітекторки Тетяни Євсєєвої. Та й самі "вишиванки" на будинках з'явилися не відразу: радянська влада архітектурних "надмірностей" геть не схвалювала – все мало бути просте, уніфіковане і сіре, без жодних оздоб і без жодного натяку на "буржуазні штучки". Тільки ось приїхав до Нової Каховки Олександр Довженко – писав тут сценарій "Поеми про море". Побачив ту сірятину і вжахнувся. Саме на його прохання Академія архітектури прислала сюди художників під орудою Григорія Довженка, які у підсумку прикрасили українськими орнаментами та панно коло 200 споруд у місті.



Що цікаво, візерунки у Новій Каховці навіть в межах одного будинку не повторюються. І це – фантастично!

Григорій Довженко робив різьблені орнаменти по сирій штукатурці і підкладав під них фон на основі фрескового розпису, домагаючись досконалості в цих технологіях.

Нову Каховку називають ще містом тисячі джерел, бо виникла вона на місці села Ключове, котре своїм чином дістало назву завдяки кришталево чистим джерелам, воду з яких і нині можна скуштувати, зокрема в новокаховському парку.

Усі ці реставрації провадяться силами волонтерів. А місцеві мешканці будинків часто-густо з претензіями. Мовляв, краще нам під'їзд чи дах відремонтуйте, бо ваші квіточки дім не зміцнять. Схоже до того, аби люди оцінивши вартість того, що мають, ще довга дорога.

Краса скрізь – навіть під дахом.

Будівництво Нової Каховки розпочалося зі спорудження Каховського гідровузла у 1951 році. Як і всі будівництва ГЕС, такий процес завжди відбувався під наглядом НКВС. Але щось відразу пішло не так. Бо будувати почали без звиклих спецпоселень, а відповідно і без спецкомендатури, зеків та військовополонених. Місто будувала молодь з надією змінити власне життя. І то вдалося.

Дивна річ, але ще кілька років тому місцева влада носилася з ідеєю знести ці всі будинки і на їхньому місці звести новий мікрорайон. І байдуже, що Мінкульт назвав ці "кам'яні вишиванки" брендом. Дай, Боже, розуму тим, у кого його бракує.

Вежа Вітовта – єдина збережена на Херсонщині оборонна споруда часів литовського панування (14 ст.). Розташована за кілька кілометрів від Нової Каховки – в селі Веселому біля Каховської ГЕС, вона тільки в 2018 році отримала статус пам'ятки національного значення та була внесена до державного Реєстру пам'яток культурної спадщини України. А до того фігурувала лише у литовських енциклопедіях та іншій литовській науковій літературі як складова литовської історичної спадщини.

Тут же біля Каховської ГЕС виноробне господарство князя Трубецького, перші виноградники в якому висадили наприкінці 19 століття, опираючись на поради головного винороба Російської імперії князя Лева Голіцина. Уже в 1900 році на всесвітній виставці у Парижі Рислінг цього виноробного господарства був удостоєний гран-прі. Виноробню повністю реконструювали уже в ХХІ столітті.

У знаменитій виноробні сам Бог велів продегустувати вина. День вдався!

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.