Про зародження Медіацентру, іноземних журналістів і роботу упродовж шести місяців війни журналістка "Еспресо.Захід" поговорила з очільницею управління туризму Львівської міської ради Христиною Лебедь.
"За кілька днів до повномасштабної війни ми переформатували Туристичні інформаційні центри у медіацентр. Десь у той момент, коли відчули, що іноземних туристів меншає, але більшає іноземних журналістів. Вони ходять навколо і їм складно дати собі ради. Ми зрозуміли, що ті люди, які працюють у ТІЦі, мають дуже гарний довід роботи з іноземцями. Тож просто прописали для них скрипти: куди можуть звертатися іноземні журналісти, чим можуть допомогти пресслужби. Я добре пам’ятаю день після першого тижня роботи медіацентру. За той час було дуже мало журналістів, одиниці. Тоді говорила: працюємо ще день і закриваємо його, бо просто шкода людей, які працюють із 08:00 до 20:00, а запит такий малий", – згадує Христина Лебедь.
Власне тоді, 6 місяців тому, почалося повномасштабне російське вторгнення. Одразу ж на вулиці Руській, 20 (ТІЦ) вибудувалася величезна черга з іноземців, які потребували допомоги, щоб терміново покинути державу після перших ракетних ударів. Натомість з’явилася ще одна черга поряд – закордонних журналістів, які приїхали висвітлювати події в Україні.
"Це був шалений потік. Було таке, що впродовж дня реєструвалися понад 100 журналістів. І їхня географія просто фантастична, люди прибували із найвіддаленіших куточків світу. Зокрема, ми приймали журналістів з Японії, Нової Зеландії, Бразилії, зі США, з усіх можливих країн. Вони приїжджали й отримували від нас весь необхідний супровід: акредитацію, інформацію, чітке розуміння, як рухатися, що можна знімати, а що ні. Ми зіткнулися з тим, що багато журналістів приїжджали максимально неготовими до роботи у країні з війною. Багато з них вимагали від нас, щоб ми видавали бронежилети й каски. Але тут, на щастя, із нами вже запартнерилася громадська організація "Репортери без кордонів", яка привезла захист для журналістів. Власне свою роботу в Україні вони починали саме тут", – пояснює очільниця управління.
Читайте також: Як війна перетворила Львів на найважливіший економічний центр України
Саме робота ТІЦу переросла у повноцінний Медіацентр Україна, який почав свою роботу у Львові на площі Ринок, а згодом і в інших містах країни. Сюди активно їхали медійники, отримували необхідну інформацію, контакти, прямували далі.
"Усі дорожні карти роботи журналістів ми поширювали на інші міста. А хлопці й дівчата з Києва, які приїхали до нас і долучилися до роботи центру, зайнялися питанням контенту, пресконференцій, інформування. Але всі чати, в яких зараз спілкуються журналісти, це все зароджувалося саме тут", – додає Христина.
Проте всі ті, хто приїхав знімати та писати про Україну, не обмежувалися лише подіями війни, вони приглядались до міста, в якому зупинялися, до його людей і побуту. В управлінні розуміли, що іноземних журналістів певною мірою також варто розглядати як туристів. Тож коли дещо спадали моменти напруги, знайомили їх зі Львовом та його життям.
"Понад 2500 журналістів зареєструвалися у медіацентрі Україна. Ми розуміли, що кожен із цих хлопців чи дівчат, жінок чи чоловіків, коли закінчиться війна, коли переможе Україна, стежитимуть за нашою країною, нашим містом. І кожен з них має щось написати у своєму Twitter, або Facebook, або навіть у матеріалі. Тому вони повинні мати враження про Україну і Львів не лишу як просто про воєнну країну, не просто про гуманітарний штаб, а як про культуру. Як про неймовірне місто й країну, куди потрібно приїхати з друзями, куди потрібно привезти своїх рідних, куди потрібно обов’язково повернутися. Вони про це мають написати, вони про це мають поговорити у своїх середовищах, на роботі, за вечерею. І наше ще одне завдання зараз тут – подбати про це. Тому ми їх також розглядали певним чином як туристів", – говорить вона.
Читайте також: Підвішати квиток у музей, екскурсію, горня чи шкарпетки: у львівському ТІЦ набирає популярності нова акція
Багато журналістів ледь чи не жили в Медіацентрі: приходили із самого ранку в коворкінг, а йшли пізнього вечора. Вони максимально потребували допомоги та інформації.
"Ми були на зв’язку 24 на 7, як і всі тоді на початку певно. Вони знали, що можуть будь-коли до нас звернутися. На кожного ми витрачали мінімум 7 хвилин лише під час реєстрації, а всі ще повертався із повторними запитами: по контакти, по допомогу, інколи й просто поговорити, бо це також було потрібно, – ділиться Христина. – Журналіст Аль-Джазіри, наприклад, провів в Україні понад 60 днів, з яких більше 30 саме у Львові. І ці всі люди приходять попрощатись перед від’їздом, вони дякують за нашу роботу. І ми знаємо, що саме вони є нашими каналами інформування у своїх середовищах про те, що до Львова треба повертатися, про те, що Україна відкрита, що ми чекаємо усіх, коли закінчиться війна. У цьому напрямку ми також працюємо, дуже важливо не проґавити той момент".
Окрім того, щоб їхати далі, ближче до зони бойових дій, іноземні журналісти шукали фіксерів. У цьому їм також допомагав Медіацентр. Створили спеціальний чат, у якому вони контактували, об’єднувались і вже разом вирушали у тому чи іншому напрямку. На базі центру діяла і юридична допомога для фіксерів, зокрема й щодо правильного оформлення, адже ситуації були різні.
Для усіх медійників Львів завжди був та залишається початковою точкою і фінішною, адже всі виїжджають до Польщі, а звідти вже до себе додому.
"Львів залишається такими собі вхідними воротами, – каже управліниця. – Багато хто із журналістів, коли їхали, казали, що обов’язково повернуться сюди з рідними, казали, що в нас дуже красиве місто. Люди не уявляли, як тут. Нам уже не треба пояснювати, де є Україна, що це не Росія і де ми на карті, війна забрала цей запит. Тепер нам потрібно розповісти, наскільки ми класні, наскільки красиві, чому до нас варто їхати, цю історію ми маємо з ними комунікувати".
Зараз потік журналістів дещо зменшився, до того ж більшість не затримуються у Львові, а відразу їдуть до Києва і далі. Робота Медіацентру також максимально налагоджена – платформа продовжує інформувати українців та світ про всі актуальні події та реакції на них.
Окрім того, у Львові почали з’являтися й перші туристи, тому свою профільну роботу відновив ТІЦ на вул. Руській, 20, де приймають гостей та діляться із ними всіма важливими моментами життя міста. Про це читайте у ще одному матеріалі "Еспресо.Захід".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.