Якими були міста Західної України, засновані 260 років тому

Еспресо.Захід пропонує вашій увазі знахідку історичних документів з XVIII ст., які розповідають про населені пункти Західної України та її мешканців. Мова йде про інвентарі, тобто описи, які зберігаються у Варшавському архіві.

В добірці є інвентарі 1760-х років. Там є міста та села Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Волинської областей, а також Польщі.

За посиланням можна відшукати інвентарі, зокрема, таких населених пунктів, як: Волошки, Стенжаричі, Годовичі, Заболоття, Коритниця Волинської області, Озеряни, Ланівці, Яблунів, Целіїв, Жилинці Тернопільської області та ін.

Добірку систематизував та наніс на мапу Олег Батько, дослідник та екскурсовод зі Львова. Він зробив це для того, щоб українці та всі охочі могли відшукати в описах прізвища своїх предків. Олег досліджує родоводи та українські адреси в Римі та італійські адреси у Львові.

- Олеже, розкажіть, коли почали займатись генеалогічними дослідженнями?

- Все починалося з 5 класу, коли вчитель з історії України, дав нам завдання намалювати свій родовід. Моя бабуся мені допомогла виконати його, але ми тоді не знали всіх прізвищ. Максимум були імена та по-батькові два прадіда та дві прабабусі. Більшість людей зазвичай можуть знайти могили своїх предків в селах чи містах, де вони проживали.  В моєму випадку це було неможливо. 100 років тому через одну жінку, що згрішила, серед білого дня згоріла церква. Коли відбудовували церкву, хрестів на могилах вже не було.

Але було багато історій про життя моїх бабусь, дідусів та їх батьків. В фейсбуці я знайшов чудову українську групу з генеалогії - UAGenealogy, в якій дізнався що можна знайти в архіві. В 2017 році я повернувся з Італії в Україну та вирішив відвідати архів. Я був неуважним, оскільки в картотеках архіву не знайшов метричні книги за всі роки села, в якому згоріла церква. Я подумав, що можливо не пощастило врятувати всі сторінки. Але навіть ці книги були для мене несподіванкою - знайти запис про народження моєї бабусі. Оскільки більшість метрик сіл моїх предків велися латинською мовою, іноді старослов'янською та українською, мені їх було легко читати, знаючи італійську. В 2019 році я вирішив дослідити все можливе, що можна знайти в архівах та зацікавити родичів та знайомих досліджувати свої родоводи.

- Яке ваше коло наукових зацікавлень?

- Я люблю історію України, тому в Італії займався дослідженням та пошуком українських адрес в Римі. Я відвідував римські бібліотеки в пошуках чогось цікавого про Україну. Звичайно, що мої знахідки не були чимось новим для істориків, але для мене було важливо доторкнутися та відчути ту атмосферу життя українців в 1919-1944 роках. Тому, коли я знайшов та сфотографував титульні сторінки першої української газети в Італії італійською мовою "La voce dell'Ucraina", яку видавали за підтримки української дипломатичної місії уряду УНР в 1919-1920 роках, я одразу вирішив поділитися цією новиною з українцями в Італії. Згодом я знаходив все більше й більше маловідомих українських адрес, і коли в Інтернеті опублікували оголошення про допомогу та збір коштів діткам на операції закордоном, я приєднався до благодійного проекту. Запропонував благодійні екскурсії "Українські адреси в Римі". Люди були дуже зацікавлені, а незабаром навіть українська журналістка BBC Ukrainian побувала на екскурсії та опублікувала статтю про відомих українців в Римі. Після цього в мене виникло бажання повернутися додому та проводити екскурсії у Львові. І тут я вже почав шукати італійські адреси у Львові.

- Як вдалось натрапити на інвентарі XVIII ст.?

- Посилання на інвентарі я знайшов, здається, у вже згаданій групі. Епідемія вірусу завдала великої шкоди багатьом сферам діяльності людей, зокрема, і мені. Більшість моїх клієнтів на екскурсіях були італійцями, тому через обмеження вони не приїжджали. Тому в цей період я вирішив поринути у світ генеалогії. Шукати та складати список оцифрованих інвентарів було неважко, але було монотонною роботою, тому я час від час залишав її. Але з часом їх назбиралося багато, і додав їх на мапу. Раніше і ще досі створюю мапи етнографічних регіонів України, щоб було видно, які села та міста існували, а які зникли з 1784 року по 1939 рік.

- Скільки населених пунктів вдалось опрацювати?

- Кількість населених пунктів я не підраховував.

- Які цікаві знахідки вдалось виявити?

- В інвентарі села Сможе, яке утворилося на місці двох сіл - Сможі Верхньої та Нижньої - пощастило знайти прізвище свого прадіда. Завдяки цього інвентарю відомо прізвища можна так сказати корінних мешканців села, оскільки на початку 1800-х років почалося переселення людей з Богемії, північно-східних територій сучасної Німеччини, а також Австрії та Угорщини. Серед цих людей була і родина моїх предків, яка прибула з західної частини міста Праги. Але без розповіді дідуся про це я ніколи б не дізнався, незважаючи на збережені метричні книги. Тому завжди прошу всіх спілкуйтеся зі своїми рідними, зі старшими людьми. Вони знають дуже багато. Вам потрібно їх тільки запитувати.

Розмовляла Тетяна Яцечко-Блаженко

Підпис

1.Олег Батько, екскурсовод Львова.

2. Олег Батько, екскурсовод Львова.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.