Як живуть і працюють мінометники на передовій. 80 ОДШБр поділилась фото

Фото вони опублікували на своїй сторінці у Facebook, передає "Еспресо.Захід".

"Періодично ворог намагається повернути собі стратегічно важливе село під Бахмутом. Мінометники знищують окупантів в нашій зоні відповідальності без просування з їхнього боку. Тут постійно ведеться вогонь – чути, як працює наша та ворожа артилерія. Гучно… Але наші бійці вже звикли до такого. Розрахунок злагоджений, життєрадісний та досвідчений. Під час обстрілів вони спокійні. Водночас завжди раді нанести вогневе ураження по ворогу", – розповідають у бригаді.

На наступній міні, яку заряджають бійці для відправки окупантам, написано "З любов'ю від Оксани".

"У жінки діда Андрія – день народження, тому ми відправимо від неї одну міну "оркам", – каже Василь, який її заряджає.

Василь – військовий родом із карпатських гір, раніше він працював за кордоном, розумів, що щось насувається, тому незадовго до повномасштабного нападу росіян повернувся на свою рідну землю. Коли ж почалася війна, одразу пішов до війська.

Фото: 80 ОДШБр

Стрільбою на цій вогневій позиції керує командир розрахунку мінометників "Мікс". Він народився у РФ, довгий час жив в Криму, але його мама – з України і він визнає себе українцем. Свою службу в ЗСУ "Мікс"  почав піхотинцем: обороняв селище Іванівське та Бахмут 4 місяці.

"Коли я був у піхоті, наша арта працювала гарно – міни влучно падали на “орків”. Ми дуже поважали арту та інколи молились на них. Зараз я потрапив в артилерію та працюю з великим азартом, щоб наша піхота не вступала у ближній контакт, бо ближній контакт – це втрати", – каже він.

Інколи в їхній бліндаж доходять піхотинці та десантники, які вертаються з нульових позицій після штурмів та оборони. Вони долають багатокілометровий піший шлях, тому дуже втомлені. Мінометники готують їм гарячий чай або каву, пригощають цукерками та перекидаються кількома добрими словами. Часом до них потрапляють і поранені.

"Весь в крові військовий з множинними осколковими пораненнями забіг в наш бліндаж за медичною допомогою. Ми його швиденько перемотали. Він один з групи вижив та якимось дивом контужений добрів до нас по мінному полю", – пригадує "Мікс" випадок із одним бійцем і продовжує: – До нас часто заходять: то за кавою, то за перев’язками".

Фото: 80 ОДШБр

Дідо Андрій на обороні України з перших днів повномасштабної війни. Він брав участь у всіх бойових операціях, де була бригада, на найгарячіших точках фронту. На Донеччині поблизу Соледару мінометникам протидіяли російські вертольоти, зі зв'язку – лише рація, але вони палили окупантів та залишалися живими.

"Російські міни, снаряди та "вертушка" нас супроводжували, інколи доводилось їздити стежками, які, можливо, заміновані. У такі моменти ми жартуємо та молимось. Буває, що слова молитви забувалися, коли поруч – гарний "приліт". Але ми ніколи не падаємо духом, бо знаємо, за що стоїмо", – каже дідо Андрій.

Навідник Сергій без усмішки каже, що цивільні чоловіки дуже потрібні тут зараз на фронті. А Василь бадьоро додає: "Тут не так страшно, як може здаватися з цивільних міст. Страх допомагає тобі стати сильнішим. Ти переборюєш його і гордишся тим, що ти зробив все, що від тебе залежить, що ти не засцяв. На початку війни мало хто вірив в Україну. Я не сумніваюся, що Україна переможе".

• Львівські воїни показали, як ліквідовують росіян за допомогою дронів.