Провів на позиції в Оріхівському напрямку майже рік: історія офіцера закарпатської 128-ї бригади Олексія

Про це написав офіцер 128-ї ОГШБр Ярослав Галас в УП. Життя, передає Еспресо.Захід.

Олексій зайшов на позиції 1 квітня 2025 року і вийшов 8 березня 2026 року, після чого зразу поїхав у відпустку, щоб привітати доньку з 10-річчям.

Олексій одразу після виходу з бойових позицій, фото: надані Олексієм

Позиції гірсько-штурмової роти розташовані на Оріхівському напрямку Закарпатської області – за словами Олексія, позаду них було село, зруйноване майже вщент. Провізію та оснащення доставляли за можливістю пікапами, а при роботі ворожих БПЛА у роль доставників переходили великі дрони-бомбери. Або штурми й артилерія, або практично постійна робота російських безпілотників – навіть якщо піхоті стає дещо легше, одноманітність та умови проживання тиснуть на психіку.

Штурми бували на БМП, мотоциклах, квадроциклах чи взагалі пішки: "Кілька разів виникали критичні ситуації, коли ворожа піхота застрибувала в наші траншеї. Але її щоразу знищували. Дуже допомагав колючий дріт й плутанка перед переднім краєм, вона затримувала штурмовиків і давала час нашим дронщикам і кулеметникам" – пригадує Олексій.

Були травмовані й загиблі, усіх їх вдавалось евакуйовувати. Для вдалої операції вмикали всі засоби РЕБ та наводили стрілецьку зброю, щоб водій зміг швидко забрати пораненого. Офіцеру в цьому не відмовляли жодного разу.

Командування намагалось за можливості проводити мініротації піхоти, але рідко кому вдавалось побути на бойових позиціях менш ніж три місяці. Це розкриває головну проблему у війську – нестачу людей та велику частину мобілізованих у віці 50+, які "постійно хворіють і лікуються". Двоє таких бійців померли через зупинку серця, один прямо на позиції, а інший одразу після виходу з бойових. Також військові часто отримують гастрит, виразку та окопну стопу – набряклість шкіри через тривалий вплив холоду та високої вологості при малорухомості.

У роті Олексія немає жодного кадровика, втім бійці змогли відбити усі російські штурми та не дали росіянам просунутись ні на метр, так їм вдалось зберегти всі позиції. 

фото: надані Олексієм

• З бронюванням вирішив добровільно піти на фронт у 51 рік: історія Вітька, піхотинця 128-ї закарпатської бригади.