"Ми завжди вірні. Тому мусимо стояти": морпіх Олександр Молодий про війну, дрони та страх побачити росіян у Львові

Про війну, побратимів і виклики на фронті Олександр розповів у розмові з "Еспресо.Захід".

Для морського піхотинця Олександра Молодого служба — це не тимчасовий стан. Вона незмінна з моменту, коли він уперше прибув до 503-го батальйону, і до сьогоднішніх днів у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти. 

"Служба одна — та сама", — каже він. І не бачить у цьому нічого нового: війна — це реальність, яка не змінюється, навіть коли все навколо тебе в русі.

Символом стійкості й честі для морпіха став берет кольору морської хвилі. Щоб отримати право його носити, треба пройти через справжнє випробування — фізичне і моральне:

"Це велика честь, здобута важкою працею. Люди втрачали свідомість, травмувалися, не всім вдавалося пройти з першого разу. Але саме тому цей берет і цінується. Це відповідальність".

Олександр не вважає морпіхів особливими в порівнянні з іншими підрозділами. Всі, хто з цивільного життя потрапив у бойові частини, проходять через однакову внутрішню боротьбу:

"Ніхто з нас не народжений для війни. Але коли потрапляєш на неї, головне — не здригнутися, не повернути назад". 

Зараз ця боротьба триває повсюдно — на всіх напрямках, каже боєць. Затишшя немає. Особливо гаряче в районі Покровська, де він перебуває зараз: ворог наступає, і часто без огляду на втрати.

Серед найболючіших викликів — логістика

Російські FPV-дрони вже дістають на 20–25 кілометрів у тил. 

"Ми втрачаємо людей і техніку. Постачання іде із затримками, стало значно ризикованішим. А росіяни роблять усе це на державному рівні — промислові масштаби. У нас — волонтери, ентузіасти. Але окремі люди не здатні конкурувати з державною машиною".

Навіть там, де йдеться про захист, усе тримається переважно на ініціативі знизу. Протидронні сітки, навіси над дорогами, рушниці проти FPV-дронів — усе це впроваджують небайдужі командири й добровольці. Але цього вкрай мало. 

"Це горизонтальні зв’язки. Зброя, боєприпаси, навчання — це не централізовано. Це купується за людські гроші, завдяки друзям, волонтерам. Але ж так не має бути".

Дрони ворога, каже Молодий, сьогодні полюють за всім — технікою, людьми, неважливо, військовими чи цивільними. 

"Їх у них настільки багато, що можуть собі дозволити полювати за окремою людиною. І ми не встигаємо — ні РЕБом, ні іншими засобами. Втрачаємо людей там, де не мали б".

Попри це він залишається в строю. І не тому, що не боїться. А тому, що боїться найгіршого — росіян у Львові. 

"Я дуже не хочу дожити до того дня, коли російські війська зайдуть до Львова. Це, напевно, головний мотиватор. А ще — люди поруч. Побратими, які були з першого дня: хтось контужений, хтось поранений — але вони є. Вони в строю. І це тримає".

У День морської піхоти Олександр говорить не тільки до своїх побратимів, він звертається до всіх:

"Нам треба встояти. Бо якщо не втримаємося ми — не буде ні нас, ні України, ні наших дітей, ні нашої мови, віри, культури. Росія зітре нас у порошок. Ми ж завжди вірні. Тому мусимо стояти".

• Представник 38-ї окремої бригади Олександр Молодий розповів, чому варто мобілізуватись у морську піхоту