33-тя ОМБр брала участь вже у двох контрнаступах: на Запоріжжі та під Добропіллям, а тепер їх перекинули на Харківщину. Деталі

За півроку перебування на напрямку, бійці бригади чимало дізнались про тактику та мобілізований контингент росіян, адже регулярно беруть їх у полон. Окупанти ходять двійками, щоб один міг застрелити дезертира, але бояться здатись, бо їх залякують  тортурами в українському полоні.

Поговоримо про особливості оборони напрямку з природними перешкодами й про те, чи можливо знайти своє місце у війську на п’ятому році повномасштабної війни.

Закарпатську 33-тю окрему механізовану бригаду створили у 2022 році. Вона брала участь у контрнаступі ЗСУ на Запоріжжі, після чого її воїни обороняли Курахівський напрямок Донеччини та поступово відходили до Дніпровщини. 

З серпня 2025 року, 33-тя ОМБр контратакувала вже на Добропільському фронті, де потім тримала позиції у районі Володимирівки і Шахового. У лютому звідси передислокувалась на Харківщину.

фото: 33-тя ОМБр

Еспресо.Захід поспілкувались з пресофіцером бригади Назаром Войтенком, який розповів про роботу на околицях Добропілля.

Яку тактику застосовує противник на Добропільському напрямку? Чи змінилась вона з моменту прориву влітку 2025 року?

З кінця листопада 2025 року росіяни майже не змінюють свою тактику і маневри на полі бою, виключенням тут є більші штурми малими піхотним групами. Вони ходять в кількості від 1 до 3 осіб на відстані до 15 метрів, іноді й 100 метрів. 

"Найчастіше піхота йде двійками, що пов’язано з правилами у їхній армії: якщо один вирішить дезертирувати, другий має його застрелити".

В армії Росії не буває такого, щоб хтось не виконав бойове завдання. Є ціль і мета, яку потрібно виконати у будь-який спосіб.

Я особисто бачив як фронт закидують живою силою. На наших лісосмугах можна нарахувати десятки вбитих росіян, які не дійшли до своєї цілі. За свідченнями полонених, після висування на поле бою вони отримують задачу закріпитись на точці в кількості від 2 до 4, після чого порізну йдуть далі в пошуках наступних місць для закріплення. Підвал, бліндажі, інші укриття: там росіяни вичікують підтягнення інших груп та продовжують просуватись уперед.

Також вони рухаються зовсім малим саквояжем: зброя, 4-6 магазинів, 3-6 гранат, додатковий боєкомплект і не багато їжі. Росіянам банально бракує харчів, через що у холодний період вони не виживали. Потрапивши у бліндаж, іноді вони знаходять залишки після нас, якими підхарчовуються. Один з окупантів сказав, що вчив українську мову, читаючи склад нашої тушонки.

Які засоби використовує бригада на полі бою?

Найефективнішими сьогодні є дрони камікадзе та важкі ударні бомбери. У денний та вечірній час відпрацьовуємо FPV-дронами на оптиці. Оптоволокно проявило себе найкраще, але бувають випадки його обриву через ландшафт або збиття зі стрілецької зброї противника. Важкі бомбери застосовують в ночі. 

Про втрати противника

Бригада веде офіційну статистику знищеного ворога. Тільки за січень ми знешкодили понад 120 росіян: з них 84 мертві, 28 поранених та 3 полонених. Також є багато непідтверджених смертей: до 200-х ми зараховуємо тільки ті випадки, коли вдається побачити нерухоме тіло. 

"Вони можуть лежати під завалами бліндажів, які хотіли зайняти, і там залишаються назавжди. Нерідко у них обмерзають кінцівки, через що помирають на полі."

Росіян залякують українським полоном

Умови на полі бою мотивують деяких росіян здаватись нам у полон. Але вони не знають, у яких умовах ми їх утримуємо: яке харчування даємо, шкарпетки, одяг, цигарки, можливість подзвонити рідним. Натомість, їх залякують тортурами. У всякому разі їх переслідує смерть: окупанти або накладають на себе руки, або "напарник" вб’є за дезертирство, або офіцери надсилають "подарунок" – FPV-дрон, який залітає у бліндаж і знищує групу, що відмовилась виконувати бойове завдання.

"Людяні умови в українському полоні викликають велике здивування. Один із росіян, з яким спілкувався, сказав, що «Всє русскіє долб***и»". 

Інші думають, що ніколи б не пішли у лави армії РФ, якби знали, що з ними станеться. Серед їхніх військових можна знайти і вмотивованих. Але що точно відомо – доки вони тримають зброю, доти є небезпечними.

Чи дотична бригада до зачистки інфільтраційних "сірих" зон, які зараз проводить ЗСУ вздовж фронту? Як у цих зонах справляється піхота вашої бригади?

Це стосується суміжних підрозділів, ми найчастіше вели оборонні дії. Піхотинці проводили розвідку довкола своєї спостережної позиції та доповідають про все що бачать та чують.

Був успішний випадок, коли група з п'яти наших військовослужбовців, троє розвідників і двоє з 2-го механізованого батальйону, пішли на контрштурмові дії. Вони виявили окупантів, які кілька днів вештались у районі двох бліндажів: за два дні взяли трьох у полон. А так, піхота переважно веде спостереження. 

Траплялись і випадки на спостережних позиціях, коли росіяни підходили ближче у пошуках поживи або розвідували місцевість довкола. Найчастіше вони не виживають після контакту з нашими бригадними піхотинцями. Якось, у третьому механізованому батальйоні, за пару місяців перебування на позиції хлопців штурмували кілька разів. Усі спроби були невдалими: або наші відпрацювали своєю зброєю по російським окупантам, або сприяли побратими зі взводу безпілотних систем, які за допомогою FPV їх знищували. 

"Тіла окупантів затягнули у в підвали, щоб не видати своє розташування. Як каже один із побратимів: «Напевне, той русак там і досі валяється, в одному з підвалів села Володимирівка»".

Яка специфіка ведення бойових дій поблизу річки Казений Торець?

Річка є природною перешкодою для росіян. Ворожа піхота найчастіше намагається ходити сухими ділянками. Але, наприклад, у селі Багатир на Новопавлівському напрямку тогоріч вони долали водну перешкоду попри все. Холодна чи тепла пора, все одно намагались перейти воду. 

Торік, у районі села Володимирівка на нашому напрямку, коли у жовтні відбувалися бронетанкові штурми, близько трьох-чотирьох одиниць техніки загрузли в болотах довкола річки і не змогли нікуди доїхати.

"Досі, коли пролітаємо на дронах дорогу над Володимирівкою, можна побачити ті МТ-ЛБ та БМП з додатковим захистом. Вони позамерзали в кризі і їх ніхто і не витягав, а піхота розбіглась і померла біля смуги від наших уражень".

Росіяни найчастіше рухаються полями. Також у 2025 році вони намагались подолати бетонні переправи, але ми їх швидко виявили та знешкодили. Вздовж річки легко виявляти потенційні цілі, росіян чи величезну інженерну техніку.

Що впливає на ротації та як вони виглядають зараз?

На ротацію перш впливають: 

• погодні умови;
• оперативний стан справ; 
• присутність ворога довкола; 
• наявність техніки, яка може вивезти військовослужбовців;
• наявність бійців, які цих військовослужбовців на техніці можуть вивезти;
• наявність військових, які підмінять на позиції військовослужбовців, котрі потребують ротації. 

Є окремі вказівні документи, які визначають термін перебування військовослужбовців на позиції поруч з сірою зоною або в ній. Але у зв'язку із сучасним веденням бойових дій, наші військовослужбовці стоять довше: найбільший термін у нас, про який я знаю, це 4 місяці. Крім того, з позиції виходять зазвичай не менше тижня пішки. Тому що техніка, якою ми хотіли б забирати наших військових, зазнає ураження. 

Як далеко доводилось проходити з позиції пішки до точки евакуації? 

Залежно від того, у якій зоні ми перебували. Наприклад, з Володимирівки, бійці третього механізованого виходили у село Шахове - це понад 2 км. Звідки їх уже за Шаховим забирала автівка з хлопцями у стабілізаційний пункт. Але зазвичай проходити потрібно приблизно 15 кілометрів: у сіряк, туман, не менше кількох днів. На цьому шляху піхота йде до укриття та перечікує доки не стане безпечніше. Росіяни вражають будь-яку логістичну техніку: пікапи, броньовані чи гусеничні машини, тож доводиться йти пішки.

Які найбільші виклики стоять перед військовими на передовій?

Зникнення Російської Федерації. Це наша головна проблема, для України та всього світу. 

Бійці на позиції не часто не думають про глобальні питання. Вони думають як поїсти, як не демаскуватись, як відстежити противника, якщо це піхота. У позиціях на відтяжці, хто працює з безпілотниками чи наземними роботизованими комплексами, думають як доставити провізію та БК до визначених точок, звідки піхотинець зможе їх забрати. Хлопці, які керують безпілотниками на небі, думають як виявити ворожі позиції або їх знищити, якщо це важкий бомбардер чи дрон камікадзе. 

Це доволі системна і рутинна робота, яка вимагає від військового оцінки ситуації та багатозадачність. Вилетів, знищив, і робиш це кожен день.

Про рекрутинг у 33-й ОМБр

Ми активно працюємо над рекрутингом, адже зацікавлені покращувати набір до бригади, щоб приходили найбільш вмотивовані громадяни з цивільного життя. Пропонуємо їм конкретні посади, за якими вони залишаються надалі. Працюємо з різними людьми: є військові, які пішли у СЗЧ та повернулись щоб потрапити в іншу частину або розуміють, що службу треба продовжувати. Також у свої ряди залучаємо мобілізованих: ми їх анкетуємо навчаємо, адаптовуємо, пропонуємо посади.

"У нашій бригаді є військові, які пройшли разом адаптацію, прибули разом на позиції, відстояли їх, вижили і змогли вийти. Вони кажуть, що вже знають одне одного краще ніж своїх жінок, настільки поріднились та здружились".

Важливо, коли у людини острах, показати, як ми ведемо роботу та до якої мети прагнемо. У разі якщо військовослужбовці розуміють, для чого вони тут, то готові до бойових завдань.

Як проходить комплектація бригади?

Ми не укомплектовані військовими на 100%, але помітно, що оскільки бригада тримає свої позиції, має успіхи і працює цілком ефективно, то отримує поповнення стабільно. До нас приходять військовослужбовці, яких ми навчаємо, визначаємо їм посади і далі з ними працюємо. 

Рекрутери бригади працюють у батальйонах резерву, звідки відбирають бійців у статусі СЗЧ. Проводимо рекламні кампанії та роботу назовні, у тилових містах. Показуємо і пояснюємо, що військо – це не настільки страшно, головне до нього підготуватися. Залучаємо до наших лав і молодь.

Кожен знайде своє місце

Піхотинець – це серйозна і відповідальна посада, до якої попередньо готуються під час курсів у цивільному житті, і ми навчаємо як проводити роботу в сірих зонах. Але потрібні не тільки вони – як відомо, одного піхотинця підтримують не менше п’ятьох тиловиків. Це службовці у тилових підрозділах, які забезпечують формою, їжею, грішми, спокійним сном, відновленням. Надаємо також юридичний захист з проблемних питань. Є ті, хто ведуть паперову документацію щоб піхотинець не займався цим на позиції. На всі ці місця теж потрібні люди, вмотивовані та фахові, які підтримуватимуть життя бригади. Є посади, які чекають на своїх людей.

До якого корпусу входить бригада та як налагоджена взаємодія з корпусом? 

Бригада перебуває у складі 20-го армійського корпусу, оперативне командування "Південь". Під час роботи на Добропільському напрямку наша бригада була у тимчасовому підпорядкуванні 1 корпусу НГУ "Азов". З переходу до Куп'янського напрямку 33-тя ОМБр зайшла в оперативну зону 10-го корпусу. Управління корпусу а також ОК "Південь" визначає наші задачі. Це і про бойову роботу, і тилову – тож перетинаємось зі всіма. Вказівки зобов’язані виконати, або дійти до компромісу, враховуючи свої ресурси і можливості.

"Головне – це збереження життя бійців. Тому працюємо над роботизацією бригади і в повітрі і на землі, щоб у перспективі машини заміняли піхотинців на позиції".

Як у вас розвивають дронові підрозділи, зокрема НРК?

Найчастіше НРК виконують логістичні завдання. Добре себе показує "Терміт", також оснащені "Веприком", який може працювати і в режимі евакуації. В арсеналі є дрон-мінувальник "Гном", логістичний дрон "Рись". Кожен показує себе з кращого або гіршого боку, підрозділи обирають те, що їм більше підходить. 

Наразі опановуємо новий гусеничний дрон, на який можливо поставити великокаліберний кулемет. Тестуємо його на полігоні, і коли отримаємо позитивні результати, зможемо у перспективі використовувати їх на позиціях у режимі очікування. Тоді при виявленні ворожої піхоти чи техніки, оператор зможе їх зупиняти.

Наскільки у бригаді міняються акценти з механізованої компоненти на дронову?

Акценти міняються, і це прогрес, якому ми повинні відповідати та проявляти свою першість. Ми досі маємо механізовану складову, є відповідні броньовані засоби, танки "Леопард". Загалом, у 33-й механізовані бригаді практично відсутнє будь-яке радянське забезпечення. Але сьогодні воно, на жаль, програє швидшим, меншим і дешевшим дронам. Тож є необхідність переходити на рейки безпілотних систем, чим і займаємось: маємо великі крила розвідки, менші дрони для цілодобового спостереження типу мавіків, зокрема четвертих, й аутел. Розвиваємо свій авіапарк і співпрацюємо з різними виробниками дронів камікадзе, маленьких та великих дюймів. Розвиваємо сферу важких бомберів.

22 грудня, 33-тя окрема механізована бригада відзначила третю річницю свого створення.

З Донеччини на Харківщину

Наразі 33-тя ОМБр від початку лютого працює на Харківщині, Куп’янському напрямку. Тут ми провели успішну зачистку від противника в одному з приватних секторів а також евакуювали п’ятьох цивільних із прифронтового села: двох мам, двох дочок й одного сина.

Одним з найбільших складнощів на новому напрямку стала річка Оскіл, яку доводиться долати через брід або іншими можливими методами. Росіяни і тут рухаються малими піхотними групами, це незмінно і доволі звично для нас. Досі на Харківщині не доводилось зустрічали механізованих штурмів, тільки поодиноку замасковану техніку, квадрицикли чи мотоцикли. Відпрацьовуємо по окупантах так само з FPV та важких бомберів, особливо другими у нічний час. Проводимо і  дистанційне мінування, щоб ворожа піхота не могла тут проходити. Доганяємо їх на полях у денний час нашими дронами-камікадзе.