Часто працювали на "нулі", де до ворога було менш ніж 200 метрів: історія львівського сапера Малого

Історію воїна розповіли у Національній гвардії України.

"У нас була екскурсія зі школи в одну з військових частин. Тоді нацгвардійці показували озброєння, техніку, міни. Мені стало цікаво, почав шукати інформацію в книжках, інтернеті, дивився фільми, і тоді захотів обрати такий шлях. Батьки не заперечували. Тато теж служив, офіцер. Тож військова служба у моїй сім’ї – не щось нове", – розповідає Володимир.

Протягом 2011-2017 Володимир був сапером. А з 2014 мав численні ротації в зону антитерористичної операції – загалом близько 350 днів на виїздах. Разом з побратимами працювали в Кримському та Дебальцевому. Встановлювали протитанкові мінні поля на першій лінії оборони. 

"Тоді наші війська були майже в оточенні. Ми вдень приїхали, відпрацювали, а вночі підрозділи змогли звідти виїхати", – пригадує Малий. 

У 2017 році чоловік звільнився та працював закордоном, однак, коли почалася повномасштабна війна, повернувся на військову службу. Спершу охороняв стратегічні об’єкти, а згодом перевівся в підрозділ, де служив раніше.

В січні 2023 на сході його підрозділ працював із суміжниками, а основним завданням було перевіряти ділянку, на якій потім використовували зенітно-ракетні комплекси.

"Одного разу прилетіла ракета, випущена з літака. Нам пощастило, що в машину всі осколки попали. Ми стояли позаду, а ракета прилетіла спереду. Нас не зачепило", – пригадує сапер.

Гвардієць каже, що для нього ротація у Роботине змінила багато. "Колись я боявся артилерії. А тепер найстрашніше – скиди і FPV. FPV – це дрон-камікадзе, один вибух – і все".

Були моменти, коли по їх бліндажі атакували скидами, градами, мінометами з такою інтенсивністю, що за 20 годин бійці нікуди не могли вийти. Зв'язку з побратимами не було – ворожий РЕБ блокував сигнал. 

"Мінували під обстрілами. Вночі йдеш, дуже страшно. Чуєш звук дрона – не розумієш, свій чи чужий. Тому постійно біжиш, ховаєшся. Дорога до позиції – 10 км. І вся контрольована окупантами через дрони. Коли одна людина йде, не б'ють. Але коли група, тоді атакують. Найцікавіше і найважче виконувати роботу під обстрілами. Тоді виробляється адреналін. Ти зосереджуєшся лише на завданні, працюєш швидко та чітко. А вже після виконання аналізуєш все", – пояснює гвардієць.

Зазначає, що часто працювали на "нулі", коли відстань до ворога була менш, ніж 200 метрів. Серед завдань, які виконував на Роботиному – зачищення проходу, щоб у випадку оточення наші підрозділи змогли безпечно вийти. Але було складно – працювали в чистому полі, без дерев чи лісів. 

На думку Малого, найцікавіше у цій професії – постійні зміни та виклики. Але найскладніше, каже – розмінувати те, що поставив ворог. 

"Сапер мусить зловити іншого сапера. Тобто придумати пастку. Він бачить гранату, думає, що знає, як працювати, а насправді під нею може бути багато сюрпризів. Підійшов, підняв – і одразу вибух. Тому ми не наближаємось. У нас для цього є спеціальна "кішка" з гаками. Якщо є ще одна міна чи граната, разом все підривається", – розповів боєць.

Гвардієць пояснює, що для сапера головне – контролювати свій страх. Можна бути фізично здоровим, але прийти на завдання, злякатись і не виконати нічого. Тому важливо опановувати свій страх. 

А для тих, хто хоче обрати цей шлях, пояснює: легко не буде.

"Той, хто хоче стати сапером, повинен бути готовим до всього. Різні ситуації, швидко змінюється обстановка на фронті. Тому потрібно постійно навчатись і вдосконалюватись", – підсумував Малий.

Читайте також: "Зараз ми сильніші за росіян в небі": історія нацгвардійця, який вчить бити ворога дронами