"Або у війську, або для війська": як працює "Ангар.Україна" для воїнів і ветеранів

Ольга Валянік уже 11 років працює у ветеранській політиці та культурних проєктах. Після повномасштабного вторгнення вона разом з колегами з креативних індустрій започаткувала Благодійний фонд "Ангар.Україна". 

Усе "закрутилося" вже 24 лютого 2022 року в обід, згадує Ольга. Люди почали приносити перші гроші та допомогу, а за три дні вже було 100 волонтерів, які працювали на допомогу Силам оборони й безпеки України. 

Як працює Благодійний фонд "Ангар.Україна" та як керувати організацією, яка вже зібрала 135 млн грн для закупівлі техніки для фронту, розповіла керівниця фонду Ольга Валянік. 

фото: надала Ольга Валянік

Шлях "Ангару": від сцени для "Жадана і собак" до волонтерського епіцентру

Олю, розкажіть, як ви розпочинали свій шлях у громадському секторі?

Моя історія не нова, вона, як і в сотень українців, розпочинається з Революції гідності, коли я зрозуміла, що не можу бути просто інертною громадянкою цієї країни, а прагну ухвалювати рішення про наше майбутнє. Коли Янукович уже втік, я дізналася, що хлопці з Майдану засновують у Луцьку організацію "Правий сектор Волинь", і я вирішила доєднатися до них.

Коли почалася АТО, я волонтерила й допомагала своєму хлопцю і його підрозділу: ми збирали кошти, робили благодійні ярмарки. Була волонтеркою в Центрі допомоги учасникам АТО при Волинській обласній державній адміністрації. Працювала з родинами військовослужбовців і родинами загиблих. Окрім цього, волонтерила в організації "Юридична сотня", що допомагала з юридичними питаннями військовослужбовцям, ветеранам та ветеранкам, сім'ям загиблих.

3 березня 2022 року. Трансформація мистецького простору у волонтерський штаб, фото: надала Ольга Валянік

Окрім напрямку ветеранської політики, який був актуальним протягом усього мого 11-річного громадського життя, мене дуже цікавила сфера креативних індустрій. Тоді я була актрисою театру "Гармидер", і ми з командою дуже хотіли зробити свій простір для креативних подій. У 2018 році я виграла Lutsk Challenge Awards – 10 тисяч доларів на реновацію старого ангару в сучасний мистецький простір.

Таким чином у 2019 році ми започаткували "Гармидер Angar stage". У нас виступали "Жадан і собаки", Місько Барбара, "Хамерман знищує віруси", гостював фестиваль "Бандерштат" і навіть шматочок "Файного міста" був у 2020-му.

Окрім цього, займалася організацією джазових фестивалів у Луцьку. Це ArtJazz і JazzBez. Також організувала сотні благодійних акцій: перегони, звані вечори, виставки. У 2021 році ми також зробили фестиваль "Вітраж Weekend" про наших локальних майстрів, де вони продавали  свою продукцію. 

фото: надала Ольга Валянік

Я працювала в організації "Активна громада", яка допомагає мешканцям брати активну участь в житті своїх громад. Постійно стежила за рішеннями на сесіях міської ради, ходила на акції проти несправедливості в правоохоронних органах та судовій системі.

Громадський шлях не може бути однолінійним: наприклад, я займаюся креативними індустріями й на цьому все. Адже коли ти стаєш громадським активістом, то вже не можеш просто спостерігати за подіями й не реагувати на них. 

"Ангар. Україна" виник уже після початку повномасштабного вторгнення Росії?

Коли розпочалася повномасштабна війна, я написала до колег, які тоді керували "Ангаром" як мистецьким простором, і спитала, чи може він стати базою для допомоги війську, тренувань з тактичної медицини, приймання вимушено переміщених осіб. А вже в обід 24 лютого все закрутилося: люди почали приносити перші гроші й допомогу, а десь за три дні в нас вже було 100 волонтерів. 

фото: надала Ольга Валянік

Потім ми трансформувались у благодійний фонд "Ангар.Україна". Наш девіз – "Або у війську, або для війська". За майже чотири роки діяльності вдалося зібрати понад 135 мільйонів гривень на закупівлі різноманітної техніки. І це лише про кошти, які надійшли нам на рахунки. Тут я не говорю про генератори й техніку, яку люди віддавали безпосередньо: це були фури генераторів, десятки автівок, ноутбуки, дрони, військова амуніція тощо. 

Під час повномасштабного вторгнення, крім волонтерства, не переставала працювати на роботі. Спочатку була регіональною менеджеркою програми "Мріємо та Діємо" IREX, згодом програмною офіцеркою в Програмі реінтеграції ветеранів IREX. 

"Бізнес, креативні індустрії та державна влада – працюємо з усіма для перемоги"

фото: надала Ольга Валянік

Чим в основному займається фонд?

Оскільки фонд створився з людей зі сфери креативних індустрій, у нас є фотографи, актори, маркетологи, комунікаційники, відеографи, івент-менеджери. Креативні індустрії ідуть наскрізною ниткою та допомагають нам збирати кошти на допомогу Силам безпеки й оборони України. 

Основними нашими напрямами є закупівля дронів, засобів радіоелектронної боротьби й тактична медицина. Окрім цього, в нас є дуже багато колаборацій. Ми зараз співпрацюємо з патронатною службою "Янголи" 3-го армійського корпусу і допомагаємо зібрати кошти на реабілітацію поранених військовослужбовців. Також активно працюємо з 15-м прикордонним загоном "Сталевий кордон". Були в нас окремі збори також на 100-ту та 14-ту бригади. Звісно, допомагаємо всім частинам чи підрозділам, які до нас звертаються, без прив'язки до розташування чи чогось іншого. 

фото: надала Ольга Валянік

Ми й досі працюємо з креативними індустріями: нашими партнерами є театр "Гармидер", міжнародний літературний фестиваль "Фронтера", платформа "Алгоритм Дій", з яким ми активно робимо різні заходи. Вони постійно вигадують нові події, і разом з ними збираємо кошти на оборону. Нещодавно ми разом з "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" розігрували обкладинки українського видавництва серії книг про Гаррі Поттера, підписані художником. 

Чи багато є таких партнерів?

Наразі маємо понад 180 партнерів, які разом з нами організовують благодійні заходи. Також вони можуть відраховувати відсоток від продукту. Як-от футболки бренду KateLab: 30% з них іде на закупівлю українських FPV-дронів. А дівчата з команди Usual вже зібрали понад 4 мільйони на благодійних барахолках та випусках мерчу разом з "Ангаром". 

Активно працюємо з органами місцевого самоврядування та державною владою. У 2022 році ми разом із Ковельською, Нововолинською, Володимирською та Луцькою міською радами організували спільний збір на закупівлю форми для наших захисників і захисниць. 

фото: надала Ольга Валянік

У 2024 році ми підписали меморандум із Луцькою міською радою щодо інформаційної підтримки. У Луцькій міськраді працює закупівельна комісія, яка закуповує техніку для Сил безпеки та оборони України з коштів бюджету громади. Ми ж інформуємо військовослужбовців про таку можливість і допомагаємо скерувати запит до міськради. 

Така співпраця є найбільш ефективною, адже якщо зосереджуватися лише на одній сфері – це програшна позиція. Ми працюємо з представниками бізнесу, креативних індустрій, державної влади. Єдина наша умова для співпраці – патріотична позиція щодо України.

Гаррі Поттер як підручник з менеджменту в команді

Чому ви вирішили вступити в Український католицький університет на магістерську програму з управління неприбутковими організаціями? Ви ж уже мали чималий досвід в цій сфері?

фото: надала Ольга Валянік

У якийсь момент роботи в громадському секторі я виявилася на плато, і з нього був єдиний вихід: або рости далі як керівник, або скотитися вниз. Весь час бути на цьому плато неможливо. Коли побачила програму "Управління неприбутковими організаціями" від Інституту лідерства та управління УКУ, то зрозуміла – це те, що треба. Програма стала для мене льодовим душем, оскільки я ніколи не навчалася на менеджменті – все відбувалося інтуїтивно, а не за якимись логічними матрицями чи підготовленими процесами. Під час навчання усвідомила, що це саме те, чого мені бракувало для росту далі. 

Усі викладачі та мої одногрупники й одногрупниці – круті професіонали, і мені було чого в них повчитися. Після навчання мої навички як управлінця стали в систему, а не рухалися ситуативно та інтуїтивно, як це було до того. 

Що ви змінили в "Ангар.Україна" після навчання в УКУ?

Завдяки навчанню тепер у фонді ми будуємо нову систему управління, опису бізнес-процесів, систематизації даних, оптимізації роботи та діяльності. Робимо картки посад, описуємо обов'язки, працюємо за різноманітними метриками з маркетингу, які я здобула на цій програмі. 

фото: надала Ольга Валянік

До вступу на магістерку я думала, що дуже класна управліниця, але зараз розумію, що мені ще працювати й працювати, і варто ніколи не зупинятися в тому, щоб здобувати нові знання і навички. Тому стежу за сертифікаційними програмами ІЛУ і теж намагаюся до них долучатися.

Зазвичай під час навчання старалася приносити інсайти команді, рекомендувала їм літературу, яку нам давали на магістерці. Кожного разу, коли приїжджала з модуля, в нас була нарада, де я розказувала основні моменти, які хотіла б запровадити та пояснювала, чому це буде круто. Понавозила їм усіляких книжок з особистісного розвитку та розвитку організації, книжки про менеджмент, і тепер у нас є в фонді бібліотека – ми по черзі читаємо та можемо обговорювати книжки. 

Моя читацька порада для тих, хто хотів би розвиватися в громадському секторі та зрозуміти, як працює лідерство, буде дуже неочікуваною. Напевно, всі думали, що я говоритиму про Валерія Пекаря і його "Різнобарвний менеджмент" чи про "Давид перемагає: дисципліна неспівмірної перемоги" Адріана Сливоцького, але я скажу про серію книг про Гаррі Поттера. 

Гаррі Поттер – найкраща книга про управлінські та лідерські навички людини, яка ніколи не хотіла бути лідером, але потрапила в ситуацію, що вимагала від неї розвитку цих навичок. Розберіть кожного персонажа в Гаррі Поттері окремо, а також побудову команди, як-то Орден Фенікса чи діяльність Ґрифіндору або ж Рона, Герміону і Гаррі як менеджерську команду. 

У книзі дуже чітко, зокрема, простежуються всі помилки Волдеморта як керівника. Також можна дивитися на стратегію Дамблдора, який усі ці роки вів Гаррі до логічного знищення горокраксів. 

Нам допоможе вміння грати в команді, а не перетягування ковдри

Що ви порадили б управлінцям у громадському секторі?

Керівникам неприбуткових організацій я радила б перш за все визначити ціль своєї діяльності й те, як ви бачите себе в цьому житті: як управлінець чи громадський активіст, як керівник величезної організації з побудованими й описаними бізнес-процесами, чи як керівник інтуїтивної групи осіб, яка збирається для окремого проєкту. 

Не бійтеся робити те, що відчуваєте. Зазвичай громадська активність виникає як відповідь на несправедливі рішення. Активістами не стають ті, хто просто захотів робити якийсь фестиваль – зазвичай ці люди прийшли до активізму через несправедливість у владі й ухваленні рішень. Громадський активізм – це не про гроші та не про одномоментну акцію. Це про майбутнє всієї країни. Треба плекати в собі цінності, з якими ти ідеш по життю, і не зраджувати їх.

Треба звернути увагу і ще на одну річ – ми прекрасні управлінці та менеджери, але тут є проблема – ми усі лідери. А хто ж буде робити ручками? Командна гра – це те, що приведе нас до успіху. Не перетягування ковдри на себе, бо я тут лідер чи лідерка, а саме вміння грати в команді і єднатися. Ми сильні тоді, коли об'єднані, і слабкі, коли роз'єднані.

Як залишатися лідером у такі непрості для країни часи й не вигорати?

Щоб залишатися ефективним лідером, треба не забувати, для чого ми це все робимо. Пам'ятати, з якими цінностями зібралися на початку повномасштабної війни, і нести їх крізь нашу діяльність. Треба щоразу повертатися до питання, для чого ми це робимо. І в нас є завжди відповідь: для Сил безпеки й оборони України. 

Також треба давати собі перепочинок. Не можна просто накидати на себе мільйон задач і проєктів і тягнути це 4 роки без відпочинку. Тут я не говорю про відпустку як таку, а про розставляння пріоритетів. Якщо пріоритетними на цей час є збори для Сил безпеки оборони України, то ми будемо це робити. Чи хотіла б я займатися цим до війни? Дуже сумніваюсь, але тепер я обрала цей шлях сама, і тому дозволяю собі в цьому потоці знайти час для перепочинку. Те саме завжди говорю і команді. 

Оскільки ми працюємо з цільовою аудиторією, яка перебуває в екстремальних умовах, то часто ретравматизуємо себе й команду як вторинні отримувачі цієї ж травми. Тому треба брати час для того, щоб привести своє тіло та думки в хороший емоційний і фізичний стан, щоб могти допомагати й далі. 

Дуже важливо також об'єднуватися. Ми не конкуруємо з іншими благодійними фондами, бо в нас є єдина мета, але багато людей про це забувають. 

команда проєкту "Горотерапія для ветеранів" - ветерани Олексій Кушнєр та Арсен Смик, фото: надала Ольга Валянік

Будувати суспільство без розділення на категорії та з повагою до досвіду кожної людини

З якими викликами зустрічаються діячі неприбуткового сектору та як радите долати ці труднощі?

У своїй роботі з командою я зрозуміла таку річ: щоразу, коли думаєш щось сказати, треба тричі подумати, чи варто. Це дуже важливо, щоби не ретравматизувати людину, бо ми всі маємо різні досвіди. У нас у фонді працюють учасники бойових дій, дружини ветеранів та чинних військовослужбовців, дружини загиблих воїнів. У нас багато категорій людей, яким можемо зробити боляче через наші необдумані слова. Тому перед тим, як щось говорити, треба мільйон разів подумати. Це стосується не лише роботи нашого фонду, а й загалом України. Ми з повагою ставимося до кожного й не ранжуємо людей за їхнім досвідом. 

Одним із найбільших викликів у благодійних фондах є оплата праці. Згідно із законодавством України, благодійні фонди мають право використовувати до 20% залучених коштів на свою адміністративну діяльність. Наш фонд від початку повномасштабного вторгнення відразу не підтримав цю ініціативу: в нас є окремий рахунок, куди можна донатити саме на адміністративку, адже робота будь-якого працівника має бути оплачена. Люди не можуть 4 роки повністю присвячувати себе волонтерській діяльності: вони хочуть їсти, платити за квартиру, купувати собі якісь речі, зокрема донатити на Сили безпеки й оборони України.

Крім цього, в нас є декілька бізнесів, які підтримують роботу нашого фонду і вся оплата праці здійснюється з коштів із відповідним цільовим призначенням. Ми чесні перед нашими донаторами й не хочемо, щоб гроші, які ми акумулюємо на Сили безпеки й оборони України, йшли на оплату нашої роботи.

Якими зараз є цілі "Ангар.Україна"? 

Одна з наших стратегічних цілей – розвиток ветеранської політики в контексті реінтеграції ветеранів та ветеранок до цивільного життя. Ми змінюємо цю парадигму: говоримо про те, що ніхто з них не є відірваним, щоб кудись його чи її треба було реінтегровувати. Це такі самі громадяни, які мають інший досвід. Тому ми не займаємося реінтеграцією ветеранів і ветеранок, а хочемо будувати суспільство без розділення на категорії, але з розумінням і з повагою до досвіду кожної окремої людини. 

Окрім цього, проводимо багато груп взаємопідтримки, коли люди зі схожим досвідом мають нагоду побути в безпечному колі для того, щоб поділитися своїми емоціями. У нас є групи для партнерів і партнерок, які очікують своїх коханих із війни, для людей, які вимушено покинули свої домівки. 

Ольга Валянік з чоловіком, фото: надала Ольга Валянік

Окремий напрямок роботи – це організація мого чоловіка. Він є також ветераном і організовує походи та сплави в горах для ветеранів та ветеранок. Це не просто походи в гори – це про емоційне розвантаження, ментальне здоров'я та етапи відновлення та зняття емоційної напруги. Це про кола своїх людей та рефлексії. Він організовує такі активності вже протягом 10 років. Це великий шмат роботи, в якому намагаюся йому допомагати. 

Ольга Валянік з чоловіком, фото: надала Ольга Валянік

Зараз активно працюємо над розбудовою системи центрів відновлення для ветеранів і ветеранок без постійної локації – це можуть бути і гори, і річки, і озера або ж просто виїзди на природу для того, щоб люди перебували в безпечному колі й могли ділитися своїми емоціями та переживаннями.

Розмовляла Катерина Бортняк