Вишивка на прикрасах: як ювелір створює персні, сережки та підвіски з українською душею

У Міжнародний день ювеліра, "Еспресо.Захід" поспілкувався з ювеліром, який вже 31 рік займається цим мистецтвом, про процеси та роботу. 

Денис Сіробаба розповідає, що ювелірство у їхній родині – це сімейне. Колись його батько також був фахівцем із виготовлення прикрас. "Все почалося з Ризької ювелірної фабрики, де батька навчили цієї справи, адже ми жили з сім'єю у Латвії, поки не переїхали в Україну, – ділиться пан Денис. – У 15 років батько вже і мене почав навчати цього ремесла. Відтоді й займаюсь цим. 

З досвіду власного знаю, що часто люди, які закінчили спеціальні навчальні заклади, працюють не так вміло, як ті, що навчилися цього від діда-прадіда. Ювелірство для мене – це давня професія, яка передається з вуст в уста. Сам я також самоучка, і вже 31 рік маю справу з прикрасами. Та навіть такий термін не є кінцевим етапом навчання. Мені здається, що ювелірне ремесло – це про постійне вдосконалення і можливість реалізації творчих задумів".


Фото: Дениса Сіробаби

Хоч сам Денис Сіробаба не хоче називає себе ювеліром. "Це набагато ширше поняття, аніж думають люди. Це і художник, гравер, емальєр, слюсар, і гранувальник. Насправді фахівець у цій галузі повинен знати й виконувати декілька видів діяльності, щоб створити одну прикрасу. Це важко. Тому зараз цей процес ділять:  все виконує не одна людина, а кілька поетапно, – каже майстер. – Чому я не можу себе назвати сам ювеліром? Напевно тому, що ювелір – це перш за все художник. Та людина, яка мислить художніми образами, які потім вона втілює у життя за допомогою ювелірних навичок. Я ж не дуже якісно малюю, та попри те, художній образ майбутньої прикраси втілюю безпосередньо в металі, знаю про ювелірство все і вмію робити на фаховому рівні". 

Зі слів ювеліра, у 2007 році він з батьком створили підприємство з виготовлення ювелірних прикрас ZeltaDarbs, що у перекладі з латиської означає "золота робота". Проживала тоді сім'я у Луганську, і їхнє підприємство першим почало виготовляти прикраси з українським орнаментом із застосуванням емальєрної технології. З початком війни на Сході, вони перебралися у Тернопіль, де відновили своє підприємство і працюють й досі. "Нашою фішкою є те, що ми покриваємо прикраси спеціальними ювелірними емалями. Спочатку ми фантазуємо над орнаменти,  застосовуємо не просто будь-які узори. Кожен узор, який ми зображуємо на перснях до прикладу, має власну семантику, адже будь-яка українська вишивка передбачає спеціальний культурний код. Ще коли ми жили у Латвії, то я помітив схожість між узорами їхніми та українськими, – розповідає Денис Сіробаба. – При виготовленні прикрас ми використовуємо 3D-технології, тому орнамент наносимо за допомогою піксельної матриці. Потім, у кожен утворений отвір, що набуває образу візерунку, ми наносимо емаль. Далі виріб відправляємо у піч при 700-800 градусах, де емаль має розплавитись. Після цього прикрасу шліфують і полірують. На завершення, виріб проходить перевірку на якість. На усю роботу йде приблизно тиждень часу, а на розробку нової моделі витрачаємо до місяця часу". 


Фото: Дениса Сіробаби

Підприємство ювеліра працює з найдоступнішими металами: золотом та сріблом. З титаном – рідко, бо це не коштовний метал і не має попиту на нього. 

Під час підготовки металу, звертають увагу на блиск, колір, оздоблення, матування. Відповідно, після завершення усіх етапів, прикрасу оздоблюють камінцями, шкірою, емаллю, в залежності від задуму. Щодо якості матеріалів, то Денис Сіробаба розповідає, що не зраджує ані собі, ані клієнтам. Все виготовляють з якісних матеріалів: емаль лише німецького виробництва, а з різновиду синтетичних каменів – тільки Swarovski Gemstones. "Можу сказати, що ми фактично запустили тренд прикрас з українським орнаментом, бо тепер можемо спостерігати як нашу продукцію не раз копіюють, – мовить ювелір і додає: Помітив, що зараз сучасний ювелірний світ більше уваги зосереджує на мінімалізмі прикрас. Все спрощується. Але попри це, класика завжди залишається в моді".

• Нагадуємо, що таке авір-йога та як у Львові її практикують.
• Лялька починається з вказівного пальця лівої руки: як майстриня створює персоналізовані портретні вироби. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.