"Великого бажайте!" 13 цитат до 130-річчя з дня народження Йосипа Сліпого

Кілька думок з листування, особистого спілкування і праць – для мотивації у непрості часи зібрав "Еспресо.Захід" сьогодні, у 130-ту річницю з дня народження.

1. Великого бажайте! ...Одушевлятися великим, високим і мати перед очима гідну мету – само собою підносить людину. ...Людина росте зі своїми задумами і своїми планами. Високі пориви її підносять, а низькі і грішні похоті руйнують. Правда, не кожний вродився генієм і не кожному дав Бог довершувати спасенні діла і повертати умовинами часу, немов коловоротом, але кожному дано бажати "великого", молити Бога про те, помагати посильно у великих духовних будовах, бо з дрібних цегол виростає гігант. Кожний може чинити добре, а в кожному доброму є і велике... Держись вічного життя!

2.  Може, нам було б легко любити Україну, якби вона була багатою, самостійною і могутньою, але сьогодні треба й варто любити Україну, щоб вона такою стала.

3. Сьогодні не люди мають гроші, а гроші мають людей.

4. Не цілуйте рук каторжника. Я не потребую поцілунків. Краще виконуйте свою роботу.

5. Все могло бути набагато гірше: вас могли ще бити й принижувати. Запам'ятайте, зло довго тривати не може!

6. Наша загальна національна хиба – роз'єднування і розбивання, свари і чвари. Ми радо схиблюємо і коримося чужим, щоби могти суперничати між собою і шкодити рідній справі. Дав би Бог, щоб опам'яталися ми всі від гори до долу і думали про майбутнє добро України і її Церкви, щоб закинули свої амбіції і самсобіпанські бажання, і користі, а Бога й Україну висунули як провідну ідею нашого життя, думок і діл.

7. Внутрішні непорозуміння і дух незгоди — це одна з найголовніших причин нашого упадку... Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність

8. Навчіться, що все своє, рідне, треба любити. Любіть свій нарід, за нього постійно моліться, для нього працюйте, вчіться і жийте

9. Коли хто з миром і любов’ю глядить на свою працю, на свої клопоти і труди під кутом вічности, а не матерії, що проминає, то, як каже Христос, зачинає вже тепер своє вічне життя і відчуває його благодатній вплив і полегшу: "Шукайте перш Царства Божого".

10.  Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори, – це віра і наука. Від початку людської історії вели вони людину впродовж віків, як два нерозлучні товариші, удосконалювали її знання, мораль і життєві вимоги. Ціль науки – пізнати правду. Об’явлення не відводить науку від правди, але відкриває нове. Певність надприродних правд є більша, ніж природних, бо їх відкриває непомильний Бог, а не помильний чоловік. І тому наука й віра не тільки не можуть собі суперечити, але, навпаки, мирна співпраця і взаємна поміч виходить їм на обопільну користь.

11. Христос вчить нас своєю притчею (про милосердного самарянина) практичної любови до ближнього і милосердя. Вчить також, як маємо наслідувати нашого небесного Отця: "Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мт. 5.48), а Він "велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих, і посилає дощ на праведних і неправедних" (Мт. 5,45). Закінчив свою притчу Христос словами: "Іди і ти роби так само". У цей спосіб почалися в Церкві діла милосердя і любови для тих, хто в потребі, – скривджених, осиротілих, поневолених, переслідуваних.

12. Нічне ув'язнення, таємні судилища, нескінченні допити і підглядання, моральні і фізичні знущання й упокорення, катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді, а перед ними я, безборонний в'язень-каторжник, "німий свідок Церкви", що знеможений, фізично і психічно вичерпаний, дає свідчення своїй рідній мовчазній і на смерть приреченій Церкві... І в'язень-каторжник бачив, що і його шлях "на краю землі" кінчався приреченням на смерть! Силу на оцьому моєму хресному шляху В'язня Христа ради давала мені свідомість, що цим шляхом іде також зі мною моє духовне стадо, мій рідний український нарід, всі Владики, священники, вірні, батьки і матері, малолітні діти, жертовна молодь і безпомічні старці. Я не самотній

13. Упродовж цілого свого життя був я, і таким відходжу з цього світу, в'язнем Христа! Сьогодні я дякую Всевишньому за те, що мене били в тюрмах і били на волі! Дякую Йому за те, що мене били, а не величали раби! Прощаю їм усім, бо й вони – тільки знаряддя в руках Всевишнього, що покликав мене і дав мені свою благодать - бути в неволі і на волі в'язнем Христа ради.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку