Велика війна кожного маленького українця. Блог Лесі Кічури

Сьогодні уже 16-й. 16-й день відколи немає мрій, планів, спокійного сну та певності у завтрашньому ранку. Натомість є єднання, взаємодопомога, підтримка та віра у нашу нездоланність!

Упродовж цих шістнадцяти днів ми неначе прожили половину життя. Змужніли, змарніли і втратили попередню легковажність.

Наші діти вмить стали дорослими та серйозними. Мережу  зворушив випадок, коли 11-річний мешканець Запоріжжя сам перейшов кордон до Словаччини з поліетиленовим пакетом, паспортом та номером телефону, написаним на руці. Його батьки були вимушені залишитися в Україні, тож сина відправили до родичів самого. Такі історії про безстрашність та впевненість просто захоплюють та надихають!

Мій старший син (йому 17 років) уже який день їздить в сусіднє селище з друзями розвантажувати та сортувати фури із гуманітарною допомогою для тимчасово переміщених осіб. Моя доня кілька днів поспіль ходила плести захисні сітки.

А я – я просто мама, яка надовго не може вдома залишити маля. Тож радо зголосилася бодай вдома наліпити стільницю вареників, аби разом з іншими батьками передати смаколиків хлопцям на фронт.

Намагаюся бодай телефонно координувати людей, які просять та пропонують допомогу, обмінювати друзів та знайомих контактами, аби ланцюжки співпраці налагоджувалися швидше.

Я знаю, ця війна змінила кожного з нас. Змінила до невпізнання. Лише впродовж 16 днів вона зробила неможливе – зруйнувала стереотипи, знищила давні образи і дала кожному зрозуміти – від кожного його маленького вчинку може змінитися хід війни! Може змінитися хід історії! Наша сила у спільній меті, у консолідації сили та переконань. І не хвилюйтеся, ви випікає печиво, передаєте для військових берці та бронежилети, годуєте переселенців, чи допомагаєте прилаштувати діток-сиріт – у кожному вашому вчинку є невимовна сила українського духу та єдності!

Наша сила також у невимовному горі, якого завдає нам ворог, у ненависті, яку викликало його бажання вбити наших дітей, зруйнувати нашу країну.

І тому перемога буде обов’язково за нами, просто вона ще в дорозі!..

Але уже найближчим часом ми візьмемося всі разом (не лише мешканці знищених міст) до відбудови міст-героїв, доріг, мостів, інфраструктури! Ми цінуватимемо в рази більше кожен день на своїй рідній землі. І Україна в майбутньому стане здійсненою мрією кожного із нас!

Просто сьогодні і завтра нам неодмінно треба вистояти, вибороти і таки бути певними на 100% у своїй перемозі, бо своєї землі ми не віддамо ні на клаптик!

Слава Україні!

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.